У психотерапії є дуже багато дієвих, крутих методів. Класно і те, що цей напрямок науки стає все більш популярним. Але один простий терапевничний метод може використовувати кожен! Це просте слухання.
Такий дар є далеко не у кожного, більшості людей треба докласти немало зусиль щоб почути іншу людину. Просто згадайте, коли хтось розповідав вам про свої проблеми. Чи не формувалося у вашій голові готове рішення прямо під час бесіди? Чи не поспішали ви надати його якомога скоріше?
Наприклад, умовна людина №1 розповідає людині №2 про те, як до нього/неї несправедливо ставиться начальник на роботі. №2, не чекаючи, перебиває і дає першому рішення: “Звільнися з роботи” або “Дай начальнику в пику і потім звільнися”. Ось і все! №2 навіть не думає спокійно вислухати і не перебивати. Але насправді №1 і так має кілька варіантів готових рішень, він потребує іншого.
Кожному потрібно розуміння.
Хтось може подумати, що слухання і розуміння важливі тільки для жінок, але це не так. Чоловіки також потребують цього, а інакше чому б у багатьох була звичка годинами сидіти у гаражах/барах/іграх з мужиками і вести високофілософські бесіди про життя? Так, є і ті, кому треба побути наодинці. В такому випадку виявляється потреба зрозуміти себе самостійно, а не отримати розуміння від інших, що навіть краще.
Що прийнято робити замість слухання
Більшість людей звикли просто глушити біль всіма можливими способами: велика кількість алкоголю, наркотики, робота, поїздки і інші способи кудись втікти від проблеми. Але, як писав Сенека у листах до Луцилія, “куди б ти не їхав, ти скрізь береш з собою себе”. Звісно, поїздки є непоганим способом переключитись на якийсь час, перезавантажитись. Особисто я всіма руками за подорожі. Але глобально вони не вирішують проблему. Те саме стосується всіх вищевказаних способів заглушити біль.
Знецінення є дуже популярним способом “допомоги” як собі, так і іншим. Якщо хтось розповідає про свій біль, дуже часто йому дають як раз ті самі поради, як втікти: “Поїдь на відпочинок”, “Випий” і так далі. Людина може просто казати що ця проблема не варта уваги, все не так погано, як здається, скоро все буде добре (хоча насправді ніхто точно не знає, як все буде). І це не тому що ми погані, просто нас не вчили, як можна інакше.
Нажаль, люди, які називають себе психологами і навіть мають відповідну освіту, також грішать цим. Якщо клієнт приходить із проблемами на роботі, йому наказують звільнятись, якщо із проблемами у сім’ї - розлучатись, із машиною - продавати і так далі. Ніякого опрацювання запиту не відбувається.
Чому це погано? Розберемо на прикладі сім’ї. Практика показує наступне: людина стикається з одними і тими ж проблемами у всіх родинах, які створює. Якщо вона зруйнує одні відносини, звуйнує й інші. Так, є виключення. Наприклад, краще залишити на якийсь час чоловіка-п’яницю, щоб він нарешті відчув наслідки своїх дій. Але ж психологу ще потрібно розібратись у ситуації. Крім того, професіонали не дають готових рішень, вони допомагають людям самим розібратись у собі, поспілкуватись із самим собою, якщо сказати популярною сучасною психологічною мовою, почути себе. Мистецство психології полягає у тому щоб дати клієнту скілл самостійно знаходити рішення і ресурси, щоб впоратись з проблемою.
Існує безліч способів слухати неправильно. Це, наприклад, фраза “я тебе розумію”. Як людина, яка ніколи не була під обстрілами, може зрозуміти того, хто виїхав з умовного Бахмуту? Більше того, дві людини в абсолютно однакових ситуаціях можуть відчувати себе по-різному. Також кажуть щось накшталт “У мене теж проблеми”, “Тобі просто треба взяти себе у руки” і багато чого ще. Звісно, комусь допомагає і це, але, здається, таких людей стає все менше. Всі способи не слухати перераховувати не будемо, краще созередитись на тому, що треба робити.
