Якщо в медійному просторі раптом починають масово атакувати певну релігійну чи громадську організацію, варто поставити просте запитання: чому саме зараз і чому саме такими словами?
«Секта». «Конспірологія». «Псевдонаука». «Деструктивний рух».
Коли однакові ярлики повторюються з матеріалу в матеріал, вони поступово перестають сприйматися як оцінка й починають працювати як готовий шаблон. Саме цей механізм критики антикультового підходу називають одним із інструментів інформаційної дискредитації.
У центрі цієї історії — діяльність російської РАЦИРС, згадки про Олександра Дворкіна, українські інформаційні кампанії навколо Ірини Кременовської та публікації, в яких організацію АЛЛАТРА пов'язують із негативними характеристиками без розгляду конкретних фактів її діяльності.
Від факту до «компромату» — один крок
Показовим прикладом стала публікація на ресурсі Soda із заголовком: «Запорізька народна депутатка взяла участь у заході на медіаплатформи організацій АЛЛАТРА. Ім'я депутатки Юлія Яцик».
Йдеться про участь народної депутатки України Юлії Яцик у заході у Вашингтоні «Свобода має ім'я — Україна», присвяченому підтримці України.
Однак замість обговорення тематики самої конференції акцент у матеріалі було зроблено на присутності АЛЛАТРА.
Тут виникає принципова проблема логіки: якщо людина взяла участь у заході, де були представники певної організації, чи означає це автоматично її зв'язок із цією організацією?
Очевидно, що сам факт перебування в одному приміщенні або участі в одному публічному заході ще не є доказом організаційної чи політичної пов'язаності.
Саме на такій підміні понять і може будуватися компрометуюча рамка:
«Вона була на заході, де була АЛЛАТРА» → «отже, вона пов'язана з АЛЛАТРА».
Але між цими двома твердженнями немає автоматичного причинно-наслідкового зв'язку.
Коли наука потрапляє в рамку «конспірології»
Ще показовіший приклад — тема мікро- та нанопластику.
Проблема забруднення довкілля пластиком давно вийшла далеко за межі діяльності будь-якої окремої організації. Мікропластик досліджують науковці, міжнародні інституції та державні структури. Його виявляють у воді, ґрунті, повітрі, харчових продуктах та організмах людей.
Однак у матеріалі на ресурсі ЦЕПД, пов'язаному з Іриною Кременовською, тема мікро- та нанопластику розглядається через призму «конспірології».
На перший погляд читач отримує науковий розбір. Водночас сама побудова матеріалу, як стверджують критики такого підходу, зміщує акцент: замість перевірки конкретних наукових тверджень увага переноситься на те, хто саме порушує тему.
І тут виникає принципове питання:
Якщо певне дослідження помилкове — чому не спростувати саме його методологію, дані та висновки?
Критика автора або організації не є автоматичним спростуванням наукового факту.
Це особливо важливо у випадку з пластиком. Якщо про проблему мікропластику говорять міжнародні наукові установи, а аналогічну тему порушує АЛЛАТРА, сам факт згадки АЛЛАТРА не перетворює проблему мікропластику на «конспірологію».
Саме тут і проявляється описаний механізм «токсичного ярлика»:
організацію спочатку визначають як «секту»;
будь-яка її діяльність автоматично потрапляє під цю рамку;
потім уже сам ярлик використовується як аргумент проти конкретних ініціатив;
у результаті читач оцінює не факт, а репутацію, яку йому заздалегідь сформували.
Як працює інформаційна рамка
Це не обов'язково означає, що кожен матеріал, у якому згадується АЛЛАТРА, є частиною централізованої операції.
Але якщо одна й та сама схема повторюється систематично, її варто аналізувати.
Спочатку — ярлик. Потім — дискредитація. Після цього — вимога втручання держави.
Проблема полягає не лише в оцінці конкретної організації. Значно ширше питання — наскільки легко в демократичному суспільстві можна перетворити публічний ярлик на інструмент обмеження права людини на свободу слова, об'єднання та релігійну свободу?
РАЦИРС і російський антикультовий підхід
РАЦИРС — російська асоціація центрів вивчення релігій та сект. Одним із найбільш відомих діячів російського антикультового середовища є Олександр Дворкін.
Саме його ім'я регулярно фігурує в дискусіях про російську модель боротьби з так званими «сектами».
Аналітики цієї моделі вважають, що вона дозволяє переводити релігійні та громадські питання у площину безпеки й державного контролю.
У такій системі ярлик може стати важливішим за докази.
