На північному узбережжі Криту є маленький острівець Спіналонга. Його пам’ятають за використання як лепрозорію.
Спочатку у XVI ст. венеційці збудували на Спіналонзі фортецю, щоб захищати Крит від османів. Пізніше острів потрапив під владу турків, а після визвольної боротьби греки повернули його у свої руки.
Оскільки люди вважали, що ця хвороба заразна, у 1903 році сюди почали відправляти всіх хворих на проказу з Криту, а згодом — і з усієї Греції.
Харчі та речі їм доставляли з материка. Вони мали навіть власну валюту. Попри хворобу, люди все ще жили своїм життям: створювали крамнички, кав’ярні й церкви.
Лише після Другої світової війни з’явилися перші ефективні ліки проти прокази. У 1957 році лепрозорій на Спіналонзі закрили, а останніх пацієнтів перевезли на материк.
Попри це, там усе ще жив один мешканець — священик, який залишався на острові до 1962 року. Він перебував там для підтримки релігійної традиції Грецької православної церкви, за якою померла людина має бути згадана через 40 днів, 6 місяців, 1, 3 і 5 років після смерті.
