Sébastien Marchal: давно забута ейфорія

У своїх статтях я розповідаю багато цікавих фактів про музичних виконавців, від відомих Міхаеля та Сандри Крету, до більш нішевих типу Рейнхардта Бура, який самостійно вивчив майже всі доступні йому інструменти і з вірою в Бога продовжує писати пісні.

Сьогодні я хочу відкрити для вас ще один “забутий” талант зі світу ембіент-музики — творчість Себастьяна Маршала більш відомого під сценічним псевдонімом Workbench.

Чому саме Workbench?

Проєкт Workbench Music виник у 1998 році після знайомства Себастьяна з європейською демосценою середини дев'яностих (старі добрі часи з групами Calodox та Level-D).

Хоча 1998-й рік був давно, і музика за ці роки досить сильно змінилася, але творчість Себастьяна Маршаля досі актуальна. Перші два релізи були сформовані під впливом досвіду роботи з трекерами і були повністю створені за допомогою Fast Tracker 2. Все, що вийшло після цього — це суміш MIDI та програмних інструментів.

Всю свою музику Себастьян пише, продюсує та аранжує в місті Льєж (Бельгія), в якому він народився, а також в регіоні Ніагара в Онтаріо (Канада), де живе зараз.

Щодо назви гурту, то Workbench — це назва операційної системи для комп’ютера Amiga, який познайомив музиканта з доступним створенням електронної музики. Було прийнято рішення залишити цю назву, як данину поваги машині, яка зробила все це можливим.

Дискографія: 9 альбомів та кілька синглів

На сьогодні Workbench налічує 9 студійних альбомів та кілька синглів:

• Electric Blue (2024) — 81 хвилина, останній альбом, що виходить після 9-річної паузи. Electric Blue — це повернення до атмосфери та звучання Infinite Lives та Synesthesia з натяками на Goldfish.

• Goldfish (2015) — тривалість 70 хвилин.

• Synesthesia (2011) — 75:08 хвилин, де назвами пісень виступають кольори.

• Infinite Lives (2008) — 73:05 хвилини.

• Zoo (2006) — 89:34 хвилин, один з найкращих альбомів у стилі chillout.

• Detour (2004) — тривалість 73:45, про ритми сучасного міста.

• Antistatic (2001) — 72:13 хвилини.

• Dream of Silence (1999) — 72:27 хвилини.

• Satellite (1998) — 70 хвилин, з цього альбому все починалося.

Варто зазначити, що Sébastien Marchal виклав свої твори у відкритий доступ — його можна безкоштовно послухати на офіційному сайті та більшості музичних платформ. А за невелику плату, на сайті Bandcamp можна придбати усі його пісні у форматі FLAC.

З чого почати: знаковий альбом Zoo

Якщо уважно подивитися на дискографію Workbench, то альбом Zoo (Зоопарк) знаходиться рівно по середині, і як виявилося, є одним з улюбленців Себастьяна.

Альбом був виданий наприкінці вересня початку жовтня 2006 року. Через кілька місяців, у січні 2007 року до нього було додано кілька композицій (треки-епілоги) — Epilogue I та Epilogue II.

До речі, зі слів автора, обкладинка «Zoo» створена на основі фотографії дуже старого дерева, знайденого неподалік однієї з таких стежок.

Цей меланхолійний альбом став знаковим у житті Себатьяна. У період 2005–2006 років він почувався дуже самотнім, тому проводив багато часу на природі — це, безумовно, відобразилося в музиці:

Не знаю, як до цього підходять інші музиканти, але я даю назви композиціям лише тоді, коли музика стає достатньо чіткою, щоб викликати в уяві певні образи.

Альбом Zoo, по суті, втілює ідею подорожі прадавнім, казковим або вигаданим лісом. Наче дивний, дикий зоопарк. Це — головна тема й загальна атмосфера альбому. Назви пісень «Sunflower» («Соняшник»), «Crocodile Tears» («Крокодилячі сльози»), «Serpents» («Змії»), «Paper Frog» («Паперова жаба»), а також композиції, присвячені світанку й сутінкам — саме те, що я уявляв, працюючи над музикою та слухаючи її знову й знову, — каже Себастьян.

Цікаво, що композиції «Dawn» (Світанок) і «Dusk» (Сутінки) — це, по суті, один і той самий трек, просто «Dawn» звучить у звичайному темпі, а «Dusk» — повільніше. Зі слів автора, йому сподобалися обидва варіанти, тому гріх було не включити їх у альбом.

Альбом Zoo був другим і останнім, створеним за допомогою програми Propellerheads Reason, тож у цьому сенсі він також є знаковим.

Загалом, «Detour» і «Zoo» вирізняються дуже своєрідним звучанням, несхожим на решту моїх робіт, і саме тому я ставлюся до них із особливою теплотою.

Після «Zoo» музикант повністю змінив свій інструментарій та підхід до роботи. Різницю можна почути, якщо порівняти «Zoo» з наступним альбомом — «Infinite Lives». Це була своєрідна перехідна робота: у «Zoo» є кілька MIDI-треків (наприклад, «Serpents» або «De la Terre à la Cime»), у яких я експериментував із новими інструментами та засобами.

Моя особиста думка

Коли я готував цей матеріал, я не очікував, що Себастьян Маршаль відповість на мій лист. Хоча вже з його офіційного сайту стало зрозуміло, що це досить щіра та відкрита людина і він не проти почути відгуки своїх фанатів.

Вперше, творчість Workbench я відкрив приблизно у 2010 році, коли активно захоплювався Ambient та Chillout музикою. Його трек почув на відомому радіо DI.FM (Digitally Imported), заснованому у грудні 1999 року Арі Шохатом як студентський проєкт у гуртожитку Бінгемтонського університету. Workbench числився серед резидентів цієї радіостанції.

На сьогодні я прослухав всі альбоми Себастьяна Маршаля, але досі не маю якогось одного улюбленого. Бо, це саме той рідкісний випадок, коли абсолютно будь-яка пісня від Workbench буде влучною. А такі треки, як Roundabout, Three Of Ten чи Windfall можна слухати годинами по колу.

Спілкуючись із Себастьяном я зрозумів, що це досить романтична, талановита людина. І стає якось сумно, коли про його вийняткову творчість знає так мало людей…