Як виглядає слухання
Є багато варіантів, що можна зробити, щоб співбесідник відчув, що його чують і розуміють, наскільки це можливо. Найголовніше - просто слухати, не перебивати, говорити тільки коли є пауза і коли є відчуття, що людина виговорилась. Інше розглянемо трохи більш детально.
Віддзеркалення емоцій
Потрібно не просто не перебивати, а і повторювати емоції, які вудчуває людина, а також її жести, нехай і трохи завуальовано. Наприклад, коли співбесідник взявся за підборіддя, можна почесати голову, коли нахилив голову вправо - нахилити свою голову вліво і так далі. Не буду довго описувати, як це працює, там багато про нейронний зв’язок, але парктика показує, що це реально працює!
Якщо людина сумна (що буде видно по виразу її обличча), не варто зображати веселощі або пофігізм. Краще спробувати поставити себе у обставини співбесідника без знецінення (тобто не намагатись одразу навести 100 аргументів, які доводять, що нічого страшного не сталося). Тоді відповідні емоції з’являться самі по собі, природно, це не буде просто акторська гра. Таким же чином можна повторювати позу людини й інші особливості її поведінки.
Важливо намагатись максимально віддзеркалювати емоції іншої людини в тій мірі, в якій це буде виглядати природно. Якщо вона розповідає смішну (на її погляд) історію, яка не здається вам дуже веселою, не треба змушувати себе заливатися від сміху, можна просто посміхнутися. Це краще, ніж сидіти з виразом обличча бетонної стіни.
Говорити словами співбесідника
Суть цього пункту у тому, щоб використовувати мову, кокнертні вирази і слова співбесідника, а не ваші. Наприклад, людина №1 каже наступне: “Вчора у мене зламалась машина і я був дуже засмучений”. Людина №2 відповідає: “Мені шкода, що ти був пригнічений”. Але №1 поправляє його: “Ні, я був засмучений, а не пригнічений”. Здається, різниці немає, №2 просто використав синонім, але для №1 це можуть бути слова з абсолютно різними значеннями.
Також під час пауз можна повторювати те, що сказав співбесідник. Наприклад, №1 каже: “У мене був важкий день, зламалась машина”. №2 може сказати: “Зламалась машина”, доавши щось накшталт “ого”, “так, це дуже важко” і так далі.
Іноді корисно не просто повторювати, а і перепитувати, чи правильно ви зрозуміли співбесідника. Особоливо це корисно, коли слів дуже багато, тому що історія довга. Ось приклад, як це може виглядати:
- Вчора начальник дав мені 10 важких завдань. Перше полягало у тому, щоб… Друге було ще складнішим, мені треба було… Потім прийшов інший співробітник, мені треба було його навчити робити… І в цінці дня начальник все одно був мною незадоволений. Він сказав мені що я не заслуговую на свою зарплатню, а ще що я… Мені було дуже погано.
- Тобто тобі було погано через те що начальник дав важкі завдання і все одно був незадоволений? Я правильно розумію?
- Так і є, він козел.
- Козел ще той.
У цьому прикладі бачимо, що №2 чітко повторював вирази, які використовував №1, від себе додав тільки словосполучення “ще той”. Звісно, грає роль і те, як №2 задав своє питання. Він міг сказати це спокійно, а міг у звинувачувальному тоні. Це призвело б до того, що №1 відчув що його знецінюють, зменшують ступінь проблеми.
“Мудрі” думки у кінці
Умовно бесіду можна розділити на кілька етапів. Вищевказані рекомендації стосуються в основному першого, коли треба просто слухати, кивати головою, повторювати емоції і слова співбесідника. Можливо, на цьому розмова закінчиться (до такого варіанту треба бути готовим - якщо ви побачите, що людині стало краще, можна сказати “Був радий поспілкуватись” або щось схоже і завершити бесіду).
Іноді варто все-таки дати якусь “мудру” думку (пишу у лапках, тому що думка може тільки здаватись мудрою). Але робити це краще не прямо у лоб, а трохи завуальовано. Суть у тому, щоб співбесіднику здавалося, що він сам зробив такий висновок.
