"Як багато цікавого довкола нас, а ми подекуди навіть і не підозрюємо про унікальні події, котрі відбувались в місцевості, де ми живемо. Набуваючи знань про рідний край, проникаючись ними, починаєш інакше ставитись до свого міста, до людей, до самого життя"
- Ведучий геолог ТОВ "Схід-Руда", кандидат геологічних наук Віктор Яковлєв
Всього Жовторіченське шахтне поле розкривалось Південною Дренажною, Північною Вентиляційною, Новою, Новою-Глибокою, Капітальною та Вільхівською шахтами. До наших днів у більш-менш парцездатному стані збереглися лише шахти Нова, Нова-Глибока, та Північна-Дренажна, від інших залишились лише частини різного ступеню руйнації. В той час, як шахта Нова продовжувала відпрацьовувати пласти залізних руд, Нова-Глибока була збудована для роботи на уранові руди. При чому та частина шахти, що знаходиться на поверхі є лише вершиною айсбергу підземних комунікацій. Через велику глибину (1105 м) споруджено ще декілька шахт (Сліпа - 7, Сліпа - 14 і т.д.), які знаходяться повністю під землею разом з усіма відповідними комунікаціями, включаючи насосні станції та депо шахтних електровозів. Потенціал частини родовища, розкритий Новою-Глибокою не обмежувався суто залізними та урановими рудами. В середині 80-их років за ініціативи геолога Олексія Володимировича Тарханова були відкриті поклади комплексних уран-рідкісноземельних-скандій-ванадієвих руд серед зони малакон-апатитових (фосфор-уранових) руд. Якщо рідкісноземельні метали в основному концетруються в апатиті, то скандій-ванадієві руди, що представлені егірином, виходять далеко за межі рідкіснометалічної зони. Скандій та ванадій у різних концентраціях простежуються цілою смугою від західного крила Жовторічанської складки і аж до північної частини родовища. Таким чином Жовторіченське родовище є єдиним подібним в усій Східній Європі великим родовищем скандію та ванадію, які зазвичай отримують як побічний метал на комбінатах кольорової металургії.
Експедиція №1 шахта Нова-Глибока
Наприкінці липня наш клуб, отримавши в користування дозиметр від ДП СхідГЗК, здійснює похід до місця, яке започаткувало легенди про Чорнобиль 2.0 та Ураноград. До пункту призначення вела вузенька стежка через північний схил колишнього Вільхівського кар'єру, зарості молодого лісу та звалища будівельного сміття. Паралельно до шахти Північна-Дренажна було знайдене звалище кернів, з яких була сформована окрема колекція гірських порід. Діставшис безпосередньо до шахтних відвалів нам відкрилась така картина: відвал починався на горі, від самого ствола шахти і спускався до самого дна провальної воронки більше, ніж на 100 метрів. За 30 метрів від стволу шахти, цей потік породи переривався майданчиком, до якого був за'їзд. Технічний майданчик розділяв собою відвали на основний західний та менший східний, який переходив в пологий північний борт кар'єру.
Протягом експедиції на постійній основі велись виміри радіаційного фону, який місцями був навіть нижче, ніж в місті.
З початку спуску до відвалів та до моменту прибуття середній радіаційний фон змінився з 0,15 мкЗв/год до 0,28 мкЗв/год. Загалом радіаційний фон на майданчику був в межах норми і не перевищував 0,3 мкЗв/год. Проте, при підйомі на східний відвал дозиметр різко видав тріск, що змусило нас припинити підйом із зафіксованим результатом вимірювань 1,21 мкЗв/год.
Іншою була ситуація на західному відвалі, де опромінювання зростало плавно при підйомі. На висоті 10 метрів від твердої землі ми припинили підйом зафіксувавши результат у 0,7 мкЗв/год. Виміри біля входу на технічний рівень шахти не перевищували норму, проте через ризик заповнення штольні радоном, спуск туди ми не здійснили.
Під час збору зразків нашій групі поталанило зустріти й представників місцевої фауни - двох сірих зайців, що швидко накивали п'ятами, побачивши нас. Доволі парадоксально, як в місті-екологічні катастрофі та "раковій пухлині України" біорізноманіття продовжує тільки зростати.
Фотографії зразків
Колекція кернів гірських порід геологорозвідувальної партії №2
Зразки порід та мінералів, відібраних з шахтних відвалів
Почати слід з того, чим родовище відоме серед бувалих геологів
Тепер перейдемо до різновидів, які можна побачити лише у колекції нашого клубу
На останок
За ці 40 років, я з молодшого лаборанта перетворився на старого головного наукового співробітника, захистив 2 десертації, відкрив велике урано-скандієве, тепер нікому не потрібне родовище, написав більше 150 наукових праць, але так до кінця і не зрозумів, де, як і чому утворюються ці хитрі родовища.
Історія пізнання цього району сповнена видатних досягнень і гірких помилок. Тут дружно панували наукове передбачення і його величність випадок.
- заслужений геолог та доктор геологічних наук Олексій Тарханов
