Іранська реактивна артилерія (Стаття №5)

Зміст статті:

Вступ

Протягом останніх років Ісламська Республіка Іран продемонструвала силу свого оборонно-промислового комплексу, зокрема в областях виробництва безпілотних літальних апаратів (БПЛА) та ракет. Наразі ми спостерігаємо регулярне використання різноманітних іранських виробів як самими іранцями, так і їх союзниками та проксі. Почнемо з огляду реактивних систем залпового вогню, які стоять на озброєнні Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) та Сухопутних військ Ірану. Діапазон цих систем доволі широкий: від легких 107 мм РСЗВ до великих ракет, деякі характеристики яких можна порівняти із радянськими тактичними ракетами Точка-У.

Уже восени 2022 року Російська Федерація вперше стикалася з відносною, але відчутною нестачею артилерійських боєприпасів для ствольної артилерії. Ми спостерігали за різноманітними спробами вирішення цієї проблеми: крім збільшення власного виробництва боєприпасів, РФ активно почала закуповувати снаряди з Ірану та КНДР.

Ще одним способом компенсації дефіциту артилерійських боєприпасів стало більш масове використання реактивних систем залпового вогню. Проте цей підхід швидко призвів до виникнення іншої проблеми - гострої нестачі реактивних снарядів саме для РСЗВ. Окрім класичних заходів для подолання дефіциту, таких як закупівля стрільна в інших країнах та збільшення власного виробництва, можна було помітити значну кількість дивовижних ерзац-РСЗВ. Зазвичай вони створюються на основі морських РСЗВ та реактивних бомбометів, що встановлюються на різноманітні шасі.

У контексті того, що росіяни досить сміливо використовують різноманітні саморобні реактивні системи залпового вогню, можна припустити, що закупка різноманітних зразків РСЗВ з Ірану та КНДР є достатньо ймовірною. Цей факт підвищує актуальність даного матеріалу ще більше.

РСЗВ малої дальності

Fajr-1

Надзвичайно поширеними в Ірані є 107 мм китайські РСЗВ Тип 63 та її локальні копії. Закуплені у великих кількостях у КНР та КНДР, ці РСЗВ дуже активно застосовувалися в роки Ірано-іракської війни та зарекомендували себе з кращого боку, як легкий, дешевий та простий засіб підтримки піхоти. Тому, невдовзі їхнє виробництво було організоване в самому Ірані на заводах Shahid Bagheri Industrial Group (SBIG) під назвою Fadjr-1.

У крайніх випадках 107 мм реактивний снаряд від Тип 63 можна запускати прямо із земляного насипу, як це роблять солдати Народно-визвольної армії Китаю, або ж з імпровізованих ПУ.

ТТХ Fajr-1:

Falagh-1 і 2

Однією з ранніх іранських розробок у галузі реактивної артилерії є 240 мм Falagh-1 та 333 мм Falagh-2, які були створені інженерами SBIG на початку 1990-х років. Відмінною рисою реактивних снарядів Falagh є невелика дальність та дуже потужна бойова частина. Так у Falagh-1 за дальності в 10 км, загальної ваги РС в 113 кг, вага БЧ становить 50 кг, у Falagh-2 за дальності в 10,8 км і загальною вагою РС у 255 кг, вага БЧ становить 117 кг. Можна припустити, що розробка цих систем почалася в другій половині Ірано-іракської війни, коли для багатьох ділянок фронту були характерні затяжні позиційні бої, і такі потужні реактивні снаряди могли б бути використаними проти укріплених ворожих позицій. Однак, на момент закінчення розробки, системи Falagh виявилися незатребуваними й були випущені в дуже обмеженій кількості. Кадри з Ірану, де фігурували б ці РСЗВ, можна перелічити на пальцях, хоча вони й надійшли на озброєння руху Хезболла в Лівані.

ТТХ Falagh-1:

ТТХ Falagh-2:

Як уже було зазначено, дані реактивні снаряди надходили на озброєння про-іранського ліванського руху Хезболла, але після початку конфлікту в Сирії дані РСЗВ були помічені й на озброєнні сирійських урядових військ. В умовах міських боїв невисока дальність цих систем не є серйозним недоліком, зате дуже важлива потужна БЧ даних реактивних снарядів.

На початку жовтня 2014 року в Ірані було офіційно представлено універсальну самохідну пускову установку на базі позашляховика Kaviran, що надає змогу встановлювати на неї нові транспортно-пускові контейнери як і з 240 мм реактивними снарядами Falagh-1, так і з 333 мм Falagh-2.

