Радіошуми
Після репортажу української журналістки Марії Масюк, яка побувала на українсько-польському кордоні та поспілкувалася з польськими «протестувальниками» (які досі не можуть придумати собі причини за якими вони там знаходяться і що саме вони там роблять — якийсь вінегрет в голові, в якому ані України, ані українців, але чомусь потрібно не пропускати українські авто і розсипати на землю українське зерно), з’явилося відчуття абсолютного дежавю. Такого болісного і щемливого з питанням: «Невже знову?»
Наче наново побували в тому Криму і в тій лугандонії, коли все тільки починалося. Купа незрозумілих недоумків, які просто роблять якусь підлоту (бо інакше не можуть), роблять цю підлоту за гроші (бо інших причин нема, хіба що дамблєнія бамбаса, чи дамблєнія фермерів, які через це не можуть вижити), влади нема (бо окрім поліції, яка тільки тим і зайнята, що одразу відтісняє українських водіїв від польських злочинців, більше нікого не видно)
І окрім отого відчуття з’явилися абсолютно логічні передчуття:
Одне з них, наприклад, про те, що якщо щось почнеться на польському кордоні з ордою (бульбоордою), Польща не встоїть і декількох годин
А друге, що Зеленському нема про що домовлятися з поляками, бо польська влада не контролює ситуацію, навіть якщо вважає, що керує цим свавіллям
Бо навіть якщо вони відсунуть цих йолопів від прикордонних переходів, ті будуть налітати на наші машини по всій території своєї країни і, знаючи українців, закінчиться це все кровопролиттям і вбивством
Тому українській владі краще шукати обхідні шляхи і дзеркально заборонити рух всього польського через український кордон. Хай в бульбоорду їздять, вони ж мабуть цього хочуть. Там черг не буде, української продукції і водіїв
