Гадаю, кожен із вас чув або навіть вважає, що після закінчення війни, в Україну масово надходитимуть інвестиції. Але чи замислювалися ви, що це може бути лише сліпою надією на світле майбутнє? Адже нічого не відбувається само собою: навіть найкращі наміри міжнародних партнерів не зможуть перетворити нашу країну на інвестиційний рай без наших зусиль. Самообман у цьому питанні — найгірше, що може статися для нашого суспільства. Про це й стаття:
Чому інвестиції не гарантовані?:
Найперше, потенційні інвестори завжди оцінюють ризики, і навіть після завершення війни вони будуть обережно підходити до вкладень у країну, яка тільки но пережила масштабні руйнування. Війна залишає не лише фізичні рани у вигляді зруйнованих міст та інфраструктури, а й ментальні – у вигляді страху перед нестабільністю, корупцією та відсутністю гарантій захисту капіталу. Тобіш Україну, а особливо її схід, будуть ще довго сприймати, як нестабільний регіон, де може знову(не приведи Господь) настати війна і капітал буде втрачено, а сенс вкладатися в таку нестабільну країну?
По-друге, багаторічна проблема з правосуддям в Україні нікуди не зникла. Уявіть себе іноземним бізнесменом чи бізнесменкою, який/а хоче інвестувати в країну, де суди нерідко діють на користь "своїх", а бюрократія залишається складним і часто непрозорим лабіринтом. Чи захочеться вам вкладатися в таку країну, де можуть без ''суду та слідства'' віджати бізнес та залишити з голою дупою - гадаю відповідь ви самі знаєте. Без системних реформ очікувати масових інвестицій – самообман.
Формування ілюзії:
Міт про "автоматичні інвестиції" після війни активно підтримується багатьма політиками, які вірять, що західні країни обов'язково допоможуть Україні, оскільки остання бореться за демократичні цінності та все інше. Але ризик є завжди, і ризиком тут виступає те, що це може перетвориться на чергову порцію обіцянок без реального результату, що вже неодноразово траплялося. Допомога у вигляді грантів чи кредитів від держав - це не те саме, що приватні інвестиції, які вимагають чітких правил та мінімального втручання держави. І знову ж таки втикаємося у проблему реформ, корупції та прозорості бізнесу. Усе це в купі утворює одну велику та ганебну ілюзію: Що інвестиції підуть самі собою.
Чи є потенціал в Україні для подальших інвестицій:
Коротка відповідь - так. Основним важелем на міжнародних банкірів та інвесторів є те, що український ринок мало зайнятий і є відносно вільним. Хоч це і палка двох кінців, адже в Україні поступово у кожній сфері вибудовуються свої монополісти, але це також вирішувана проблема відповідними законами. Сама ж Україна не менш зацікавлена у інвестиціях по багатьох причинах, зокрема: гроші на відбудову та розвиток держави, гроші на виплату держ. кредиту, посилення української дипломатії на ґрунті вигідного економічного партнера(Що наразі зробив Ізраїль) тощо.
Щоб заманити інвесторів, потрібні конкретні кроки:
-Забезпечення верховенства права – інвестор має бути впевнений, що його бізнес захищений законом, а не залежить від зв'язків чи рішень місцевих чиновників.
-Прозорі правила гри – мінімізація бюрократії, запровадження єдиних і зрозумілих податкових умов(а з цим у нас величезна проблема), зменшення корупційних ризиків. Зниження податків для бізнесів, що є цілковито можливим, адже опісля війни бюджет України не вимагатиме таких значних витрат і ''гайки'' на бізнес можна, я б навіть сказав треба, послабити.
-Інфраструктурні проєкти – розвиток доріг, портів, енергетики, логістичних вузлів, які зроблять Україну привабливою та зручною для бізнесу(знову ж таки, на це потрібні гроші, які можуть дати інвестиції)
-Публічна дипломатія – Україна має активно працювати над своєю репутацією, показуючи не лише трагічні наслідки війни, а й можливості для розвитку та вкладення капіталу.
Реальність без рожевих окулярів та підсумок:
Україна має величезний потенціал, але щоб його розкрити, потрібна нелегка праця, реформи та боротьба з системними проблемами. Інвестори не приїдуть самі – їх потрібно переконати, запросити, показати, що тут їхній капітал буде не лише захищений, а й принесе значний прибуток.
Замість того, щоб жити ілюзіями, краще вже сьогодні створювати умови для того, щоб після війни Україна стала справжнім магнітом для капіталу. Але це завдання не лише для держави, а й для всього суспільства. Дякую, що дочитали і Слава Україні!