Falagh-2 (FL-TC-01)

У лютому 2022 р. в Тегерані було вперше офіційно показано керований варіант 333 мм реактивного снаряду Falagh-2. Під час виставки IQDEX-2022 у Багдаді, на стенді іранської експозиції було представлено ТТХ цього виробу, що має індекс FL-TC-01. Новий варіант з максимальною дальністю ураження цілей в 11 км і бойовою частиною в 110 кг, як і його некерований попередник, також призначений для руйнування ворожих укріплень, пунктів управління, зв'язку та ін. на лінії фронту або поруч із нею. При цьому заявлене КІВ нового керованого варіанту менше ніж 25 метрів. З урахуванням потужності снаряда, це дає змогу наносити досить точні удари навіть в умовах густої забудови, що знижує витрату боєприпасів і підвищує швидкість придушення вогневих точок і руйнування укріплень противника.

ТТХ Falagh-2  (FL-TC-01):

Saydad

Цікавим іранським прототипом є легка броньована гусенична машина Sayyad із двома блоками некерованих реактивних снарядів на базі легкого танку Tosan. Точної інформації щодо цих машин поки немає. Відомо, що на них встановлено два блоки по 23 направляючих для порівняно невеликих реактивних снарядів, калібром 77 мм.

РСЗВ середньої дальності

122 мм РСЗВ

На озброєнні іранських збройних сил є кілька різних типів 122 мм РСЗВ, що є різними варіантами радянських РСЗВ БМ-21 Град. Дані РСЗВ є основою іранської реактивної артилерії та розповсюджені в армії, флоті та КВІР. Зараз більшу частину складають РСЗВ іранського виробництва, створені промисловою групою SBIG, але в збройних силах після Ірано-іракської війни залишилося ще чимало оригінальних БМ-21 Град і BM-11 північнокорейського виробництва.

На відміну від радянських БМ-21 Град, в іранських HM-20 сорок напрямних розділені на два блоки, на кшталт аналогічних північнокорейських РСЗВ.

HM-21 - іранський аналог Град-П, тобто переносна реактивна пускова установка для одного реактивного снаряду.

HM-23 - варіант з 16 напрямними для встановлення на катери.

HM-27 - варіант з 8 напрямними для встановлення на легкі катери та джипи.

Для цих систем в Ірані випускається 4 різні види 122 мм реактивних снарядів, під назвами Arash 1, 2, 3, 4.

ТТХ Arash-1:

ТТХ Arash-2:

ТТХ Arash-3:

ТТХ Arash-4:

Пізніше іранці змінили нумерацію РС Arash і тепер їх лише три варіанти. Arash-1 тепер є укороченим РС із дальністю до 12 км, стандартний снаряд із дальністю 21 км тепер називається Arash-2, а дальнобійний варіант із дальністю в 40 км став Arash-3.

Shahin

Shahin - це реактивна система залпового вогню іранського виробництва. Вона була розроблена для забезпечення ураження великої кількості цілей на середніх дальностях за низької собівартості. Shahin був замінений у виробництві більш потужними РСЗВ, але залишається в експлуатації.

ТТХ  Shahin-1:

ТТХ  Shahin-2:

РСЗВ великої дальності

Oghab

Oghab - некерований 230-мм реактивний снаряд із дальністю пуску 45 км. Снаряд стабілізується обертанням у польоті, але кругове імовірне відхилення перевищує 500 м, що робить його дуже неточною зброєю. Він несе осколково-фугасну БЧ вагою 70 кг, хоча цей снаряд може нести хімічні БЧ. ПУ - вантажівка Mercedes-Benz LA 911B 4×4 з трьома напрямними.

Ракета була розроблена на основі китайської РСЗВ Type-83 під час Ірано-іракської війни, за сприяння Китайської Народної Республіки згідно з угодою, підписаною в 1985 році. Вона була прийнята на озброєння в 1986 році і відразу була використана в бою під час штурмів Басри в грудні 1986 р. Близько 260–270 РСів Oghab було запущено під час війни, хоча їх ефективність була обмеженою. Короткий радіус дії ракети обмежив їх використання для атак на прикордонні міста Іраку, а її недостатня точність означала, що атаки РСЗВ Oghab були набагато менш ефективними, ніж артилерійські обстріли дальнобійних САУ.

Oghab використовується іранською армією та КВІР. Також відомо, що його передали Хезболлі.

ТТХ  Oghab:

Fajr-3 і 2

Під назвою Fajr-3 в Ірані випускаються копії 240 мм північнокорейських РСЗВ відомих як М-1985 із дальністю пострілу до 43 км. Ці системи було придбано у КНДР під час ірано-іракської війни (1980-1988).

