Було на дворі так гарно,
Напевно тоді була весна.
Мов молодії, зеленіли навколо листя,
навколо ставала краса.
Вздовж по вулиці хати однотонні,
Не впізнаю я дворів, де це я?
Почули ми раптом щось гучне,
Відчуваю: Тепла твоя рука.
Ти вхопила мене, що є сили,
тягнула, не знав вороття.
Я питаю в тебе: "Вже прибігли?",
але відповіді нема.
Я дивлюся інколи навколо,
замість весни - зола.
Горять поля із пшеницею,
горить усе, там жар.
А ми біжимо все далі,
не бачить стежина кінця.
Асфальт покладений влітку,
неначе тут цілі літа.
І хати, що були всі чудові,
різко стали бути в плющі.
Там, де було все життя
- не залишилося ні душі.
03.05.2022
