Розпочати варто з того, чому є сенс взагалі обговорювати цей проєкт
Головна причина: цей проект не мертвий, в нього дійсно є багато послідовників, більшість яких і є “Казаками”. Однак, наразі цей проєкт не має якогось просвітницького центру, яким є “Малиновий Клин” для Кубані, як і немає в нашому суспільстві достатнього рівня знань про Казакію, “казаків”, популярні моделі Казакії та діячів цього проєкта.
Хто такі ці їхні “Казаки”?
Ось що пише про “Козаків” російська вікипедія. Загалом, в сучасності так і є – казаки сприймають себе окремим народом на рівні українців, казахів, тощо. Для простоти розуміння, позначати цей народ надалі я буду саме через другу літеру “а”.
Національна самосвідомість сучасних Казаків
Згідно останньому (2020-2021) всеросійському перепису населення, казаків на всю росію приходиться 50 тисяч. Вкрай малий відсоток, однак достовірність його невідома.
З початком повномасштабної фази війни, більшість казаків стали перед дилемою, перед якою ставали і ми багато разів: чи воювати за завойовника своєї країни в сподіваннях отримати більше прав для свого народу? Лише дрібниці без вагань пішли воювати за “росію”. Насправді, не зустрічав просвітницькі канали ні цієї категорії, ні тих, хто вирішив “воювати за пана заради свободи”. Можливо, це пов’язано з тим, що казаків цих категорій з кожним днем війни менше, можливо, це пов’язано з тим, що вони перебувають виключно у “Вконтактє”.
Однак в будь-якому випадку проєкт Казакії повноцінний і без путіністів та подібних. Про них далі.
Діячі та ідеологи проєкта Казакії
По перше, варто зазначити, що ідеологи цього проєкта іменують себе “казакійцами”, відповідно сама ідеологія – казакійство.
Тож, які є “види” казакійців? Самі вони ділять своїх діячів на 3 категорії: “про-українські”, “про-казакійські” та “про-російські”. Найбільшою категорією є саме про-казакійська з ряду причин.
Серед найпопулярніших про-казакійських діячів можна виділити: “Ѣзиковъй Ѣртаул”, “Казакия”, “Казачья группа”.
Як правило, у кожного казакійского рупора є своє бачення казакії, тому жваві внутрішні розмови не рідкість.
Популярні моделі Казакії
Загалом, всі питання торкаються південних та північних кордонів Казакії і рівня федералізації. В силу того, що в теорії Казакія має володіти землями “Південного військового округа Росії”, на практиці це нереалізуємо через загально-російську тенденцію до шовінізма відносно дагестанців, чеченців і інших подібних північно-кавказьких народностей.
Щодо північних кордонів вже питання стоїть в правомірності володіння тією чи іншою землей через “слабкість” національної складової російських переписів населення 20 ст. Північний кордон варіюється від північних меж Ростовської та Волгоградської областей і до того, що зображено на мапі вище.
Також існує варіація Казакії, як регіонального військово-політичного блоку багатьох земель казаків (наприклад союз Всевеликого Війська Донського, Астраханського війська, Ставропільського Краю та Терського Війська в кордонах, як на мапі вище).
Проблематика проєкта
За моїми спостереженнями та спостереженнями самих казакійців, можна виділити 2 проблеми: проблеми початку та кінця 20 ст. Проблеми впливу донської білогвардійської культури на початку 20 ст та вплину радянської інтерпритації цієї донської білогвардійської культури в кінці 20 ст. Проблема першої заключається в шовінізмі білогвардійців щодо юдеїв та кавказців і занадто високих “культурних норм” (у казаків давно існує конфлікт з ватою, яка є безкультурним та живодерським пластом населення, і як ітог всіма іншими правими росії"). Проблема другої наразі виражена у конфлікті “старих” казаків з “новими” (бумери проти зумерів та міленіалів). Старі казаки в своїй суті слабко відрізняються від іншої вати, багато серед них і казаків не по походженню.
Яка ж може бути вигода нам від цього всього?
Окрім базової вигоди від ослаблення росії, можна виділити ряд стратегічних змін: втрата росією чорноморської флотилії (та доступу до чорного і каспійського морів загалом), спрощення навколо-російських торгових шляхів, зокрема північної гілки колишнього “Великого Шовкового Шляху” (тобто спрощення комунікації східної Європи і Європи загалом з Середнім Сходом та Далеким Сходом), втрата росією значної частини її Великого Степу (ліквідація важіля російського впливу на країни африки та азії), кінець часів війн на південному кавказі (Абхазія, Осетія, Вірмено-Азербайджанські війни, які б без впливу росії не відбулись би). А також, велика можливість отримання вагомого союзника на сході.
