Ідеологія, що стала надихаючим фактором для формування Радянського союзу. Ідеологія, про котру більшість матеріалів ви знайдете саме російською мовою, через помилкову ідентифікацію її як “наша” зі сторони мешканців країни-агресорки. (Нижче можете ознайомитися з результатами нещодавніх опитувань, котрі доводять актуальність повернення соціалізму для росіян)
Що ж не так із цією течією, та яким є реальне джерело її походження? Розберемося разом у сьогоднішньому матеріалі.
Основним розумінням соціалізму є, передовсім, його бачення як нової економічної моделі - відповіді працюючого класу на виснажуючий капіталістичний світ із високим рівнем ринкової конкурентності. Аби подолати соціальний лад, за якого є пануючі власники та робочий клас, що перетворюється на “раб силу”, першопрохідці соціалізму пропонують запровадити право колективної власності на засоби виробництва, що забезпечать рівність і справедливість між усіма громадянами. Аби дотримання цього права було ефективним, передбачається централізоване планування промислової діяльності. Один із дослідників соціалізму - Пабло Гілаберт зазначає, що існує три виміри концепції соціальної справедливості, що закладена в дану ідеологію:
Основні ідеали та принципи, що є аксіологічними каталізаторами поширення ідей соціальної справедливості.
Соціальні практики та інститути, що втілюють ідеали в реальність, інструменталізуючи їх.
Усі супровідні процеси соціальних трансформацій.
Соціалісти вірили, що не буде багатих і бідних, прибуток не відіграватиме жодної соціальної ролі. Усе те, що вироблятиметься - розподілятиметься порівну між усіма. Напевно, тодішні мислителі забули настанови Гоббса, що “Людина - людині вовк”, оскільки уніфікувати час праці та бенефіти від прикладених до робочого процесу зусиль - утопічна концепція. Власне, через таку “ідеальність” перші форми соціалізму мали саме утопічні окреслення та беруть свій початок у Франції. На цьому моменті пропоную зупинитися та більш детально розібрати історію походження й розвитку обраної на сьогодні ідеології.
Хоча соціалізм вважається відносно молодою ідеологією, перші її ідеї закладалися ще в Стародавні часи. Напевно, кожному відомі погляди Платона на єдність у суспільстві жінок, а також невід’ємність від упорядкованого державного ладу казарменного способу життя воїнів, за якого уся їхня власність обмежуться тілом. Отож, пронизуючим сюжетом вчення Платона є спільне володіння, що підкріплюється його недовірою до приватної власності як джерела соціального зла.
Наступним, хто розвиває подібні думки, є англійський державний діяч і письменник - Томас Мор. У роботі “Утопія” він описує ідеальне життя на острові, де діючою є практика суспільної власності на будинки, землі, усю продукцію. Аби ні в кого не виникало заздрощів і відчуття нерівності, нормою була єдина форма одягу, однакова кількість годин праці. Для цілковитого задоволення потреб кожного громадянина, Мор не міг упустити рівні для всіх можливості безкоштовного навчання та медицини. Власне, ось ще одна точка дотику соціалізму та утопічних учень.
Початок ХІХ ст. характерний загостренням суспільних суперечностей, що стали прямим наслідком соціально-економічної напруги, створеною капіталізмом: банкрутство малого бізнесу, злиденність робітників через невиплати, масове безробіття. Найбільше розчарування попереднім ладом було відчутно у Франції, адже обіцяні народу буржуазією свобода, рівність і братерство в період боротьби за знищення феодальних порядків, справді виявилися свободою капіталістичної експлуатації. У цю ж добу виникають вчення соціалістів-утопістів Заходу: А.Сен-Сімона, Ш.Фур’є та Р.Оуена.
Сімон у своїх працях піддає критиці існуючий лад, за якого клас “неімущих” (класифікація його ж), що є основною масою трудящих, підвласний паразитичній меншості з числа класу власників. Проте, Клод Анрі де Сен-Сімон не вірить у спроможність більшості працюючих забезпечити якісні зміни. Основні надії він покладає на освічених промисловців, що уособлюють матеріальні сили суспільства. Серед них будуть торговці, фабриканти та банкіри. Також важливою для нього є ідея мирного співробітництва всіх класів, незалежно від способу їхнього життя.
Звісно, що перші мислителі соціалізму зверталися й до проблематики релігії. Роберт Оуен, до прикладу, вважав що релігія, а особливо її інституції, породжують серед населення розколи та упередженість, адже хтось через свою праведність “ближче до Бога”, а значить - щасливіший, а хтось - мусить страждати для отримання його милості. Конфлікт віри в соціалістичних вченнях із роками не зник, а тільки розвинувся.
Наостанок проаналізуємо, як дана ідеологія використовувался на практиці.
Одним із перших таких кейсів є революційний виступ “Змова в ім’я рівних”. Його провідником став Франсуа Бафер. Він і його прихильники критикували збереження недоторканності соціальної нерівності “бідний-багатий” після завершення буржуазної революції і вимагали більш глибокого реформування, за що були затримані, а Бафер - страчений.
У 1924 році, у книзі “Словник соціалізму” Анжело Раппопорт написав: “у Будинку соціалізму є багато особняків”. Саме таке коротке пояснення я би розмістила в цьому матеріалі, повертаючись до питання, чому ж цю ідеологію настільки тісно ідентифікують із усім російським (самі ж росіяни, звісно що). Читаючи різні вчення, приналежні до соціалізму, можна помітити, наскільки неоднорідним є його бачення. Навіть перші його форми мали домішки утопізму, а з роками ті актори, що хотіли сподобатися політичною стратегією “простому народові”, не могли не скористатися його економічними цінностями, через що виникають мікси вже соціально-політичних ідей, такі як комунізм і ленінізм. Останній і був базою для створеного тоді Союзу: російський пролетаріат, разом із усіма неросійськими народами, що відмовляться від націоналізму, мали спільно боротися за ідеали соціалізму, будуючи щасливе майбутнє для робочого класу. Утопія, що не лише не справдилася, але й переросла в червоний терор, із подальшим насадженням “спільного” в окресленні виключно російського, що мало найкращі права та власність. Отож, приписувати дану ідеологію собі - чергова помилка рф, котра заплуталась у сотому етапі “правок” своєї історії.
Вивчайте вчення минулого, аби закладати кращі ідеї у наші сьогоденні та майбутні трансформації! А для цього - слідкуйте за подальшими матеріалами від САП “Поліс”.
