У мене була дуже старанна дитяча кар’єра.

Ключі між пальцями, телефон напоготові, постійне озирання. Кожна третя з нас знає цей страх особисто. Час перестати робити вигляд, що це нормально.

За спиною тікає день.

Сонячне проміння крізь заплутані штори падало на підлогу мозаїкою світла…

— Діду, а ти дивишся ТікТок? — запитує шістнадцятирічна Аліна, не відриваючи очей від телефону.

Кожна дрібна невдача — не камінь спотикання, а охоронний талісман, який відводить від тебе справжні біди.

Наше світло сильніше за їхню темряву.

Іноді серце знаходить найважливіше не в майбутньому, а серед пилу минулого.

Ми пишем код, літаєм до зірок,

Вербна неділя... Суми...