Залежим ми, кінець кінцем, від тих, кого самі створили.
Найменший проблиск щастя враз від злої критики погасне.
Лиш в русі проявить себе чоловік.
Це три єдині цитати які я вибрав в пошуку сенсу свого життя. Загалом це неправильно так писати й визначати сенс свого життя. Адже саме слово сенс дуже похоже на латенське sansa і саме san означає святість. І не можу я зрозуміти я в чому полягає святість мого життя, адже це чисто базується до якого суспільства я відношуся, в якій я сім’ї виростив. І навіть ця інформація і постановка моєї цілі не дасть нікому користь. В тому числі й мені якщо ви дуже сильно про мене хвилюєтеся. Зараз я скажу чому.
Частина перша. Найменший проблиск щастя враз від злої критики погасне.
Ще одне значення слова санс це окремий, виділений, та лишений. Це недалеко по значенню від святості, яка також по суті є окремою річчю, уподібнюючись до форми слова душі. Але різниця суті й тіні ба в, тому що це один об’єкт. Коли розділюють на вищу і нижчу пропускають розуміння те що воно єдине. Те що ми називаємо тінню це є невіддільна частина того що ми називаємо об’єктом. Адже вони обоє є результатом світла сонця на обєкт. Тому і дух наш, і тіло наше є продуктом реакції, світла що стикнулось з тілом. А яке це тіло та яке це світло, вже залежить від світогляду людини. Та це далеко не те що я хотів сказати.
Чи можемо ми віддільною формою уявити та виміряти тінь свого життя, самостійно і без зовнішніх чинників, базуючись на тому як ми це відчуваємо. Всього лиш для того аби зробити ту річ яку ми бажаємо самі по собі. І так само як об’єкт зазвичай володіє тінню тільки коли світило є. Так само і ми, бачимо правильність форми тільки при події світла.
Та Марк Аврелій зі мною напевне не погодився б так як світло мудреця не доторкаючись і не оскверняючи, ні себе, ні об’єкт, дізнається його суть і зовнішню і внутрішню. Та чи можемо ми побачити безкінечну рекурсію самі в собі?
Частина друга. Лиш в русі проявить себе чоловік.*/\|()()$%%#&?
Сказав би я якби був бурундуком в колесі. І не мав би розуміння що розум та свідомість особистого я є променем. І так майже в кожному тілі, та навіть в неживому. Все є світилом. Але ми часто стаємо сліпими й не бачимо цього спільного світила, ми відділяємо їх на окремі зірки. Ойоаафавф Я не туди зайшов.
Тут більше питання в тому чи людина як така є світилом, чи вмістилищем без дна. Коли перше то наш сенс бути точкою яка виконує функції. Якщо друге, то вмістилище яке має на меті зберігати в собі щось та залишати це на майбутнє.Це є по суті кінець філософії. Такі питання де ми чітко розділяємо або йдемо туди або туди. Це таке саме питання в тому щоб спитатися людину, чи існує, на її думку, річ яка вища за людину в плані розуміння світу.
Якщо так, то можна думати про Бога, якщо ні, то можна думати про рівність та свободу, і як хвора людина може самостійно стати здоровою. І обидва ці випадки є важливими. Так само як наше життя не було можливим без правих та лівих.
І виходить що будь-який рух приводить до бігу в колесі. Адже все що б не поставили як доказ можна контрдоказати. Зробити щось неправильним. Але важливо зрозуміти що будь-яка єресь(з грецької — інша думка) корисна, та некорисна водночас. І ще вона буде нескінченно діяти, бо якщо в нас якась річ відноситься до ніякої речі, а існує самостійно, математично вона буде походити на 1/0, відомо що на нуль ділити не можна.
Але до вашого відома це узгоджено що не можна. Так само як узгоджено що корінь з мінусового числа дізнатися не можливо. І так само як біологами узгоджено те що свідомість функція біологічна. І вся правда на якій ми живемо базується на тому, що більшість, або активна/потужна більшість вважає за правильним. Так от якщо ми будемо ділити на 0, це буде ближче до нескінченості. Так як чим менше число, тим більше воно є. Наприклад поділіть, один на одну соту, і це буде сто, на одну мільярдну і це буде мільярд, і так далі. Чим ближче число до нуля, тим більше воно є. І логічно що якщо ми поставимо число нескінченість в мінус першому степені, воно буде найближчим якщо не рівним нулю. Тому наш час спливає, і водночас він не скінчений.
Але це лише інформація на якій я погодився. І для моїх однодумців це буде такою ж істиною, так само як і для єретиків їхня єресь.
Але у такому випадку ми впливаємо на світ. Коли ми щось погоджуємо один між одним. І саме тому ми проявляємо себе.
Частина третя. Мій (не)існуючий сенс життя. Залежим ми, кінець кінцем, від тих, кого самі створили.
Так як я стараюся бути доволі не залежним, я стаю залежним від своєї незалежності. Так як я дуже хочу бути вільним, я стаю невільним від своєї волі. Так як я хочу бути розумним, я стаю не розумним від свого розуму. Так як, я хочу стати вірним я стаю не вірним від своєї вірності.
І це у всьому. Коли я хочу дійти до якогось висновку, і дійсно дійти не просто прийти в якусь точку і там сісти. А дійти. І через моє бажання дійти, я не дохожу через те що я йду. А не зупиняюся. І тут криється проблема замку, Берсерка, сили волі, і можливо навіть Бродяги, але біда що я не читав Бродяги повністю, а тільки чув розповіді його сюжету. Де він при зміні дороги з бійця на жителя, відчув полегшення, але кінець у цього твору не можливий, так як воно відноситься до пустоти, і займає собою вічність.
Ця стаття напевно пропада і сама по собі є таким от відношенням всього до всього, або нічого до нічого. Та навіть так вона залишиться собою, навіть якщо відокремиться від світу.
А от єдине, щоб я боявся створити це інформацію яка рівнялася -1 і тоді якби вона заміщувала нуль вийшла б мінус не скінченність. І тому я боюся говорити свій сенс життя, адже маю тривогу що вона володіє мінус нескінченністю, що дійсно може закінчити світ, як тільки ця мінус нескінченність буде не в тих руках. Плюс для говоріння що щось природне може мати цілісність, нам треба закінчити цей процес, а я своє життя на чомусь закінчувати не хочу. І з цього випливає що для створення сенсу треба придумати нову будову природи. І змінити правила. А ми у своєму русі й контррусі однаково огидні та прекрасні. І володіємо повним різнобарв’ям. Тому і напевне в нашому світі є всі кольори й навіть тих котрі ми не розуміємо і не бачимо.
Подивіться: різнобарв’я, сага про вінланд, Берсерк. Руйнування(“Demolition” аби створити упередження, також твір базований на Кам’ю “Стороній””Le’ etranger”, але в кінці в фільмі історія ломається.), Ічі зе Кілер(аби стати не залежним)
Почитайте: Золоте Божество, Прощай Ері.
