Оця вулиця —
Вхід без виходу…
Чи то прірва там?
Чи стіна?
Може, море там?
Всесвіт зморений?
Чи то брама там
Льодова?…
І з минулості
В обрій подихом,
Що є осені аналой —
У забутості
Юрма ворохом
Падолистами
В обрій той.
У синизності —
Білі хмарності.
Вітер — поголос листяний.
Та у хворості
День розплатаний
В нерухомості мовчазний.
Лабіринтами
Вулиць-юличок
Мов розіпнутий
Темний птах
Весь обплутаний
День безвиході… —
Йому байдуже
Сміх чи страх.
Хідником цим,
Що без виходу —
Листя осені
На вітрах
Середмістю
В різнокольорі
Чи то парусник,
Чи вітряк.
Чи вітрила то
Густо латані
На отих ото
Кораблях,
Що на отмелю
Хитко хитані… —
З лопотаннями
У стягцях
Є незримими,
Втаємнчені
Тьмяно сяючі ліхтарі
Та привиддям
З німим окриком
У безвиході
Угорі
На цій вулиці,
Що без виходу
і що прірвою,
І стіна…
…У цікавості
Мрія думкою
В скронях дзвонами
Мов скляна —
В пошук виходу
Із безвиході,
З тої дурості,
З туману,
Чи з уявності
Фентезійної,
З ліні,
З млявості…
Чи зі сну?……..
*******розплатаний = розпластаний