У 1990-х роках промислова група SBIG розпочала випуск цих РСЗВ вже в Ірані. На відміну від корейського оригіналу, іранські Fajr-3 випускаються на базі вантажівок Mercedes-Benz 2631.

ТТХ  Fajr-3:

Пізніше з’явилася інформація про створення укороченого варіанту 240 мм реактивних снарядів, під назвою Fajr-2, з дальністю зменшеною до 23 км, але зі збереженням такої ж потужної бойової частини, як і у звичайних реактивних снарядів Fajr-3.

Fajr-2 запускаються зі звичайних ПУ Fajr-3, хоча можуть існувати укорочені варіанти пускових установок, для установки на більш легкі платформи.

Fajr-5

Найважчою і найдалекобійнішою іранською класичною РСЗВ є Fajr-5, розроблена у 1990-х років промисловою групою SBIG, що входить до Організації аерокосмічної промисловості Ірану. Дальність пуску 915 кілограмових реактивних снарядів (РС) становить до 75 км. Спочатку пускова установка цієї системи встановлювалася на шасі вантажівок Mercedes 2624 (або їх іранських ліцензійних копій Khawar 2624), потім для виробництва Fajr-5 почали використовувати Mercedes 2631. За кабіною водія встановлено антена зв'язку й кабіна для бойового розрахунку.

За кабіною водія, можливо, знаходиться радар для виявлення морських надводних цілей, оскільки РСЗВ Fajr-5 нерідко можна побачити в складі підрозділів берегової оборони. Проте, найімовірніше, це антена системи зв'язку.

ТТХ  Fajr-5:

Двоступенева версія Fajr-5

Також існує двоступенева версія Fajr-5. Наявність стартового прискорювача дозволяє збільшити дальність до 180 км., але це погіршує і так невелику точність даних реактивних снарядів. Тому, враховуючи наявність у Ірану великої кількості точніших і потужніших тактичних ракетних комплексів подібної дальності й те, що немає інформації про наявність їх на озброєнні іранських збройних сил, можна припустити, що це експортна модель для країн на кшталт Судану або проіранських рухів в інших країнах.

ТТХ двоступеневої версії  Fajr-5:

Fajr-5C

У лютому 2017 року Іран представив керовану версію реактивного снаряда Fajr-5, зо підозріло схожий на китайський виріб з назвою SY300. Нова керована ракета отримала назву Fajr-5C. Вона має КІВ 250 м при використанні ІНС і КІВ 50 м при використанні GNSS (супутникової навігації) та дальність стрільби 40-130 км.

ТТХ  Fajr-5C:

Fath 360

Fath-360 (BM-120) - іранська тактична балістична ракета малої дальності,  анонсована в День армії Ісламської Республіки Іран , 18 квітня 2022 року.

Маючи радіус дії від 80 до 120 км, кожна ракета може нести боєголовку вагою 150 кг і літати зі швидкістю 3-4 Маха.

Вважається, що Fath-360 є зменшеною версією ракети, що належить до сімейства БРМД Fateh. Невелика вага й невеликі розміри надають змогу встановити кілька таких ракет на пускову установку.

Ракета Fath-360 була вперше продемонстрована під назвою Fath на військовій виставці 21 серпня 2020 року. Вона майже вдвічі менша за балістичну ракету Fateh-110, але має таку саму конфігурацію оперення. Чотири трапецевидних елементи на кінці ракети, біля сопла, чотири інші трикутної форми над ними та чотири невеликі рулі у носовій частині ракети.

Fath-360 використовує наведення супутникову систему наведення GNSS, а саме систему GLONASS для наведення. Допоміжною системою, що допомагає ракеті орієнтуватися в умовах протидії РЕБу, вважається її ІНС.

ТТХ  Fath-360:

Ababil та Ababil OP

Ababil - іранський керований реактивний снаряд,  анонсований під час форуму Армия-2023 в РФ у серпні 2023 року. Повідомляється, що дана ракета має запускатися з самохідної пускової установки з 8 направляючими.

Заявляється, що довжина корпусу ракети становить 3,7 метри, стартова маса – 240 кг, маса БЧ - 45 кг, дальність пуску – до 86 км. Ймовірно, що даний виріб був створений аналогічним шляхом, що й її “старший брат” Fath-360: шляхом зменшення повноцінної балістичної ракети. Предком цього виробу є БРМД Zoheir, також відома під назвою Raad-500, що своєю чергою також походить від сімейства БРМД Fateh.

Цікаво, що начебто одразу існує дві модифікації ракети Ababil: стандартна модифікація Ababil, в якій використовується інерційна система наведення та супутникова навігація і Ababil OP, що має додаткову оптико-електронну систему наведення на ціль.

ТТХ  Ababil: