Посилання на оригінальний пост
Опубліковано 05.07.2023
Автор: Георгій
Передісторія
21 лютого 2014 р. Віктор Янукович втік із Києва. Це фактично означало перемогу Євромайдану: президент, винний у вбивстві більше сотні своїх співгромадян, залишає владу. Лідери майдану швидко організовують призначення тимчасово виконуючих обов’язки на ключові посади, щоб не допустити параліч держапарату. Олександр Турчинов стає т. в. о президента України. Однак, вже через 2 дні після втечи Януковича, російські війська масово перетинають державний кордон і розпочинають блокаду військових частин і адміністративних будівель у Криму. Паралельно діють колаборанти із проросійської частини кримських жителів, що допомагають окупантам здійснювати план анексії. Вже 16 березня був проведений псевдореферендум, за яким влада росії оголосила про приєднання Криму.
У цей час на Донбасі починаються проросійські протести, які підтримуються місцевими проросійськими політиками та бізнесменами і російськими організаціями. Активну участь у розпалюванні протестів беруть російські націоналістичні організації РНЄ та Друга Росія (колишні НБП), Федеральна Служба Безпеки та Головне Управління Розвідки Російської Федерації. На цей момент сепаратистський рух не був єдиним і навіть не очолювався з боку РФ: Рінат Ахметов та глава Партії Регіонів Олександр Єфремов намагалися скористуватися сепаратистськими настроями у своїх інтересах. Лунали заклики як і про федералізацію Донбасу в складі України, так і про приєднання до РФ або незалежності.
Паралельно з цим ГРУ через свої групи впливу радикалізують протести: 13 березня учасники сепаратистського мітингу нападають на проукраїнський мітинг. Від ножових поранень гине проукраїнський активіст Дмитро Чернявський. Загалом весь березень ситуація була більш-менш контрольованою. Однак чинити спротив сепаратистам заважала банальна зрада: наприклад, офіцер «Альфи» СБУ Ходаковський активно боровся із українськими силами в Донецьку, а керівництво СБУ в Луганській області у особах Олександра Третяка, та голова МВС Володимир Гуславський, активно саботували намагання центральної влади придушити сепаратизм.
К активним діям сепаратисти перейшли вже в квітні. 6 квітня відбулися штурми адміністративних будівель в Луганській, Харківській та Донецькій областях. Завдяки активним діям спецпідрозділу «Ягуар», було звільнено Харківську ОДА від сепаратистів. Однак на Донбасі сепаратистам спіткав успіх через параліч місцевих силових органів. Ситуація стрімко розвивалася і вже 12 квітня відбулася ключова подія тієї весни на Донбасі: збройна група Ігоря Гіркіна починає активні бойові дії.
Початок АТО: хаос та невизначеність.
Невизначеність – це те слово, яким можна описати стан робітника силових структур на той час. Невизначеність того, призведуть дії зараз до засудження власним населення, чи до героїзації. Майдан посіяв цю невизначеність. Робітники СБУ в Луганську 2014 р., коли мова йшла за відкриття вогню по протестувальникам, наводили в приклад штурм Хмельницького відділу СБУ, коли робітники відкрили вогонь (апелюючи до законності своїх дій) і попали під засудження суспільства. Солдати 25-ї повітряно-десантної бригади, які зіштовхнулися із спротивом мирного населення Краматорська в квітні 14го, порівнювали це із реакцією суспільства, коли в лютому того ж року бригада висунулася до Києва із метою придушення протестів. Лише росіяни знали що робити.
12 квітня 2014 р. загін під проводом Ігоря Гіркіна (позивний "Стрєлок"), колишнього на той момент (за його словами) ГРУшника, заходить до Слов’янську і штурмує адміністративні будівлі. За словами терориста, Слов'янськ був оптимальним містом, бо там 50 бойовиків могли щось зробити. З географічної точки зору місто також знаходиться вдало: центр агломерації Північного Донбасу, розташоване поряд із Донецьком та Харківською областю. Пізніше й загін Гіркіна брав штурмом будівлі в Краматорську. Станом на 13 квітня, бойовики Гіркіна зайняли оборону обох міст. У цей час в Києві владою було об’явлено про початок антитерористичної операції на Донбасі, яка починалася на наступний день.
