Cairiss — Wilderness
Жанр: Blackgaze, Post-Metal
★★★½☆ 7/10 · 2026 · ДостобісаГарнаНоваМузика
Дебютний EP цього гурту вийшов аж 10 років назад, та про нього більшість вже встигла забути. І тепер, після величезної перерви, Cairiss помітно розширили своє звучання. Окрім звичного розлогого блекгейзу з симфонічними елементами, тут є простіші ритми, містичні сінтові мелодії, та жіночій вокал у стилі готичного металу. Часом ініціативу перехоплюють блюзові гітари та акустичні аранжування. Такого самобутнього блекгейзу хочеться слухати більше, тож я з нетерпінням буду чекати (сподіваюсь, що не 10 років) на те, що гурт зможе вигадати ще. А зараз цей хоч і до біса атмосферний, проте доволі легкий для сприйняття реліз я з радістю назву ДостобісаГарнаНоваМузика.
Shearling — Don't Look at Me the Way a Dog Might Look at Your Leg (EP)
Жанр: Avant-Folk, Singer-Songwriter, Post-Rock
Лейбл: Mishap Records
★★★ 6/10 · 2026
Дуже красивий, здебільшого акустичний пост-рок з емоційним та душевним співом. Коли ж композиції розгортаються та стають гучнішими, текстура збагачується й більш звичними інструментами. Це тут відбувається не часто, але коли відбувається, ти прямо радієш від тої піднесеної, але все ще мінімалістичної "спіритичної" феерії яку вони створюють. Хоча можливо такий еффект лише через те, що більшість часу нас штучно "мордують музичним голодом"? Ну як же істеричних дисонасних дивацтва в деяких піснях. Я не занурювався у бексторі альбому та текст, та можливо тематично вони й виправдані, але суто в контексті естетичної цілісності, здались мені тут дивацтвом заради дивацтв. Тим не менш, це досить андеграундна та самобутня штука, яку я можу порадити послухати всім музичним гікам, щонайменше для ерудиції.
okgutta — Face of the 5
Жанр: Electronic Dance Music, Hardcore Hip Hop
★★★ 6/10 · 2026
Легкий розважальний хіп-хоп з дуже короткими піснями та купою олдскульних EDM хуків. Проте цього всього настільки мало, що тільки я почав “вайбувати”, альбом закінчився. Чуттєвий драматичний флоу додає цьому всьому ще якогось підзабутого “емо” вайбу, який зараз хіп-хопі зустрічається все рідше.
Man/Woman/Chainsaw — Cannonball
Жанр: Art Rock, Indie Rock, Indie Pop
Лейбл: Fiction Records
★★★½☆ 7/10 · 2026
Дуже легкий для сприйняття альбом без особливих експериментів, що характерні для Windmill сцени. Особливо тут звісно хочеться відмітити скрипку, яка вміло заповнює собою фон на куплитах, та надає драматизму у гучних приспівах. Але окрім неї, тут є легкий відбиток приблюзованого фолк року в якому впізнається четвертий альбом Led Zeppelin, з тою відмінністю, що звучання тут набагато насиченіше. Єдина моя претензія, так це якраз надмірний акцент на скрипці. Занадто часто вона тут виразна. З одного боку це освіжає музику, але з іншого, доволі швидко набридає своїм надмірним драматизмом.
Living Weapon — Death in the Family
Жанр: Mathcore, Metalcore
Лейбл: Closed Casket Activities
★★★ 6/10 · 2026
Чесно кажучи, подібний сучасний металкор з «ультра-важкими» брейками починає мені набридати. Так вони соковиті, з якимось «пружним» брудним джизчачим відлунням. Це звісно не може не радувати, проте самім пісням бракує якоїсь непередбачуваності та хаотичності. Все максимально chug-ово та вʼязко, а швидкі пробіги зрештою зводяться до прямолінійних харкорних бітдаун ритмів а-ля Blood For Blood.
Denzel Curry & Kenneth Blume — ii
Жанр: Boom Bap, Hardcore Hip Hop, Jazz Rap
Лейбл: Loma Vista Recordings
★★★½☆ 7/10 · 2026
Мені подобається легкість, з якою звучить цей реліз. Складається враження, що Denzel Curry та Kenny Beats просто знову зібралися в студії, «накидали» кілька класних ідей та записали 24 хвилини дуже якісного хіп-хопу. Kenny тут дає Denzel простір для агресивного флоу, харизми та більш розслабленої подачі, а сам продакшн постійно тримає увагу завдяки джазовим, соуловим та фанковим деталям. Коротше гарно, проте дуже мало, та тільки ти починаєш поринати в цей релаксовий вайб, альбом встигає закінчитись.