Для цього можна, наприклад, розповісти свій або чужий випадок, де були схожі обставини на ті, які виникли у співбесідника. Після цього він може сам запитати, що вам допомогло. Тоді можна і дати якусь цікаву думку, але не нав’язуючи її. Краще давати право вибору співбесіднику, щоб він сам обрав, чи актуальна для нього ваша “мудрість”.
Ось як це може виглядати:
- У мене великі проблеми… Постійно сваримося з дружиною, вона робить все так, як мені не подобається. А ще проблеми зі здоров’ям, лікарі не можуть знайти, що зі мною. Постійно ставлять нові і нові діагнози. А я все більше переживаю через це. Кажуть, скоріше за все, психосоматика. А минулого тижня додалися ще й якісь нові висипи на руках…
- Ого, це напевне дуже важко. І проблеми зі здоров’ям, і постійно сваритеся з дружиною.
- Так, мені тепер треба менше працювати, але не знаю, як це можливо, коли на лікарів йде велика сума кожного місяцся. Додому йти не хочу, там знову будуть сварки. Я мало сплю через це все.
- У мого друга була подібна ситуація, він також казав що мало спить.
- І що йому допомогло?
- Він зрозумів, що страджати - це завжди свідомий вибір. Тобто хтось здається, а хтось шукає вихід. Один метод може працювати сьогодні, а завтра вже ні. Але здобуття радості - це постійний процес, який вимагає зусиль, важливо просто не зупинятися. Тому він пішов до психотерапевта і вже рік у терапії, спить спокійно, відносини з дружиною налагодив.
- Цікаво. До якого терапевта ходив?
Що ще можна зробити, щоб допомогти
У нашій місцевості питання накшталт “Що ти відчуваєш"?”, “Що ти про це думаєш?”, “Як я можу тобі допомогти?” частіше за все задються дикістю, особливо серед людей 40+. Проблема ще й у тому, що часто ми і сами не знаємо, що відчуваємо і що нам потрібно. Якщо зрозуміти себе, вміти чітко висловити свої потреби іншій людині (причому не “зроби так щоб мені сподобалось”, а “будь-ласка раз у 2-3 тижні даруй мені квіти, мені буде приємно”), буде простіше розуміти й інших.
Ще одна крута штука - вміння не давати оцінок. Зазвичай люди хочуть одразу зробити висновок про того хто перед ними стоїть, але висновок цей буде заснований виключно на власному досвіді. Класична ситуація: ми бачимо не дуже чистого чоловіка у старому одязі і думаємо що це бомжара, якому треба знайти роботу, а потім виявляється що це батько хворої дитини, який працює на трьох роботах і просто не встиг перевдягнутися.
Ось ще кілька класних фраз:
Що я можу зробити для тебе?
Для мене важливі твої почуття і твої проблеми.
Я дуже хотів/хотіла б тобі допомогти.
Плакати - це нормально.
В цей важкий період немає неправильних емоцій, все що ти відчуваєш, нормально. Зараз у тебе є повна свобода відчувати те що відчуваєш.
Чи ти хочеш щоб я побув/побула з тобою або мені краще піти? Можливо, ти хочеш прогулятись або поїсти? В будь-якому випадку я не буду змушувати тебе.
Я буду з тобою скільки, стільки потрібно.
Якщо просто слухати, не перебивати, не робити оцінок, не давати порад одразу, точно буде набагато краще!
Типу висновок
Чесно кажучи, вище я навів те, що особисто мені подобається найбільше і те, що працює у великої кількості інших людей, з якими я спілкувався (багатьом моїм клієнтам на психотерапії ці думки дуже допомогли). Щось з цього ви знайдете у книгах по психології. Комусь такі рекомендації можуть не сподобатись, хтось скаже що вони не працюють. Деяким людям потрібно зовсім інше. Все дуже індивідуально.
Це перша невеличка стаття після дуже довгої паузи. Тому буду дуже вдячний за ваші думки і відгуки! Дякую тим хто дочитав до цього місця:)
