Спілка Громадського Роялізму
Важливо зазначити, що однією з головних проблем нового Цивільного Кодексу є перенавантаженість реформ - цифровий аспект, сімейні цінності, процесуальні аспекти, а також публічні реєстри. Також проблемою є створення оціночних категорій там, де раніше були жорсткі норми
Серйозною проблемою є спроба передати частину функцій суду учасникам цивільних відносин. Найяскравіше це виступає в механізмі фактичного одностороннього визнання договорів на підставі яких набуваються права власності та користування земельними ділянками недійсним якщо відповідач не відреагує вчасно на обвинувачення. Така конструкція підриває базову презумпцію правомірності правочину, змінює розподіл тягаря доказування і створює ситуацію, коли юридична сила договору залежить не від встановлених судом фактів, а від процесуальної поведінки сторін. Це також створює ризики для третіх осіб, які не можуть достовірно визначити, чи є договір чинним.
У проєкті системно змішується матеріальне право з процесуальними механізмами. Наприклад, надання малолітнім права на самозахист і фактичне звернення до суду суперечить чинним правилам процесуальної дієздатності і може створити ситуації, які шкодять особисто дитині.
Також спостерігаються проблеми з базовими юридичними конструкціями і термінами. Наприклад, спроба зберегти статус "дитини" після досягнення повноліття змішує біологічне і юридичне поняття, що створює колізії з інститутом дієздатності та сімейним правом. Аналогічно, надто широке визначення об’єктів цивільних прав як "будь-яких благ" стирає різницю між особистими немайновими правами, які не є оборотоздатними, і майновими, які беруть участь у цивільному обороті.
Окремий блок проблем пов’язаний із реєстрами і добросовісністю набуття прав. Конструкція добросовісного набувача надмірно прив’язується до даних реєстру, що може легалізувати ситуації, коли формальна відсутність записів переважає над реальною незаконністю походження права. Це підсилює формалізм і може використовуватися для легалізації сумнівних активів, що в наших умовах значить легалізацію незаконно-приватизованих активів, й неможливість їх націоналізації без виплати компенсацій, оскільки будь-які модифікації чи оновлення на об'єкті також будуть вести до забов'язання виплати компенсації
Стаття 428. Добросовісний набувач зареєстрованого права
1. Добросовісним набувачем є особа, зареєстрована або попередньо
зареєстрована в державному реєстрі як особа, яка має права, якщо на дату
подання заяви про реєстрацію або попередню реєстрацію права на свою
користь наявні такі умови:
1) у реєстрі відсутня відмітка про будь-який позов, що згодом може бути
задоволений судом відповідно до закону як такий, що протиставний
набувачеві; немає відмітки про будь-яке право, правочин або юридичний факт,
що обґрунтовує наступний такий позов;
2) із невиключеної інформації, що міститься в державному реєстрі, не
випливає будь-яка підстава, що виправдовує його виправлення на користь
іншої особи;
3) набувач не знав про неточність невиключеної інформації, що
міститься в державному реєстрі;
4) набувач не знав і не міг знати причину, через яку є нікчемною або
оспорюваною юридична підстава, внаслідок якої він набуває зареєстроване
право або внаслідок якої набув зареєстроване право безпосередній
правопопередник набувача.
2. Добросовісність є наявною, якщо не буде доведено протилежного.
Є і техніко-юридичні дефекти, які свідчать про недоопрацьованість тексту, а саме пропуски слів, неузгодженість термінів, паралельне використання різних понять для одного явища.
Також викликають сумніви положення щодо переривання позовної давності через виконавчий напис нотаріуса, оскільки це дозволяє обходити судову процедуру і штучно продовжувати строки, що підриває принцип правової визначеності. Аналогічно, розширення строків позовної давності для окремих підстав без чітких критеріїв моменту їх виявлення відкриває можливості для маніпуляцій і перегляду правочинів через тривалий час.
У сфері інформаційних прав і персональних даних проєкт дублює або не узгоджується з чинним спеціальним законодавством і водночас не створює ефективних механізмів захисту в цифровому середовищі, наприклад не передбачає обов’язку видалення недостовірної інформації, обмежуючись лише її спростуванням. Але при цьому, це дозволятиме вимагати видалення матеріалів, якщо вони "втратять суспільний інтерес", що створює власний простір для маніпуляцій та інформаційного шахрайства.
Також важливо зазначити, що статті 345 і 353 фактично дозволяють юридичним особам приватного права відмовитись надавати інфромацію про себе, якщо вони не бажають цього, що ускладнюватиме журналістські розслідування, а також унеможливить викриття шахрайських схем всім, окрім представників закону, котрі протягом часів незалежності показували достатньо сумнівну ефективність в данних питаннях
І хоча до проєкту нового Цивільного кодексу України частково повернуто важливий правотворчий засадничий інструмент у вигляді моралі, проте в законопроєкті зберігаються загрози іншим національним цінностям, суспільній моралі, інституту сім’ї та самобутності, суверенітету української держави та багато інших аспектів.
