Псевдоактивізм, який шкодить Києву — кейс Перова

Поки Дмитро Перов відвідує світські заходи типу Forbes Ukraine, де поруч з ним — ті самі забудовники, проти яких він нібито “воює”, давайте освіжимо в памʼяті кілька ключових моментів, що ставлять під сумнів його образ “незалежного урбаніста”.

Почнемо з історії навколо флігелю на Рейтарській, де Мінкульт видав незаконний наказ про внесення будівлі до реєстру памʼяток. Суд першої інстанції це підтвердив, апеляція підтримала, а в березні цього року Верховний Суд остаточно поставив крапку. І знаєте що? Тиша. Жодного поста від Перова. Бо коли твій “активізм” виглядає як зручна обгортка для гри в інтересах забудовника — незручно пояснювати, чому ти вчергове обдурив людей.

Але це лише верхівка айсберга.

Згадаємо гучний скандал річної давнини, коли ветеран і активіст Олег Симороз прямо заявив, що Перов намагається пролізти на посаду директора Департаменту охорони культурної спадщини КМДА без конкурсу. Симороз, людина з фронтовим досвідом, відкрито назвав наміри свого колишнього соратника “зашкваром” і “зрадою інтересів громади”. Бо петиція, яку тоді запускали друзі Перова, насправді була спробою обійти законну процедуру призначення. А головна мета — поставити “своїх” і почати “кошмарити” бізнес уже не з вулиці, а з кабінету.

Симороз також згадав, як команда Перова поширювала фейки про реконструкцію історичних об’єктів, перетворюючи легальні будівельні проєкти на інформаційні жахи. При цьому Перов не гребував фізично блокувати майданчики, клеїти маніпулятивні листівки по Києву і зривати ремонт будівель, які десятиліттями стояли в аварійному стані.

Результат? Шевченківське управління поліції відкрило проти нього кримінальне провадження за ст. 206 ККУ — протидія законній господарській діяльності.

І тут же інша історія — судовий позов, у якому Перов публічно назвав “незаконною надбудовою” будівництво на Франка. Суд розглянув справу, і — сюрприз — визнав недостовірною лише одну фразу. Всі інші вимоги було відхилено на користь Перова. Але ключовий момент в іншому: у суді Перов не надав жодного доказу незаконності. Просто жодного. Лише приписи про благоустрій — про паркани, а не дозволи на будівництво. Забудовник же надав усе: проект, погодження, дозвіл, експертизу.

То як це працює? Називаєш когось порушником, не маючи фактів — і потім кричиш, що “влада тисне на активістів”? Ні. Це не тиск. Це наслідки.

Активізм — це не лайки й не роль жертви. Це насамперед відповідальність. Якщо не можеш довести свої заяви — не роби їх. А якщо вже зробив — будь готовий відповідати. Бо громада, яку ти ніби-то захищаєш, заслуговує на правду, а не на фейсбучні фантазії.

P.S. Про “дЕфамаційні позови” — це вже до самого Перова. У нього ж червоний диплом правника. Може, там у ньому така орфографія і записана.