Найбільше розчарування: Chelsea Wolfe — The Dark
Жанр: Alternative Rock, Folk Rock, Gothic Rock
Лейбл: Loma Vista Recordings
★★★ 6/10 · 2026
Не подумайте, це далеко не поганий альбом, але йому не вистачає цілісності. Челсі зробили переважно поп-альбом, додавши в нього трохи фолку та індастріалу. І цього разу, ці елементи не завжди складаються в єдину виважену атмосферу. Після похмурого та важкого She Reaches Out to She Reaches Out to She (який я обожнюю), я з нетерпінням очікував на цей реліз, який у висновку звучить занадто безпечно й «просто». Часом мені навіть здавалось, що я слухаю таку-собі дивну фолк версію The Cranberries. Настільки сильно Челсі губиться в цій роботі.
Interpol — This Mirror Weighs a Ton
Жанр: Post-Punk Revival, Art Rock
Лейбл: Partisan Records
★★★½☆ 7/10 · 2026
Переважну більшість часу, Interpol трималися формули свого хітового дебютника - Turn On the Bright Lights, і от на цьому альбомі нарешті відчувається їх розвиток. Вони звісно зберегли похмурі гітари, напружену атмосферу й меланхолійний вокал Пола Бенкса, але водночас з тим розширили палітру свого звучання елементами тріп-хопу, дабу та оркестровими аранжуваннями. Завдяки цьому пісні стали більш контрастними та оригінальними, доводячи, що Interpol досі можуть звучати амбітно, а їх музика здатна розвиватись. Загалом це гарний альбом, але не дивлячись на всі ці нововведення, він все ще досить монотонний.
Найдивніший реліз: Sigh — Goh-Ka
Жанр: Progressive Metal, Avant-Garde Metal, Black Metal
Лейбл: Peaceville Records
★★★ 6/10 · 2026
Цей альбом нагадує мені скажений авангардний театр, в якому одночасно відбувається купа, на перший погляд, безсенсовних речей. Sigh доволі старий гурт, тому я не був якось особливо здивований хаотичністю цієї роботи. Від будь-якого іншого гурту, я навряд би очікував на поєднання хеві металу, народних японських мотивів, мелодійного блеку, психоделічної електроніки та прогу у такий шаленій манері. Але у випадку Sigh ти не дивуєшся, адже звик сприймати музику цього гурту як «дивацтво заради дивацтва». Вони можуть скільки завгодно казати що це концептуальний реліз, але по факту ми маємо купу розрізнених ідей, що нагадує попурі. Вони ніяк не узгоджені між собою музично та не здатні сприйматися безшовно, через що вся драматургія іде лісом. Під кінець ти ж відчуваєш себе виснаженим та розгубленим, адже жоден мотив не засів у тебе не в голові, ні в серці. І це саме той приклад експериментальної музики, який я не люблю. З тою відмінністю, що в плані виконання та звучання, цей альбом звучить бездоганно.
Найцікавіша знахідка: Bear Ghost — Tiny Hitman
Жанр: Progressive Rock, Art Rock, Dark Cabaret, Alternative Rock
★★★★½☆ 9/10 · 2026 · ДостобісаГарнаНоваМузика
Я давно так не кайфував від прогресивного року. Гурт просто сяє якоюсь всебічною радістю, та дарує нам шикарний космічний мюзикл у основі якого лежить темне кабаре. Ну й вокал це окремий кайф, за тембром він одразу нагадав мені Брендона Урі з Panic! at the Disco, який ідеально вписується під цю театральну музику. З самого початку він занурює тебе в атмосферу пригодницької казки своєю повільною, величною відкривашкою. І далі, ти просто губишся у вирії з психоделічних синтів та жвавих гітарних малюнків. При цьому гурт дає нам усе це дуже дозовано, та тримає увагу повторювальними хуковими мотивами, які легко можна уявити в якихось диснеївських мультфільмах. Коротше кажучи, це якась чарівна пігулка для гарного настрою та чистий, дитячий невимушений фан. Поза всіляких сумнівів, один з найкращих альбомів року та звісно ж ДостобісаГарнаНоваМузика.
Підписуйтесь щоб не пропускати нові огляди!
