Геологічний клуб імені академіка Павла Тутковського
В Середині травня видалась можливість податись у геотур навколо міста Дніпро, котрий організовувався Туристичним центром Риба Андрій спільно з НТУ ДП. Ми вирішили не пропускати такої можливості, тож без зайвих зволікань відправились у подорож, про яку далі і піде розповідь.
Перша зупинка - Кодацький кар'єр
Кар'єр розташований в селі Старі Кодаки, майже в притул до залишків знаменетиї Кодацької фортеці, котра служила для контролю як за дніпровими порогами, так і за шляхом до Запоріжжя. Після підписання Прутського мирного договору, фортеця припинила своє існування за непотрібністю. У 1775 році вона була зруйнована вщент за командуванням Катерини II.
Вже у радянські часи на її місці з'явився кар'єр з видобутку бутового каменю на потреби міста. Особливо цікавим був спосіб траспортування породи. Оскільки кар'єр знаходився на самому березі, то відвантаження породи відбувалось прямо на баржі, котрі далі пливли до Дніпра (тоді Дніпропетровськ) та Кам'янського (тоді Дніпродзержинськ). Кар'єр припинив роботу, як тільки витрати на відкачування води стали занадто великими. Зараз біля кар'єру збереглась труба колонкового вертикального буріння ще з часів розвідки запасів граніту.
Породи тут представлені гранітами та граніто-гнейсами Дніпровського комплексу, серед яких особливо цікавими є дайки епідотизованого пегматитного граніту - епідозиту (унакіту), які є характерними для всього Дніпровського комплексу. В деяких місцях гранітні породи перекриває пиловидна порода - лес, про походження якої досі йдуть дискусії.
Друга зупинка - Аполонівський палеовулкан
Аполонівський палеовулкан розташований на околиці села Аполонівка і є одним з найстаріших палеовулканів на планеті, маючи вік в 3,2 млрд. років.
Аномалію, котра вказували на розташування тут лавових потоків було виявлено ще в кінці 19 століття, проте далі кількох статей діло не пішло. На місці виходу порід на денну поверхню в середині 20-го століття з'явився невеликий кар'єр, з метою забезпечити щебнем будівництво Солонянської виправної колонії, котра займає третину території села Аполонівка. З 1980-их років породи, розкриті кар'єром, стали вивчатись детальніше з метою пошуки золоторудних родовищ в так званій Сурській зеленокам'яній структурі. Справедливості заради, золото таки знайшли, проте не в самому жерлі вулкану, а по кордону його кальдери. До речі, сам палеовулкан має радіус приблизно у 8 кілометрів, проте через округлу форму виробки кар'єру, багато туристів приймають його за вулкан.
В самому жерлі можна спостерігати місце зіткнення туфової та базальтової лави, а також різноманітні породи, котрі утворились через виверження вулкану 3,2 млрд. років тому і пройшли довгий процес метаморфізації та вивітрювання.
В наслід виверження вулкану, разом з лавою з мантії піднялось і залізо, через що більшість порід у вулкані стали озалізнені. Озалізнені породи складають кору вивітрювання, в якій імовірно магнетит та самородне залізо з часом перетворили на лимоніт. Цікавим є те, що якщо метатуфи просто покриті шаром лимоніту, іноді з проникненням його жил глибоко в породу, то на базальтах утворились дендрити, котрі добре видно на тому ж зразку метабазальту з іншого боку.
Озалізнений метатуф варто розглянути уважніше. Після того, як вже вдома цей зразок був очищений від бруду, виявилось, що він не лише озалізнений, але й піритизований:
Піритизація озалізненого метатуфа дає нам зрозуміти, що по-перше, вивержень вулкану було декілька, а по-друге, після закінчення першого виверження і утворення озалізнених туфів сталось друге вивереження, за якого було викинути газоподібний S2 (дисульфур), який за високої температури прореагував з оксидами заліза, утворивши пірит. Версія з гідротермальними флюїдами в цьому випадку є малоімовірною, оскільки в іншому місці в жерлі гідротерми "очистили" озалізнені породи взагалі.
Що до дії гідротерм, зо їх сприяння стався феномен мігруючого заліза, коли два блоки в жерлі вулкану фактично витіснили флюїд наче кетчуп з упаковки, утворивши велику лимонітову жилу в розламі між ними:
З самої жили можна голими руками витягувати непогані зразки лимоніту:
Попри все різноманіття порід і геологічну унікальність, з якоїсь причини палеовулкану не спішать надавати статус геологічної пам'ятки, хоча в Україні цей статус надавали навіть простим виходам піщано-глинистого флішу в Карпатах.
Третя зупинка - виходи гранітів на річці Мокра Сура
Виходи кристалічних порід в цьому місці є абсолютно унікальним. Хоч і лежить вони на кордоні Сурського комплексу та Конської серії, проти дані породи (представлені аплітовим гранітом) не належать до жодної з них.
В момент формування цього глибинного розламу давні тектонічні плити розійшлись, давши заповнити її лаві. Таким чином і утворилась аплітова дайка, котра і розмежовує породи Конської серії та Сурського комплексу.
В аплітовому граніті також зустрічаються пегматитові жила, одна з яких виходи за межі дайки, врізаючись в зелений граніт Конської серії.
Остання зупинка - Новомиколаївський кар'єр
Новомиколаївський кар'єр початково закладався для вибобутку щебня і після відпрацювання з'явився другий, досі діючий кар'єр. Діючий кар'єр досить унікальний, оскільки знаходиться вище грунтових вод, тому функціонує без відкачки води. Вся ж вода, яка в нього потрапляє - зтікає в перший Новомиколаївський кар'єр, на який ми і прибули.
Перший кар'єр має достатньо привабливу для туристів особливість - чисту блакитну воду. Колір води зумовлений каоліновим дном, котре абсорбує всі нечистоти і вода не цвіте літом і не забруднюється в дощі.
Каолін в свою чергу тут з'явився через вивітрювання плагіогрантів, як на зразку нижче:
Через вивітрювання граніт можна розламати голими руками. Частина гранітів вже вивітрена до стану каоліну, який і встеляє собою дно кар'єру.
