Останнє Кохання

Кохання це дуже складне і високе почуття. Воно буває довгим - а буває нікчемно коротким, буває по справжньому щирим - а буває не справжнім, буває першим - а буває останнім.

Пішло від нас кохання,

За обрій, чи в туман,

Було воно останнє,

Згубив його обман!


Залиті сумом очі,

На скронях сивина

І в одинокі ночі

Ходжу тепер одна.


Самотність наче кара,

За що вона мені?

Даремно я чекала,

Пройшли кохання дні.


Зав'яли мої мрії,

Тебе не повернуть,

І дні і ночі сірі,

Забудь, про все забудь!


Пішло від нас кохання,

За обрій, чи в туман,

Залишилось зітхання

І біль серцевих ран...


Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Тетяна Троянда
Тетяна Троянда@TetianaTroianda

25Прочитань
6Автори
1Читачі
На Друкарні з 15 квітня

Більше від автора

  • Осінній Дощ

    Це був мій перший вірш, який я колись присвятила своїй улюбленій порі року. А яка пора року ваша улюблена?

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • Нові інтонації

    Поезія Ігоря Растівського - це чудове поєднання щирості, наївності, загадковості, юначого темпераменту та витончених відсилок до класики. Видно, що автор створює себе сам, не обмежуючи свій творчий пошук кліше та стандартами.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Шлях | цикл “асиметрія”

    Поетичний портрет нічного самотнього мандрівника, вигнанця великого міста, який несе в собі спогади, зболені зізнання й юнацькі ідеали. Його шлях — це дуель із самотою, спроба знайти красу серед бур’янів і світло серед нічної порожнечі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Нові інтонації

    Поезія Ігоря Растівського - це чудове поєднання щирості, наївності, загадковості, юначого темпераменту та витончених відсилок до класики. Видно, що автор створює себе сам, не обмежуючи свій творчий пошук кліше та стандартами.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Шлях | цикл “асиметрія”

    Поетичний портрет нічного самотнього мандрівника, вигнанця великого міста, який несе в собі спогади, зболені зізнання й юнацькі ідеали. Його шлях — це дуель із самотою, спроба знайти красу серед бур’янів і світло серед нічної порожнечі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія