Криптоісторія США частина 3

Довгий час про незалежність ніхто серйозно не думав. Важливу роль у зміні суспільної думки відіграв текст Томаса Пейна «Здоровий глузд» (Common Sense), який став найвпливовішим памфлетом в історії Америки. Перший наклад у 1000 примірників розійшовся за два тижні. У червні перевидання підняло загальний наклад до 150 000. Колоністи читали уривки в місцевих газетах або слухали, як їх зачитували вголос у тавернах чи просто на вулицях. За винятком Біблії, жоден інший твір не мав такої читацької аудиторії й впливу у Британській Америці.

На відміну від попередніх авторів, що писали вишуканою юридичною мовою, Пейн звертався до простолюду простою, сильною прозою. Він доводив: простим людям більше не потрібно коритися джентльменам — їм достатньо керуватися власним «здоровим глуздом». Американці можуть перемогти, якщо зроблять ставку на три речі: незалежність, союз і республіку. Об’єднавшись у праведній справі, вони зможуть розгромити корумпованих найманців королівського тирана.

Щоб переконати американців у справедливості революції, Пейн насамперед мусив зруйнувати авторитет монарха. Патріоти звинувачували парламент у надмірних податках, але ще сподівались на короля, який начебто мав усе виправити. Пейн натомість викривав і парламент, і короля, і всю аристократію як злочинців, що десятиліттями обманювали й грабували простих людей. Якщо позбутись цих паразитів, вважав він, прості люди нарешті зможуть жити вільно і гідно. «Одна чесна людина важливіша для суспільства і в очах Бога, ніж усі короновані негідники, які коли-небудь жили». Засуджуючи Георга III за те, що він послав війська вбивати американців, Пейн називав його «королівською худобою» з «кров'ю на душі».

Дискредитуючи монархію, Пейн відкрито закликав до республіки. Здобувши республіканське самоврядування, американці могли би створити ідеальне суспільство на рівних прав. Така республіка надихнула би людей по всьому світу — або на революцію вдома, або на міграцію до Америки — «притулку для людства». «Справа Америки є справою всього людства, — писав Пейн. — Наближається день народження нового світу».

Сьогодні ця риторика здається нам чимось буденним, але тоді вона була новою й радикальною. Колоністи болісно переживали свою провінційність і залежність. Пейн показав їм інший шлях — не бути околицею імперії, а стати серцем нового світу. Він надав справі патріотів глобального сенсу, здатного виправдати жертви у боротьбі з найбільшою імперією свого часу. «Сонце ніколи не світило над справою більшої ваги», — підсумував він.

З підручників історії відомо, що все вирішила Чесапікська битва, яка призвела до капітуляції Другої Британської армії. І справді, найбільшу цінність для Британії становили не тринадцять колоній, а Карибські острови, що давали основні прибутки — і які було складно захищати, бо населення там складали переважно раби-негри, які, в разі вторгнення, навряд чи кинулися б захищати свої кайдани.

Британці направили флот на чолі з адміралом Джорджем Родні. Першим ділом він захопив острів Сент-Естатіус — важливий торговий центр у регіоні. Але замість того, щоб розвинути успіх, Родні завис на острові на три місяці: його люди грабували склади, будинки й навіть розкопували могили в пошуках золота. Тим часом над гаванню майорів голландський прапор, що дозволяло заманювати до порту кораблі нічого не підозрюючих торговців. Родні продавав награбоване місцевим спекулянтам за півціни. Прибуток склав близько 2 мільйонів фунтів стерлінгів, з яких він мав отримати шістнадцяту частину, як свою призову частку. Родні сподівався погасити свої величезні борги, купити лондонський особняк і придбати «найкращий клавесин, який можна купити за гроші».

Біда в тому, що більшість «пограбованих» виявилися британськими ж купцями. Родні назвав їх контрабандистами і зрадниками. які отримали те, на що заслуговували. Повернувшись у Лондон, купці подали на Родні в суд, а опозиція в парламенті почала розслідування поведінки адмірала. Щоб захистити свої фінансові та політичні інтереси, Родні повернувся до Англії, покинувши Карибське море 1 серпня під час доленосного літа 1781 року. Він забрав частину свого флоту, залишивши лише чотирнадцять справних лінійних кораблів. Це дало змогу французькому адміралу де Грассу уникнути перехоплення і виграти Чесапікську битву.

Щоправда, пізніше Родні взяв реванш: у грандіозній битві 36 на 35 кораблів він розгромив флот де Грасса. Після 12 годин бою п’ять французьких лінкорів здалися, включно з флагманом Ville de Paris. Ще два лінкори здалися британським переслідуванням через тиждень. Втрата семи кораблів, і адмірала збентежили французів, які скасували свою атаку на Ямайку.

Британська публіка була в екстазі. Особливо раділи на Ямайці — там навіть звели кам’яний восьмикутний храм на честь Родні. Його прославляли в баладах, віршах, гравюрах і на посуді. Пісня Rodney Forever стала хітом того літа. Британці, виснажені невдачами, знову відчули себе великою імперією. Замість мародера, який допоміг втратити Америку, Родні став героєм, який врятував найважливіші колонії. Родні отримав титул баронета і довічну пенсію в 2000 фунтів. Його колишні критики німували.

Американці ж здобули незалежність — але й серйозні борги. Патріоти сподівалися, що свобода принесе процвітання через вільну торгівлю. Натомість вони отримали нові торговельні обмеження від Британії, а Франція та Іспанія теж не поспішали пускати американців на свої ринки. Почалася інфляція, фермери не платили борги, захоплювали суди, зривали владу штатів. А поряд була Канада — рай для лоялістів, де майже не було податків і з якої британці мали намір влаштувати зразкову колонію. Дехто в Канаді навіть вірив, що Штати довго не втримаються, і тоді вони знов приєднаються до Британії.

Потрібно було перетворити союз штатів на справжню федерацію. Але як це зробити, якщо штати відмовляються виконувати федеральні закони? Вводити війська? але тоді зникає сенс добровільного союзу. Гамільтон запропонував викупити борги штатів але не платити, а обслуговувати борг. Довіра кредиторів зросте і вони будуть інвестувати більше! Так з’явився державний борг США.

А до речі, всі знають що Америка купила Луїзіану але мало хто знає за яких обставин, а я вам розкажу откуда гатовілось нападєніє! Луїзіана — прямий наслідок незалежності США. Після війни Франція опинилась у фінансовій кризі, що призвела до революції. А ще була Гаїтянська революція — на острові Сен-Домінґо повстало 465 000 рабів! Це була найбагатша колонія у Карибах, яка давала більше цукру і кави, ніж вся Британська Вест-Індія.

Наприкінці 1799 року Наполеон захопив владу і вирішив відновити французький контроль на острові. У 1802 році туди вторглися 16 000 солдатів під командуванням Леклерка — чоловіка сестри Наполеона. Він переміг, заарештував ватажка повстання Туссена, але сам загинув від жовтої лихоманки, як і майже весь його гарнізон.

Гамільтон зауважив, що «мужність і наполегливість чорношкірих жителів» знищили французькі амбіції й змусили Наполеона компенсувати втрати — продажем Луїзіани США у 1803 році. Три роки раніше Наполеон відібрав цю величезну колонію в іспанського короля. Покупка Луїзіани Джефферсоном майже подвоїла територію США. І це — частково завдяки чорним повстанцям, яких, до речі, він боявся до усрачки.