15.12.2012 р.
***
А тішитись лише думками
Забракне змісту до пуття?
Когось таки з себе вдавати,
Не повертаючись в буття...
***
Назавше відректись від нього,
Від лиха, заздрощів, біди,
Від ворогів, від мародерства,
Від злиднів та від самоти!
***
Забути серце лиш не може,
Не вміє викинути біль...
Щораз чомусь якесь тривожне –
Побачити б тебе на мить!
***
Ні слова навіть, ні привіту –
Достатньо погляду твого,
Хвилини, може й пів-секунди
Запам’ятати й лиш того...
«Всі втратять всіх» - цей закон завжди трактувало небо. Це так несправедливо й нестерпно. Так боляче, розриває легені. Від мене нічого не зостанеться зрештою, але це не страшно. Страшно, що я втрачу тебе, себто автоматично лишусь без неба
Чергова спроба розповісти у віршовій формі те, що дуже страшно розповідати усно
«Всі втратять всіх» - цей закон завжди трактувало небо. Це так несправедливо й нестерпно. Так боляче, розриває легені. Від мене нічого не зостанеться зрештою, але це не страшно. Страшно, що я втрачу тебе, себто автоматично лишусь без неба
Чергова спроба розповісти у віршовій формі те, що дуже страшно розповідати усно
