Ми боїмося супербактерій, стійких до антибіотиків. Але є ще один спосіб зробити бактерію небезпечною — збільшити її природну агресивність. Експерименти з E. coli показали: саме електростатично заряджений нанопластик викликає у бактерій сильний стрес і робить їх патогеннішими. Ми не просто отруюємо середовище. Ми створюємо умови, в яких наші природні вороги стають сильнішими і злішими.
Мікро- та нанопластик руйнує імунітет
Дослідники з Університетського медичного центру в Утрехті виявили, що імунні клітини, які зазнали впливу нанопластику, гинуть утричі швидше.
Така прискорена загибель імунних клітин значно послаблює імунітет і знижує здатність організму боротися з інфекціями. Це сприяє поширенню запальних реакцій по всьому організму.
Вчені з китайського університету Zhengzhou і Henan Cancer Hospital встановили, що нанопластик проникає навіть у кістковий мозок і тимус — органи, де зароджуються і дозрівають клітини крові та імунного захисту.
Кістковий мозок виконує відразу дві ключові функції.
З одного боку, це фабрика кровотворення: тут формуються еритроцити, лейкоцити і тромбоцити.
З іншого — стовбурові клітини кісткового мозку беруть участь у регенерації кісток, хрящів, м'язів і жирової тканини. Вплив нанопластики на стовбурові клітини означає пошкодження самої основи відновлення.
ВАЖЛИВО::
По-перше, погіршується кровотворення: може розвинутися анемія через нестачу еритроцитів, знизитися імунітет через зменшення кількості лейкоцитів, а також зрости ризик кровотеч через дефіцит тромбоцитів.
По-друге, пошкодження клітин кісткової тканини робить кістки більш крихкими, що підвищує ризик переломів і уповільнює їх відновлення.
Нанопластик не просто руйнує імунну систему, але і за рахунок електростатичного заряду створює умови для розмноження і стійкості патогенів.
Дослідження Університету Іллінойсу показало, що позитивно заряджені частинки нанопластику підсилюють фізіологічний стрес у кишкових бактерій, таких як E. coli (ЕшерІхія кОлі), роблячи їх більш агресивними. Електростатичний заряд відіграє тут ключову роль: саме він підвищує патогенність мікроорганізмів. Водночас частинки нанопластику без електростатичного заряду не викликали у бактерій фізіологічного стресу, і їх небезпека для людини не зростала.
Експеримент показав, що мікропластик, особливо з полістиролу, здатний адсорбувати до 98,6 % (дев'яносто вісім цілих шість десятих відсотка) вірусів, продовжуючи їхнє життя поза організмом до семи днів. Віруси, які зазвичай гинуть під впливом сонця або кисню протягом декількох годин, перебуваючи на пластику, зберігають свою життєздатність від 2 (двох) до 7 (семи) днів, осідаючи на поверхнях поручнів, пляшок, дверних ручок.
При одному чханні інфікованої людини в повітря викидається до 200 (двохсот) мільйонів вірусних частинок, які можуть осісти на будь-якій пластиковій поверхні в приміщенні або з'єднатися з частинками нанопластику в повітрі і воді.
Мікропластик стає «повітряно-водним таксі», яке поширює цю інфекцію.
Потрапивши в кровотік, заряджені частинки мікро- і нанопластику швидко покриваються білками плазми крові, утворюючи «біокорону». Вона маскує їх під клітини організму і робить непомітними для імунної системи.
Як лікувати анемію, якщо фабрика еритроцитів пошкоджена? Як боротися з інфекціями, якщо імунні клітини масово гинуть, а бактерії стають агресивнішими? Майбутнє охорони здоров'я упирається в це питання. Nanoplastics. Threat to Life | ALLATRA Documentary показує, що всі наші зусилля можуть бути марними, якщо ми не зупинимо причину — всепроникаючу атаку на фундамент імунітету. Подивіться фільм, щоб зрозуміти, з яким викликом зіткнеться медицина завтра. І чи буде в неї відповідь. https://www.youtube.com/watch?v=BVap0MdbCZg
