Автор: Володимир Омельченко (відкориговано Мортісом)
2022 рік, початок війни, перша її фаза - це був час мобільності, постійних переміщень і великих цілей: колон, зосереджень живої сили і техніки.
Моїй батареї БМ-21 лише в перший місяць війни доводилось працювати залпом декількома машинами одразу - в найефективнішому режимі роботи для реактивних систем залпового вогню, бо хоч вогонь ворога і був не дуже точним, але надміру масованим.
Вже з квітня місяця 2022 року ми перейшли на роботу однією бойовою машиною (далі - БМ), але в комбінації з іншою артилерією (тоді це були 122 мм 2С1 («Гвоздіка»), 155 мм 2С3 («Акація», але її калібр становить 152 мм - прим. Мортіса), а також БМ-27 «Ураган»). Добова витрата снарядів машини становила від 80 до 160 снарядів.
Кілька слів про роботу в арті: снаряд до «Граду» важить 65 кг, і вантажиться/заряджається він вручну. То ж, окрім безпосередньої бойової роботи, один розрахунок з чотирьох чоловік піднімав від 6 до 10 тонн заліза в день.
Після того як відгоріли перші кацапські колони, ми перейшли на контрбатарейну боротьбу. Артилерії ворога було в рази більше. Траплялось, що по одній БМ, яка виїхала на бойове завдання, працювало одразу 5 різних систем ворога: 2С19 («Мста-С»), 2С7 («Піон»), БМ-21 («Град»), БМ-27, «Гіацинт-Б»... Але, на наше щастя, на початку війни ворог мав проблеми з розвідкою і коригуванням. Ворогу не вистачало дронів, він не вмів ними користуватись.
На початку у нас також було мало аеророзвідувальної компоненти, але тут ми були ефективнішими (передаю привіт в пекло «Тоболу» і дивізіону 2С19), у той час як росіяни посипали тоннами снарядів поля, б'ючи по площинам.
В нас не було ані стільки гармат, ані снарядів. Це була епоха «Валькірій» та «Лелек». «Мавіки» ще були не такими масовими, і велика частина фронту залишалась незакритою очами. Забігаючи наперед, скажу, що дрони, які мали прислужитися артилерії, згодом її добряче потіснять.
Лінія зіткнення ставала статичною, дронів ставало більше. Відтоді райони вогневих позицій контролювались ворогом цілодобово, і нам стало складно. Нас бачили ще під час висування і відкривали по нам вогонь ще у час заняття вогневої позиції. Перший постріл ворога завжди був неточним, далі йшло коригування. Нашею задачею було встигнути виконати бойове завдання максимум за 15 хв.
Але кількість арт систем та снарядів у ворога не стала його перевагою. Хто краще і швидше давав коригування, хто краще та оперативніше взаємодіяв і керував різними артсистемами - той перемагав. Стояти на місці було самогубством. Гасло 2022 року: ніколи не зупиняйся.
Для зміни балансу сил на нашому напрямку з'явилися перші буксовані гаубиці M777, з першими високоточними снарядами. Влітку 2022 року я вперше побачив залп M142 HIMARS, але GMLRS ще не працювали по артилерії ворога - це стане нормою згодом. В основному воювали ще радянські калібри.
Снаряди [калібру] 152 мм закінчувались, їх заміняли системи калібру 155 мм. Основним вогневим засобом механізованих частин (отже - самим масовим) ставали старі - не те щоб якісні - американські/норвезькі/італійські самохідні гаубиці M109, їх наші артилеристи гордо називали «Паладини». Але вояки передивились TikTok, бо на кінець 2022 року до нас прийшли давні модифікації M109A3, тоді як Paladin - це порівняно сучасна M109A6, де вже встановлена автоматична система управління вогнем, а це швидкість розгортання, бойової роботи і відходу з вогневої позиції.
Проте фактор швидкості роботи самохідних артилерійських систем в 2023 році перестав бути визначальним, бо самоходки перестали їздити. У ворога масово з'являються «Ланцети», що ставить всю бригадну артилерію «на прикол». Відбувається радикальна зміна методів роботи артилерії: якщо у 2022 році нашею задачею було постійне переміщення, то у 2023 році ми мали не переміщуватись по можливості взагалі.
Зимою 2023 року наш підрозділ перекидають на південь від Бахмуту. Ми знаходимо всю ворожу арту на своєму напрямку і вибиваємо її. Якщо влітку 2022 року під Миколаєвом не було жодного бойового виїзду, щоб мій розрахунок не був обстріляний ворогом, то зимою-весною 2023 року на Донбасі була протилежна ситуація - ворог програв контрбатарейну боротьбу.
В самому Бахмуті і на північ від нього ситуація була іншою, там артилерія супротивника продовжувала працювати. Причиною частково могла бути наша низька ефективність управління та розвідки.
Більшає кількість розвідувальних дронів, а вже на кінець 2023 року масово з'являються FPV. Кожен сантиметр фронту стає видно. Ми закопуємо і закриваємо в капонірах свої гармати, тим самим втрачаємо в мобільності і швидкості реагування. Напрямок вогню ствольної артилерії став обмежуватись анти-дроновим каркасом.
Малу ефективність артилерії механізованих бригад лише малою мірою компенсує активність гармат спеціалізованих артилерійських бригад, які мають більшу дальність (2С22, Ceasar, PzH 2000, Archer). Окрім того ворог маскується краще і окопується краще. Щоб розібрати один бліндаж витрачається по 20 155 мм снарядів, що не гарантує кінцевого успіху. Великих скупчень сил і засобів ворога на відстані 20 км немає вже дуже давно.
В умовах такої позиційної боротьби ефективність БМ-21 стає критично низькою: бити по окремим малим цілям - це не наша сильна сторона, також виникає дефіцит реактивних 122 мм снарядів. Реактивні дивізіони розформовують, залишаючи окремі батареї, але альтернативи «Градам» досі немає.
Знижується і ефективність ствольної артилерії. Не від хорошого життя основним засобом ураження стають скиди і FPV-дрони. На нашому напрямку на них припадає 80% знищених ворожих цілей. Виявилось, що це дешевше, швидше і ефективніше. Проте від цього не зменшується значення арти.
Тут слід роз'яснити принцип роботи артилерії в позиційному захисті (домінуюча позиція для ЗСУ в 2024 році). Першочергова задача артилерії за таких умов - не розбивати атакуючі колони ворога, а за рахунок системної та перманентної роботи не дати супротивнику здійснити свій наступ. Артилерія, яка працює по концентрації сил супротивника - це профілактика наступу, а своє вагоме слово, якщо наступ вже стався, арта вже сказала на кордоні Харківської області, коли знову з'явилися відповідні за масштабами цілі.
Але в чому артилерії взагалі немає альтернатив - це в нашому майбутньому наступі. За 2023-24 роки ми мали розібратись з експлуатацією різноманітної номенклатури озброєнь і боєприпасів, тож як тільки з'явиться нагода - ми знову заговоримо у повний голос. Слава Україні!
