зниження або відсутність в індивіда можливості спілкуватися з іншими людьми, — жити, функціонально та культурно взаємодіючи із соціумом.
Соціальна депривація (від лат. deprivatio - втрата, позбавлення) - зниження або відсутність в індивіда можливості спілкуватися з іншими людьми, жити, функціонально і культурно взаємодіючи із соціумом. Порушення контактів особистості із суспільством може спровокувати характерний психічний стан, який слугує патогенним чинником розвитку низки хворобливих явищ, зокрема й деяких психотичних розладів (наприклад, під час тривалого ув'язнення в поодиноку тюремну камеру). Такі порушення пов'язані з чинником соціальної ізоляції, ступінь жорсткості якої може бути різним, що своєю чергою визначає міру жорсткості деприваційної ситуації.
Форми соціальної депривації різні не тільки за ступенем її жорсткості, а й за тим, хто є її ініціатором: хто саме задає деприваційний характер стосунків особистості (групи) із широким соціумом — вона сама або ж суспільство, цілеспрямовано створюючи для вирішення певних завдань тією чи іншою мірою закрите від інших людських спільнот об'єднання людей.