Елізабет Спаркл - колишня голлівудська знаменитість, а тепер ведуча фітнес-шоу. У день свого п'ятдесятиріччя її звільняють, програмі потрібен хтось молодший і привабливіший. Зневірившись, Елізабет вирішує випробувати на собі загадковий препарат, що обіцяє повернути молодість. Експеримент вдається: після уколу з її тіла зʼявляється молода версія - Сью, у якій зберігається свідомість оригіналу. Але є умова: два тіла пов'язані одним розумом, і кожні сім днів потрібно міняти тіло. У новому вигляді Елізабет бере ім'я Сью, швидко проходить кастинг на перезапуск шоу і стає новою зіркою. Здається, друге життя складається навіть краще за перше, але Сью все рідше хоче повертатися в старе тіло, затягуючи з обміном. Протягом всього фільму нагадується «Ви одне ціле», але складається враження, що про це дуже швидко забули. Порушення правил призводить до жахливих наслідків: Сью провокує тілесну катастрофу.
Фільм був зустрінутий 13-хвилинною овацією, отримав нагороду за найкращий сценарій і приз глядацьких симпатій на фестивалі в Торонто.
З того, що мені сподобалось – візуал. Що привертає увагу - це яскравий, майже агресивний візуальний ряд. Кричущі кольори, різкий монтаж, викривлена перспектива та різкі гучні звуки підкреслюють контраст між зрілістю Елізабет та енергійною молодістю Сью. У фільмі майстерно створюється дискомфорт, навіть коли на екрані нічого страшного не відбувається, атмосфера тривоги не відпускає. Оператор активно використовує великі плани, акцентуючи увагу на найдрібніших відмінностях між «старою» і «молодою» версіями героїні. Камера затримується на зморшках і гладкій шкірі, передаючи всю гаму переживань Елізабет.
Сценарій і соціальний підтекст
Незважаючи на майже дві з половиною години, фільм не втрачає темпу, поступово нагнітаючи атмосферу. За сатиричною оболонкою ховається багатошаровий соціальний коментар. Фаржа досліджує зв'язок між фізичними та ментальними змінами. Однак ключова ідея «Субстанції» - не стільки в мутаціях, скільки в тому, що тіло визначає свідомість. Опинившись у молодому тілі, Елізабет не може просто «переїхати» в нього - її розум змінюється разом з оболонкою. Ця ключова думка фільму слугує основою для сюжету, побудованого на їдкій критиці культу молодості. Медійна фіксація на бездоганній зовнішності постійно генерує фонову тривогу для багатьох людей, які відчувають себе на узбіччі життя тільки через те, що вони не відповідають поточним візуальним стандартам. Фаржа з нещадною наочністю показує, наскільки часто і міцно кар'єра для жінок все ще пов'язана з красою, і наскільки потужно таке поєднання провокує неконтрольовані страхи. А ці страхи в свою чергу призводять до необдуманих та ризикованих вчинків.
Як багато глядачів писали, що останні 30 хвилин – цирк, і це зіпсувало весь фільм, але, на мій погляд, кращу кульмінацію складно придумати. Якраз тут і найгостріше відчувається драматизм, пов'язаний з катастрофою героїні, що роздвоїлася і настільки відчайдушно хотіла прожити своє нове краще життя, що забула про все на світі.
Моя оцінка 7 з 10.
