Я бачу український рев «де наша Нобелівська премія?», але не бачу обговорень книжки про вбивство Камю, а важливо зрозуміти, чому КДБ прибрав Нобелівського лауреата тоді, коли він узяв голос у політично важливому питанні, коли Нобелівська премія була всепланетарним мікрофоном.
Оксана Забужко
Якби у часи Камю був би твіттер, то під тегом #Угорщина ви би знайшли силенну дописів підтримки, а також засудження срср. А монгольські інтелектуали могли би написати гнівні реплаї стосовно передмови Камю до «Правда про справу Надя»: «У жовтні 56-го в Парижі люди… протестували проти монголів в Будапешті» [161 c.], попросивши не плутати сторіччя*, коли монголи дійсно вторгалися на територію сучасної Угорщини.
Не знаю як би це вплинуло на міжнародні відносити між Монголією та Франціє, оскільки їх держави між собою становили відносини лише у квітні 1965-го – п’ять років опісля смерті Камю.
* Перше монгольське вторгнення до Угорщини датується 13 століттям.
Окрім думок самого Камю в книзі є і авторська вставки Джованні Кателлі стосовно нападу срср на Угорщину і його слова можуть викликати у вас реакцію «це вже було». А якщо ви думаєте, що в #UN раніше було краще, то знімайте швиденько оптимістичні окуляри. Деякі речі відчуваються однаково погано незалежно від епох:
"СРСР втопив у крові повстання в Будапешті: ціла Європа, геть безпорадна, була свідком цього насилля, хоч і надавала повстанцям ідейну підтримку" [33 c.]
#UN РадБез минуле і сьогодення: знайди відмінності і програй, бо нічого не змінилося.
Фокус світової спільноти і як росіяни вміло це використовують для своїх загарбницьких планів. Вибачте, але котик з флешбеками — наскрізна картинка цієї історії.
Камю 10.11.1956: "Правда полягає в тому, що все міжнародне суспільство, яке хоч і загаялося на багато років, та все ж раптом знайшло в собі сили втрутитися в ситуацію на Близькому Сході (Суецька криза), Угорщину натомість дозволяє вбивати" [46 c.]
#UN moment
Камю у тій самій передмові до «Правда про справу Надя»: "Фактично, #UN заявила, що закон є обов'язковим лише для тих, хто його поважає. Для всіх інших він не обов'язковий" [161 c.].
Досить симптоматійно спостерігати то тут, то там згадки про російських письменників і літературу. Окремий розділ присвячений друкуванню «Доктора Живаґо» з вайбами оскара для Навального з яким всі носилилися на Заході.
Камю в листі Пастернаку:
"Без російського 19 століття я був би нічим, а тепер власне у вас віднаходжу ту росію, яка мене живила і зміцнювала." [134 c.]
Чи задумувався він, чому зі 1/6 суші Землі — срср він знає лише росіян, як ставав рупором срср=росія, і що він втратив=не прочав з інших колонізованих народів? Така наївна віра, що вони — європейські інтелектуали перехитрили монстра, коли монстр дав вам розповісти світу лише те, що хотів, а вони на це купилися і носилися з росіянами, ігноруючи десятки розстріляних відродженнь на 1/6 суші Землі.
Поки міцнів ореол стосовно іншої росії та поглиблення міту про єдиний радянський народ, невідомими гнили майстри прози та поезії, генії науки по таборах, а незручних неросіян вбивали ще до того як світ відкрив би їх для себе.
Декілька моментів, що викликали у мене реакцію прокоментувати.
Спершу говорити про скликання Генеральної Асамблеї, щоб визнати дії срср актом геноциду проти угорців, а через кілька речень писати, про "російський" народ, що як і всі народи в світі, прагне миру [47 c.]. Ох, Камю... Як тоді, так і зараз світ не розуміє чим був срср.
Через кому, завжди через кому представники жертв та злочинців. Якби вони тоді почали розуміти, що заткнуті роти — це знищені еліти не лише українських митців, а й інших поневолених народів срср.
Я розумію необхідність пафосу у зверненні до студентів, розумію, що сам Камю брав участь в Русі Опору і має уявлення про свободу і її важливості. Але мене не зачіпило, хіба ці рядки:
Коли тіло Камю вже поховали, в Лурмарен прибула корона з написом: «Другові Угорщини. Угорці у вигнанні.» [68c.]
Декілька сторінок присвячено вбивствам українців через спецслужби: Лева Ребета та Степана Бандери. Це в рази менше, ніж про російських діячів чи опис як друкувався твір Пастернака. Однак, це в рази більше, ніж про інші народи, чиїх діячів знищували, що в 20 столітті, що і кожне століття до цього.
Тепер розумію на що військові злочинці сподіваються, коли вірять, що зможуть спокійно жити після своїх злочинів - відома їм інформація стає квитком на життя. Це очевидно, але ж...
Книжечка невелика, швидко читається, багато пафосу і шанування Камю. Про саме вбивство і джерела на які це вказують – кілька десятків сторінок, суб’єктивно про російську літературу не менше написано і те, що можна було б написати двома абзацами вивели у цілі розділи.
Однак, як на мене, це важлива книга до ознайомлення, щоб мати ще один аргумент для вестернів «так це вже було, а ви далі одне і те ж», щоб розуміти контекст вторгнення в Угорщину і Чехословакію (хто не дуже цим питанням до цього цікавився) і як світ реагував на ті події.
Сама про цю книгу довідалася з розмови пані Забужко для Ukraїner звідки і цитата напочатку.
Книгу можна придбати на сайті ВСЛ або інших книжкових крамницях. Без підтримки нашим видавцям буде все важче знайомити нас з важливими книгами.
