Привіт!
Давай поговоримо про мости. Точніше, про шляхопроводи. Але не про існуючі шляхопроводи – то окрема тема. Поговоримо про ті, котрі можна побудувати для розвантаження трафіку через Караваєві Дачі та зв’язати Чоколівку з Відрадним.
Так вже трапилось, що на даний момент залізниця ділить Солом’янський район, ізолюючи його частини одна від одної. Щоб потрапити з однієї частини району в інший є лише один шлях. І це міст на Караваєвих дачах. Так, формально у нас є Повітрофлотський проспект з мостом і шляхопровід в кінці Відрадного, але вони ведуть у інші забиті трафіком місця, і їх використання трохи сумнівне для зручності.
Міст на Караваєвих дачах же використовується не лише як засіб зв’язання району – через нього йде великий загальнокиївський магістральний трафік через Малу окружну дорогу, що ніяк не сприяє легкості пересуванню. Окрім цього, це єдиний “офіційний” пішохідний перехід на протяжності від Київ-Волинського до Київ-Пассажирського. А це трохи більше 5,5 км. Погодьтесь, не кожна здорова людина захоче йти кілька км до моста, щоб перейти через залізницю.
Проте, для зменшення відстані і полегшенню пересуванню між різними частинами Солом’янського району є кілька місць, де доцільно було б побудувати шляхопроводи через залізницю.
1. Велопішохідний шляхопровід вул. Волошина — вул. Ушинського.
Тут вже є натоптана стежина через рейки. І хоч вона захована серед зарослів та бур’янів, але кожен бажаючий зможе її знайти і скористатись. Щоб потрапити на неї зі сторони вул. Волошина — перейдіть через Польову, дойдіть до початку гаражного кооперативу, поверніть ліворуч на ґрунтовку, пройдіть кількадесят метрів і по правій руці побачите прохід між заборів до рейок. Далі натоптана стежина переведе вас до Ушинського. І хоч стежина збирається на крутий схил зі сторони Чоколівки, нею активно користуються місцеві жителі та й просто знаючий люд. При цьому це не лише пішоходи, а й велосипедисти тягають свої байки по схилах та через рейки.
Тож запит на точку переходу через колії в цьому місці є. І за відсутності інфраструктури, даний запит реалізується людьми незалежно від навколишніх обставин. Хоч здавалося б - недалеко є міст на станції “Караваєві дачі”, проте люди шукають швидших шляхів. Так, не завжди легших і безпечніших, проте потрібних саме для них.
Звісно, можна було б перекрити цю доріжку парканами з колючими дротами, але кому від того стане легше? Якщо вже й робити вливання в інфраструктуру, то тільки в ту, котра покращить міські логістичні зв’язки. А запит на це є, як не крути.
2. Велопішохідний шляхопровід вул. Героїв Севастополя — вул. Смілянська
Взагалі, Героїв Севастополя — гарна вулиця для перетворення у велосипедну магістраль району. І ще кращою б стала, якби мала наземний регульований перехід через проспект Любомира Гузара (про це вже мабуть інший текст доведеться написати). Вона простягається від бульвару Вацлава Гавела з його офісно-промисловою забудовою, проходить через житлові райони, огинає парк Відрадний і закінчується тихою бульварною зоною.
З іншої сторони — вулиця Смілянська, котра йде від Севастопольської площі з її парком та ЦНАПом Солом’янського району, через промислові та житлові райони до залізниці.
Здавалося, самі зорі зійшлися для такого продовження — з’єднати воєдино адміністративну, житлову, офісну, промислову та рекреаційну частини району, щоб людям було зручно діставатись з одного його краю в інший. Тут навіть залізниця проходить через глибоку виїмку, і міст став би логічним продовженням пішохідних частин вулиць.
Проте, на відміну від першої локації, тут навіть “народні” стежки недоступні. Зі сторони Героїв Севастополя розташований паркан, котрий блокує рух людям. Та якби його навіть і не було — спускатись і видиратись на круті схили не кожен зможе. Саме тому і потрібен міст — без нього ніяк, але з ним логістика місцевих зон значно покращилася б. Хто знає, можливо люди не гнали б на авто через міст на Караваєвих Дачах щоб об’їхати цей гак в кілька кілометрів, а спокійно переходили б чи переїжджали на велосипеді через залізницю безпечним і зручним мостом.
3. Автомобільний шляхопровід вул. Суздальська — вул. Волинська/Дніпровська.
На перший погляд, доволі сумнівна ідея. Враховуючи, що для його побудови потрібно буде розчистити частину промзони. Але!
Шляхопровід дасть можливість створити локальний транспортний зв’язок бульвару Вацлава Гавела із Кадетським Гаєм та аеропортом. При поміркованому плануванні та зміні кількох транспортних напрямів ця ланка дасть ширшу свободу пересування не тільки з Відрадного на Чоколівку, а й зв’яже Шулявку, частину Дніпровського району, Жуляни і Совки. Цей шляхопровід прийме частину трафіку із Севастопольської площі, Кардач та проспекту Лобановського, чим полегшить загальну ситуацію на них. А при запуску через нього громадського транспорту — підвищить якість та швидкість локального сполучення.
Звісно, це трохи потривожить трафіком прилеглі вулиці, проте збільшить відмовостійкість у випадку проблем з рухом на Малій окружній дорозі. Та й вантажівки, котрі займаються розвезенням товарів з Волинської бази по прилеглих районах зможуть збільшити якість роботи, що дасть певний економічний буст.
4. Наземний велопішохідний перехід вул. Аеродромна — вул. Шепелєва
На відміну від інших ділянок, тут виїмка залізниці замілка, для облаштування шляхопроводу. При цьому тут є регулярний пішохідний рух, тож безпечний перехід через залізницю із облаштуванням сигналізації це не про “можливо”, це про “треба вже тепер”.
Популярність цієї точки перетину шляхів доволі прозаїчна — сполучення локальних промислової та житлової зон. При цьому людям задалеко обходити до Київ-Волинського для того, щоб перейти залізницю по облаштованій інфраструктурі. Облаштування широкого і зручного регульованого переходу з пандусами та підсвіткою, а також шляхів підходу до нього значно спростить життя населенню і підвищить безпеку. Менше ходьби безпосередньо по коліях — менший шанс травмуватись. Ну а звукова та світлова сигналізація завчасно попереджуватиме про наближення потяга.
Такі переходи доволі часто використовуються в Японії. Там однорівневі перетини залізниці із всією супутньою інфраструктурою норма, а не дивина як в Україні. Тож, маючи успішний кейс “як це працює там”, можна повторити і в наших умовах. Адаптувавши і дотримуючись всіх локальних правил та норм, звісно ж.
Як бачимо, щоб покращити мобільність в Києві, потрібно будувати не лише мільярдні проекти на 6-8 смуг руху, а й достатньо простої, дешевої інфраструктури, котра покращить зв’язаність районів і прискорить рух по них.
Звісно, як контраргумент можна сказати що КМДА до Укрзалізниці не має ніякого відношення і будувати переходи/переїзди не повинна. Проте, київська влада повинна працювати над благом міста й містян. І комунікація з іншими структурами, а також будівництво інфраструктури в партнерстві з ними, цілком в силах КМДА. Тим більше що є цілком успішні приклади реалізації подібних проектів — той же капітальний ремонт шляхопроводу Комарова/Леся Курбаса біля платформи Борщагівка. Там також здійснювався демонтаж та монтаж прогонів мосту над залізничним полотном.
Тож, якщо є змога будувати великі мости - то чого б не почати робити й маленькі?
