Передмова:
Цей допис є оригінальною публікацією, власною думкою або позицією автора. Текст допису не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. “Точка Зору” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Редакція може не погоджуватись з висловленими у дописі позиціями або твердженнями повністю або частково.
Автор: Медіапроект СASELS, переклад з англ. на укр.— “Точка Зору”
Ситуація в Україні погана, особливо на сході України.
Зверніть увагу, що деяким людям буде важко почути цю інформацію. Інформація в цьому дописі перевірена джерелами на місцях в Україні, які не можуть бути названі з міркувань безпеки. Цей допис не має на меті зневажити зусилля України. Його мета проінформувати вас про реальний стан справ в Україні.
Очевидно, що дефіцит іноземної допомоги Україні спричинив проблеми, але це не зрівняється з внутрішніми проблемами України. Українські військові зараз стикаються з дефіцитом людей, через це страждає стабільність фронту. На сході України людські ресурси розтягуються на надзвичайно довгу площину, а прогалини в лініях оборони повільно заповнюються через брак підготовлених кадрів. Деякі ділянки лінії оборони на сході України настільки малоукомплектовані, що в них утворилися дірки розміром з бригади. На жаль, це не єдина проблема України.
Україна має дуже здібне командування на полі бою, проте цього не вистачає. Занадто багато польових командирів України досі вперто використовують тактики радянських зразків і несуть занадто багато непотрібних втрат у людях та техніці, не досягаючи поставлених цілей через цей чинник.
Найбільш помітно це було на початку контрнаступу України на Півдні.
Українські Збройні сили зазнали занадто великих втрат як у особовому складі, так і матеріальному, при цьому не змогли просунутись достатньо, щоб прорвати оборону росії та перейняти стратегічну перевагу.
Ще одна проблема, з якою зіткнулася Україна - внутрішня корупція. Занадто багато контрактів на послуги та обладнання для ЗСУ залишаються лише частково виконаними або взагалі не виконаними через корупцію з боку постачальників і військового командування.
Президент Зеленський звільнив міністра оборони України минулого року разом з більшістю його співробітників переважно саме через корупцію. Прикладом тому є нещодавно викрита шахрайська схема придбання артилерійських снарядів для українських військових в української оборонної фірми. Розкрита СБУ схема виявила, що оборонному заводі «Львівський арсенал» було укладено контракт на 40 мільйонів доларів на постачання українським військовим 100 тисяч артилерійських снарядів; контракт підписали але снарядів так і не було доставлено, а більшість грошей перевели на офшорні рахунки. Український уряд працює над поверненням коштів та перерозподілом їх на оборонні цілі.
Чимало іноземних добровольців, які воюють за Україну, повідомили, що їхні контракти не оплачувалися місяцями, якщо їм взагалі заплатили. Деяким з цих іноземних добровольців довелося повернутися до країни походження, бо вони не можуть фінансово підтримати себе, щоб мати можливість залишитися і боротися за Україну. Це велика проблема для України, тому що багато з цих іноземних добровольців мають попередній бойовий досвід і зазвичай мали кращу підготовку, ніж їхні українські брати по зброї. Україні потрібні воїни з хорошою підготовкою та бойовим досвідом, щоб вести недосвідчених солдат України в бій. Краща підготовка і тактика - найбільша перевага України проти російських військових.
Президент Зеленський перебрав на себе роль прийняття остаточних рішень щодо загальнофронтової тактики та стратегії від Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного. Невідомо, чому президент Зеленський вирішив це зробити, але результати цього рішення стратегічно не принесуть ніякої користі.
Контрнаступ мав деякі серйозні стратегічні та тактичні помилки на початку операції, які не варто було робити. У доповіді Пентагону, зокрема, сказано, що Україна повинна була зосередити наступальні зусилля на вибраній ділянці на півдні України для контрнаступу.
У Пентагоні прогнозували, що ця стратегія буде успішною у досягненні цілей контрнаступу.
Натомість, Україна обрала зробити дві суперечливі спроби наступу— одну на півдні України та ще одну меншу на сході України.
Президент Зеленський, можливо, був саме тим, хто врешті-решт ухвалив рішення провести дві частини контр наступу.
Простіше кажучи, політичні лідери повинні триматися подалі стратегічних і тактичних військових рішень.
В України важкий шлях до виживання, а багато українських ветеранів турбуються про ситуацію, в якій опинилася їхня держава.
Українські військові командири мають пам'ятати, що
гординя і жадібність - більший ворог України, ніж росії. Гординя— ворог інновацій та навчання- особливо тактичних та стратегічних новинок, освіти та стратегічного мислення. Жадібність — це ворог солдата на полі бою: якщо солдата не забезпечать всім необхідним спорядження та запасами, він ніколи не буде дійсно ефективним на полі бою.
Українським політикам і постачальникам теж треба засвоїти цей урок. Тільки їхній вплив має потенціал бути ще більш далекосяжним, ніж вплив військових командувачів.
Враховуючи, що політики можуть впливати на зміни в країні, залежно від їх позиції, важливо, щоб вони прагнули прозорості і не потрапили у спокусу жадібності/корупції. Постачальники також повинні суворо дотримуватися цих принципів. З огляду на те, що вони можуть постачати обладнання та припаси на фронт і що затримки, невиконання контрактів або дефіцит можуть означати не тільки втрачені життя, але й що військові цілі будуть зірвані і ще більше життів буде втрачено в процесі відвоювання тимчасово окупованих територій, українські лідери по всій країні та в кожному секторі воєнних зусиль мають бути кращими, якщо Україна хоче виграти цю війну належним чином.
