Поговоримо про стимули йти до війська чи ні та як останні заяви деяких людей їх знищують.
Сьогодні я побачив три відео, які дуже сильно шкодять стимулам. На одному з них експерт - Віталій Портніков - казав, що через проблеми з західною фінансовою допомогою зарплати військовим можуть перестати платити (у що я не вірю). На інших двох були командир та екс-командир.
Перший заявив, що при відмові проханню ТЦК вийти з машини, треба “прострілювати коліна”, інший, — що почне “зачистку ухилянтів”.
Багато років тому я вивчав в університеті принципи комунікації, і, відверто кажучи, подібні заяви — це те, що забороняють робити навчальні посібники.
Для розуміння, що зараз коїться у голові звичайного військовозобов’язаного запасу. Він має роботу, дім, сім’ю і що найцінніше — здоров’я та життя. Під час дії воєнного стану на нього накладені жорсткі санкції, які обмежують його свободу. Враховуючи те, що він, після двох років повномасштабного вторгнення Росії, досі залишається цивільним, значить добровільно йти воювати він не бажає. А обрав сидіти вдова і “переховуватися” від “людоловів”.
Одна з головних проблем фронту — нестача людей. І тому перед військовим керівництвом стоїть задача збільшення числа військових, які у майбутньому замінять тих, хто вже задовго перебуває в окопах. Крім того, планується поповнити нестачу людської сили у військових підрозділах.
Зрозуміло, що добровольців, які мали ідеалістичні стимули захисту своєї країни, не вистачає, тому й ми бачимо наміри про електронні повістки та блокування рахунків. Але Міноборони з Генштабом вже доволі багато часу займаються і покращенням стимулів йти до війська добровільно. До цього можна віднести “вакансії” у деяких військових підрозділах на сайтах пошуку роботи.
В найкращому випадку, результатом роботи МО та Генштабу повинно бути збільшення стимулів йти до лав ЗСУ добровільно, а при примусовій мобілізації — зменшити негативний вплив, щоб мати вмотивованого воїна.
Тому, коли стоїть питання “йти чи не йти” військовозобов’язаний запасу міркує, що він може отримати, якщо піде на ризик втратити кілька років з сім’єю, роботу, кінцівки та, врешті-решт, життя. Для когось (як для добровольців перших часів великої війни) — це були захист своєї країни від російського мороку. Для когось — це не стимул, а стимулом є велике грошове забезпечення. Для когось переважають “цивільні” стимули й він “ухиляється”.
Так от заяви про “прострелити коліна” чи “зачистку ухилянтів” будь-які стимули знищують вщент. Знищують з двох причин. Перша, — це те, що мотивація страхом не діє ніколи. Друга, — це те, що у голові військовозобов’язаного виникає антипод, який підказує, що він, скоріш за все, попаде під керівництво командирів, які виказують подібні речі, що теж мотивації не додає, а навпаки мотивує ухилятися.
Крім того, найближчим часом керівництву нашої країни доведеться вирішувати ризики зменшення або затримки зарплат військовим. Тут методів багато, щонайменше, скоротити кількасот тисяч бюджетників і гроші з них перевести до ЗСУ.
Якщо стоїть питання залучення чоловіків до армії, то треба обирати якісь інші методи комунікації. Більш конструктивні.
KRZHN
