Найтихіше жіноче “втомилась” часто найгучніше за крик!
Дозволь мені бути ніжною,
Я заморилась від броні.
Від ролі «сильної» щоденно,
Що тихо тріснула в мені.
Дозволь мені не бути скелею,
Що тримає світ на плечах.
Я хочу бути просто квіткою
У теплих, лагідних руках.
Я втомлена від вічних «треба»,
Від ранків, що як бій ідуть.
Я хочу просто трохи неба
І день, де мрії не втечуть.
Не рахувати більше кроки,
Не міряти силу кожну мить.
А просто жити — так глибоко,
Як серце вміє лиш любить.
Дозволь мені бути ніжною,
Без маски, сили й боротьби.
Бо навіть найміцніші крила
Іноді просять тишини.
Я хочу бути тихим світлом,
Теплом, що дихає вночі.
Не воїном у кожній битві —
А просто дівчиною…
Що вміє бути ніжною.
