Рецензія/порівняння/думка на кінострічку “Машина війни” кіностудії Lionsgate яка реалізована на платформі Netflix.
Оцінки:
IMDb: 8.8/10.
Kino-Teatr.ua: 7.3/10. Рецензії позитивні, пишуть що це за сюжетом легкий екшн фільм із непоганими ефектами.
По перше моє враження стосовно цього фільму, мені не сподобався!
Сюжет: (із невеличкими спойлерами) головний герой на прізвисько “81” якого грає Алан Річсен, відомий за серіалом “Джек Річер”
після трагічної загибелі рідного брата на його руках аби вшанувати його пам’ять, вирішує реалізувати їхню спільну мрію, та вступає в навчальний табір корпусу військових “Рейнджерів” – аналог нашого БЗВП ССО, де проходить всі етапи навчання на “відмінно” але керівництво полку не має бажання зараховувати його до Лав Збройних сил США, тому що, по-перше він вже має граничний вік для спецпідрозділу, по-друге, по-трете: фізичні вади та психологічні порушення.
І керівники навчального центру, не відмовляють йому напряму, а призначають його головним у розвідувально-диверсійній групі, на фінальний залік із виконання НАВЧАЛЬНО-бойового завдання на території полігону вважаючи що під таким психологічним натиском він не витримає і не зможе виконати це завдання і тим самим покине ряди військовослужбовців цього славного роду військ Сполучених Штатів Америки.
Але вони не розуміють що цим самим він не зможе закрити свою психологічну потребу у випуску із навчального центру, тим самим він зрозуміє що він знову підвів свого брата і на фоні цього “ПТСР” припинить своє життя самогубством.
І де, якесь бойове братство цього підрозділу коли кожен військовослужбовець єдине і ціле системи яка зветься “Ranger”?
Ні, вони вважають що гарна ідея. Дають завдання висаджують на полігоні загін і там вони зустрічають механічного робота - прибульця і вступає із ним у нерівну сутичку.
От таке кіно.
Чому мені не сподобалось, тому що всі ми бачили (а хто не бачив, той не бачив) схожий сюжет, але у набагато кращому виконанні. Я про фільм “Хижак” 1987 року від режисера Джона МакТірнена із Арнольдом Шварцнеггером у головній ролі.
Просто декілька маленьких порівнянь: “Шварц” такий самий хижак як інопланетна істота з великим досвідом у військовій справі, як каже мій командир “заліковий”, володіє гострим розумом різноманітним бойовим арсеналом. Він та його особовий склад, вже в середині фільму при використанні пасток (поливальників із середньовіччя) майже впіймали тварюку. А в кінці Арнольд узагалі спровокував поєдинок один на один і давлячись в очі не побоявся промовити легендарне “You ugly моtherfuc**r” і вибив прибульця.
Сам мисливець, який прилетів на Землю щоб трішки розважитися на вечерінці, як у тому мемі про Олександра Усика на полюванні. Але на жаль, в цьому році у джунглях виріс Австрійський Дуб.
Так, він небезпечний в нього також дуже багате зібрання різноманітної міжгалактичної зброї, але - це жива істота, він ховається вивчає жертв, також в середні картини його взагалі поранили. А в фіналі його просто переграли хитрістю.
Тут можна уявити що ця ситуація може відбутися із кожним з нас, і що завдяки своєму досвіду будь якому військовому або життєвому, кмітливості, ми можемо перемогти будь кого. Всі обставини, всі проблеми та загрози.
У картинні “Військова машина” суперник вже не тільки для групи бійців а для всього людства і це робот в якого арсенал у якогось небесного винищувача 6-го покоління, лазери, різноманітні візири, лазерне наведення і він мав знищити цю групу в перші хвилини нападу а натомість бігав за ними і головним героєм до самого кінця.
А перемогли його не несподіваної хитрістю а вже з початку повісили “Чеховську рушницю”. Ну і це весь фільм. Якогось перелому, боротьби не було тільки біганина, хованки, ну і фінал якийсь також пафосний не по ситуацій, у повному метрі 1987 року “Датч” – герой Арнольда Шварценеггера в кінці має вигляд людини яка тільки що пройшов через атомну війну у гелікоптері сидів ніби у нього більше не має душі. То, тут короткий момент знемоги і все. Далі треба мотивувати бійців для того щоб вони врятували людство.
От такі мої думки та відчуття після перегляду цього хвільму. Подивіться і Ви.
