Медитація - це не техніка та не мета сама по собі. Вона - наслідок гострої потреби залишитися один на один з Творцем, поговорити з Ним, відчути свою душу і з’єднатися з Вищим. Коли у вас є намір зрозуміти себе і свій шлях, пізнати Бога в собі, тоді медитація стає живою і глибокою.
Вона допомагає почути власне серце, щоб воно почало керувати вашим розумом, а не навпаки. Бо ви душа, яка прийшла сюди прожити досвід через серце, а не залишатися в тілі людини. Коли розум керує тілом і душею, блокуючи серце, ви можете прожити роки, не відчуваючи себе справжніх. Ви можете чути поклик серця, але йти всупереч йому і тоді опиняєтеся на роздоріжжі, не знаючи куди рухатися далі. Здається, ніби живете не своє життя і десь звернули не туди.
Медитація не діє, якщо в неї заходити розумом, з персональними запитами для вирішення проблем чи здійснення матеріальних бажань. Вам буде здаватися, що ви не чуєте відповідей і з вами ніхто не спілкується. Або людина сідає медитувати лише тому, що це тренд, бо «так зараз роблять усі». Тут буде лише розслаблення тіла і розуму. На зразок масажу або прогулянки з друзями - приємно, корисно, але не трансформує. Це зняття напруги, а не зустріч з душею.
Так само і з будь-якими духовними практиками, які ми застосовуємо в своєму житті. Що саме ми хочемо вирішити тією чи іншою практикою, з яким наміром ми практикуємо? Ми просто десь почули та автоматично повторюємо? Чи відчуваємо, що вона дійсно нам потрібна і через неї відкривається наше серце?
Медитація чи якась практична духовна робота - це повернення додому, всередину себе, куди людині найскладніше заходити. Тому іноді вона іде дуже важко, бо погляд у себе - це перший етап на шляху розширення і очищення власної свідомості. Вона змінює нас зсередини, допомагає побачити свої страхи, бажання, блоки, джерело проблем і прийняти все це як частину свого досвіду. Бо те, що не прийняте, не може бути трансформоване.
Саме тому важливо почати медитувати щиро, від серця. Відкинути всі форми, правила, вчення, які говорять лише про техніку, але втрачають суть. Бо справжня медитація - це не про форму, а про чистий намір серця з’єднатися з Богом, поговорити з Ним, відчути Його всередині. Тоді свідомість починає розширюватися природно.
Після кожного такого розширення життя навколо змінюється - люди, події та обставини, що починають підтягуватися під нову частоту вашої душі. І тоді навіть болючі трансформації у вашому житті виявляються благословенням, бо саме вони відкривають двері до нового рівня буття.
Та важливо розуміти: це не відбувається одномоментно. Це не про те, що ви сьогодні помедитували і завтра ваше життя кардинально змінилося. На це потрібен час. Іноді роки практики, усвідомлення, внутрішнього очищення. Господь буде знову давати екзамени, які вже колись були у вашому житті, але не були здані вами. Саме вони покажуть як ви зросли. Якщо ваша реакція більш спокійна, усвідомлена - такі події більше не повторюються. Тому що урок засвоєно, екзамен здано і в цій темі ви духовно зросли. Подальші трансформації стають легшими і майже непомітними, бо ви навчилися в них перебувати.
В якийсь момент ви відчуєте себе не людиною, а душею з розширеною свідомістю. Перестанете боротися зі світом, комусь щось доводити, приймете всі його тіні і жахи, розуміючи чому вони відбуваються. Ви почнете бачити більше і ширше, ніж простір, в якому перебуваєте. Зміниться сама реальність. Душа ніби стає легшою, незалежно від зовнішніх обставин.
Саме тоді відбувається квантовий стрибок. Адже це не миттєве диво та випадкове підняття у вищі сфери. Це момент, коли душа дозріває до злиття з Творцем. Коли вона готова відпустити все, що стримувало її внизу і направити увагу лише на світло, Бога та свою еволюцію.
Це поступовий шлях, схожий на підйом сходами. Щось очистили - стало легше. Прийшло нове розуміння - з’явилася ясність. Це хвилі розвитку: біль - прийняття - очищення - розширення.
Цей біль завжди випалюючий і трансформаційний, бо темрява не може піднятися туди, де перебуває світло. Вона повинна розчинитися, щоб душа могла злетіти.
По мірі розширення свідомості, такі стрибки будуть відбуватися все частіше, бо душа буде готова бачити більше.
Тому поки триває глобальний перехід і зміна вібраційного рівня Планети - Бог дає час усім душам пройти цей шлях. Коли є велика внутрішня потреба у світлі і намір піднятися, навіть через біль, втрати і трансформації - квантовий стрибок може відбутися швидше. Його швидкість залежить лише від готовності вашої душі та від того, який досвід вона вже пройшла. Бо кожна душа має свій ритм. І Творець завжди знає коли саме вона готова до пробудження, щоб піти тим шляхом, про який давно мріяла.
АDAлія. Духовний провідник вищих вимірів.