Проблемою, яка пізніше призведе до переформатування АТО в ООС, було те, що керівництвом операцією займалися працівники СБУ та МВД. На той момент це було зумовлено тим, що найбільш боєздатними частинами були спецпідрозділи цих структур: «Альфа», «Ягуар», «Омега». Але вже зі зростанням ролі армії в війні, з липня 14-го, це створювало проблеми, бо загальновійськові операції планували працівники внутрішніх органів.
13 квітня відбувся перший бій війни: бійці «Альфи» СБУ попали під обстріл бойовиків Гіркіна. Відбитися «Альфі» допомогли бійці 80 бригади, які почали вести вогонь із БТР-80. У тому бою відзначився командир роти десантників Вадим Сухаревський. Молодий офіцер, попри заборону комбрига, наказав відкрити вогонь по терористам. Зараз Сухаревський – герой України, який командує 59 бригадою. Слова офіцера в той день пізніше стали гаслом 503 батальону моської піхоти (яким Сухаревський командував у період 2016-21 рр.): «Бачиш - стріляй». Під час бою загинув 1 боєць «Альфи», інформації щодо втрат бойовиків не було. Тактику засідок і нападів зненацька проросійські бойовики вдало використовували весь 2014-й рік, бо українські сили відверто не були готові до боїв.
В той же день відбулася перша зачистка блокпостів навколо міста. Однак силовики не наважалися на штурм міста: малочислені бойовики Гіркіна вдало зайняли оборонні позиції. До того ж, українським силам бракувало важкої бронетехніки і досвіду міських боїв. Протягом квітня українськи сили намагалися штурмувати місто напряму, що не давало результатів
Загалом угрупування Гіркіна володіло ініціативою та завдавало важких, на той час, втрат нашим силам. 17 квітня активісти «Правого Сектору» попали в полон бойовиків та пізніше були страчені. 20 квітня на захід від Слов’янську відбувся бій бойовиків із «терористами Правого Сектору». В доказ своїх слів російські терористи демонстрували візитівку Дмитра Яроша, яку дістали цілою із спаленого пікапу. Абсурд ситуації породив мем, яким часто описували корявість російської пропаганди. Однак вже через декілька років члени «Правого сектору» визнали факт бою біля блокпосту. За загальнодоступними даними, загинув один активіст «Правого сектору» та троє сепаратистів.
24 квітня відбулася ще одна спроба штурму міста із застосуванням армійської авіації: українські сили зачистили декілька блокпостів бойовиків і намагалися зайти в місто, проте спроба була невдалою. Невдача штурму призвела до перегляду стратегії. Подальші плани керівників АТО спиралися на оточення загону бойовиків у місті.
Загон Гіркіна поступово поповнювався новими бійцями: здебільшого це були місцеві жителі або зрадники Збройних Сил України. 16 квітня відбулася досить неприємна подія: 16 квітня терористи, залучивши місцевих жителів, спроміглися заблокувати колони 25-ї Повітряно-Десантної Бригади.
Командир повітряно-десантних військ Олександр Швець ініціював роззброєння десантників, наказавши витягнути бойки із автоматів. Також частина десантників залишила свою техніку терористам та перейшла на їх бік. Тоді терористам досталась 2 міномета Нони-С (одна з яких була знищена), декілька БМД-1 та БТР-Д. Захоплена Нона створила багато проблем українським силам, які майже щоденно зазнавали обстрілів і несли втрати загиблими та пораненими.
Але більша частина колони прорвалася і зайняла Краматорський аеродром. Один із бійців, погрожуючи гранатою, розігнав колаборантів та розблокував рух колони. Летовище стало базою для українського угрупування посеред захопленої терористами території.
Уночі 24 квітня частина терористів, які знаходилися в Артемівську, намагалися захопити штурмом танкову базу в м. Артемівськ (нині Бахмут). Попри загальну неготовність охорони до бою, гарнізон зміг швидко зорієнтуватися та відбити штурм. Бойовики не змогли посилитися за рахунок важкої бронетехніки.
Завершуючи першу частину, можна підсумувати, що квітень 14-го в районі Слов’янську закінчується на користь бойовиків, які тримають загальну ініціативу в своїх руках. Українські бійці роблять перші дії на початку тієї кривавої війни, що зараз ведеться в нашій державі. Попри невдачі, з’являються перші українські герої війни. Але бої за Слов’янськ тільки набирають обертів. Далі буде череда поразок і загальна перемога, яка призведе до провалу першої масштабної операції сил АТО.
Дякуємо за перегляд!