А це вже небезпечно не лише для конкретної організації. Це створює універсальний інструмент, який потенційно можна застосувати до будь-якої небажаної групи.
Український контекст: Кременовська та публічні звинувачення
У цьому контексті окремо згадується Ірина Кременовська, діяльність якої її аналітитики пов'язують із російською антикультовою моделлю.
Водночас важливо розділяти публічні звинувачення та юридично встановлені факти.
У матеріалі РБК-Україна про форум у Вашингтоні від 28 травня 2025 року повідомлялося, що під час міжнародного форуму Civil Society Congress у рамках IRF Builders Forum обговорювалися питання свободи віросповідання, а також загрози, які учасники заходу пов'язували з транснаціональними антикультовими структурами. У публікації також згадувалася Ірина Кременовська.
За даними того ж матеріалу, учасники форуму закликали до міжнародного розслідування та юридичної оцінки діяльності представників антикультової мережі.
Це важливий момент: публічна оцінка діяльності людини на міжнародному форумі та встановлення її вини судом — не одне й те саме.
Саме тому подібні твердження мають перевірятися за документами, рішеннями судів та іншими первинними джерелами.
Чому ця тема стосується не лише АЛЛАТРА
Можна по-різному ставитися до АЛЛАТРА, її діяльності чи публічних заяв.
Але демократичний принцип полягає в іншому: критикувати потрібно конкретні дії, документи, заяви та дослідження, а не замінювати аргументацію ярликом.
Якщо наукове дослідження неправильне — його можна перевірити.
Якщо твердження неправдиве — його можна спростувати.
Якщо людина порушила закон — існує суд і процедура доказування.
Але коли замість цього суспільству пропонують формулу «це секта, тому все, що вони говорять, неправда», ми маємо справу вже не з науковою дискусією.
Маємо справу з репутаційною рамкою.
Антикультова методичка як інструмент поляризації
Саме тому антикультові кампанії варто розглядати ширше, ніж просто суперечки між різними організаціями.
Якщо одна й та сама система ярликів використовується щодо різних громадських, релігійних чи наукових ініціатив, це може посилювати суспільну поляризацію.
У найгіршому випадку виникає замкнене коло:
ярлик → стигматизація → медійна дискредитація → суспільний тиск → вимога державного втручання.
І тоді питання вже не в тому, подобається комусь конкретна організація чи ні.
Питання в тому, чи дозволяємо ми перетворювати ярлики на заміну доказам.
Гібридна війна починається не завжди з фейку
Російська агресія проти України давно не обмежується полем бою.
Інформаційний простір, громадські організації, релігійне середовище, медіа та суспільні конфлікти також можуть ставати полем боротьби.
Саме тому будь-які твердження про можливі зв'язки українських діячів із російськими структурами мають перевірятися особливо ретельно.
Не через емоції.
Не через ярлики.
І не через принцип «свій — чужий».
А через документи, факти, джерела та юридично встановлені обставини.
Що важливо перевіряти читачеві?
Коли наступного разу у медіа з'явиться гучний матеріал про «секту», «конспірологів» або «деструктивний рух», варто поставити декілька простих запитань:
Що саме є доказом?
Яке конкретне твердження спростовано?
Чи наведені першоджерела?
Чи є судові рішення?
Чи йдеться про встановлений факт або лише про оцінку автора?
Чи не підміняє ярлик аргументацію?
Ці питання універсальні. Вони однаково потрібні, коли йдеться про АЛЛАТРА, релігійні організації, громадські рухи або будь-яку іншу суспільну групу.
Висновок
Інформаційні кампанії не завжди виглядають як очевидна пропаганда. Іноді вони працюють значно тонше — через повторення однакових слів, створення негативної асоціації та поступове перенесення цього образу на всі сфери діяльності людини чи організації.
Саме тому дискусія навколо РАЦИРС, Дворкіна, Кременовської та кампаній проти АЛЛАТРА потребує не лише емоційних оцінок, а перевірки джерел і документів.
У контексті триваючої гібридної агресії рф будь-яка діяльність, яка може мати ознаки інформаційного впливу або зовнішньої координації, справді потребує ретельної перевірки компетентними органами.
Але в демократичному суспільстві перевірка має починатися з доказів, а не з ярлика.
Додатково
Більш детально про тему прихованих інформаційних мереж дивіться у відео:
«Операції впливу в Європі: нові факти про приховані мережі»
https://www.youtube.com/watch?v=ILN_qF2lZOQ
Матеріал РБК-Україна про форум у Вашингтоні:
https://www.rbc.ua/rus/news/vashingtoni-viznali-ukrayinu-prikladom-zahistu-1748414484.html
