Осінній Дощ

Це був мій перший вірш, який я колись присвятила своїй улюбленій порі року. А яка пора року ваша улюблена?

Осінній дощ постукав у вікно,

Жита в полях давно лягли в покоси,

Під ноги осінь стелить полотно,

Дерева розплітають жовті коси.


Червоних ягід горобиний цвіт

Гойдає вітер наче на вітрилах

Залишить осінь в кожнім серці слід,

Розкине з золотого листя крила.


Тумани сірі і холодні роси,

Все довші ночі, все коротші дні

Дощем на землю впали літа сльози,

Що промайнуло наче у вісні!


Але ні з чим не можна порівняти,

Красу осінніх фарб і кольорів.

Так тільки осінь вміє малювати

І чарувати явищем своїм.


Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Тетяна Троянда
Тетяна Троянда@TetianaTroianda

27Прочитань
6Автори
1Читачі
На Друкарні з 15 квітня

Більше від автора

  • Останнє Кохання

    Кохання буває довгим - а буває нікчемно коротким, буває по справжньому щирим - а буває не справжнім, буває першим - а буває останнім.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • v.b | бувай, Сойєр | цикл “uranus“

    Ти прокинувся у сні, що триває вічно, і зрозумів: ні вистави, ні глядачів ніколи не було. Лиш ти, що став уламком памʼяті, яка більше не болить. Відображення у дзеркалі киває — воно впізнало привида. Але не впізнає тебе.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • …..

    дякую за твоє кохання

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (1)

Осінь неймовірна, як і ваш вірш🥰

Вам також сподобається

  • v.b | бувай, Сойєр | цикл “uranus“

    Ти прокинувся у сні, що триває вічно, і зрозумів: ні вистави, ні глядачів ніколи не було. Лиш ти, що став уламком памʼяті, яка більше не болить. Відображення у дзеркалі киває — воно впізнало привида. Але не впізнає тебе.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • …..

    дякую за твоє кохання

    Теми цього довгочиту:

    Вірші