Вітаю, сьогодні я хочу поговорити про академічну доброчесність, і як актуальність цього поняття може вказати на проблеми в освіті та в ставленні людей до освіти.
Коли я навчалася у коледжі, то викладачі в той час дуже часто наголошували на важливості академічної доброчесності. Тобто, будь ласка, контрольні та тести не списуйте, курсові та дипломі роботи не купуйте та не копіюйте чужі роботи. Але чому так багато учасників освітнього процесу вдаються до нелегальних методів під час навчання?
Щоб це зрозуміти пропоную почати зі школи. Найпоширеніші, на мою думку, методи на цьому рівні це — списування домашніх робіт з ГДЗ чи за допомогою ШІ та контрольних за допомогою шпаргалок, чи пошуку інформації в Інтернеті/запитання до ШІ, поки вчитель не бачить (на дистанційному навчанні це взагалі окрема тема) Але навіщо? У цих діях є якась мета, і вона доволі проста:
по-перше, швидко зробити завдання й забути;
по-друге, отримати гарну оцінку.
З цього можна прослідкувати декілька проблем.
Проблема 1. Оцінки важливіші за знання. Часто батьків не цікавить реальний рівень знань дітей, їх цікавить лише гарна оцінка у щоденнику чи табелі.
Проблема 2. Перевантаженість програми та нудні й не актуальні для дітей знання. Вчити треба багато, а чи цікавить тебе ця тема, чи ні, цим ніхто не турбується. Просто так треба, ось сиди й вчи.
Проблема 3. Байдужість й не усвідомленість. Я впевнена, що більшість дітей не усвідомлюють — навіщо взагалі ходити до школи? Просто батьки сказали, що все тепер ти йдеш до школи, бо так треба. Ну, а "треба" це не дуже впливовий аргумент. Ну, треба так треба, тоді просто буду робити мінімум, аби від мене відчепись, і на цьому все. Якщо щось лише "треба" робити, тоді до такого заняття виникає байдужість, бо людина не відчуває, що для неї це дійсно важливо, її просто змусили, ось для неї відповідно й старатись сенсу немає.
Байдужість проглядається й у батьків, які думають, що відповідальність за виховання та освіту дитини можна повністю перекласти на школу. А також й у вчителів, у яких ресурсів не вистачає на якісну роботу, а у голові крутиться риторичне питання — як вижити на цю мізерну заробітну плату?
Серед учнів також часто десь у підсвідомості можна зустріти думку про те, що це потрібно не мені, а батькам/вчителям. Тобто отримувати гарні оцінки, вчитися в університеті — це взагалі-то потрібно не мені, а моїм батькам. Або якісно виконане завдання потрібно не мені, а вчительці. А потім ми бачимо картину, коли на інтеграційних курсах, вже дорослі люди поводять себе як діти. Роблять завдання з гугл перекладачем чи списують з чату gpt. Це ж не мені оце німецьку треба вчити, це мене джоб центр змусив вчитися... Було б смішно, як би не було так сумно. Й така позиція явно нічого позитивного не приносить у життя людини, яка так думає.
Другий рівень це вища освіта. Тут однією з мотивацій до академічної недоброчесності я бачу отримання стипендії чи бюджетного місця. А також, на жаль, тут і досі розповсюджені хабарі та кумівство. Знову ж побутує думка, що от кожному конче необхідний диплом. Чи ти будеш працювати за цією спеціальністю? Чи цікава вона взагалі для тебе? Це вже питання другорядне. Головне мати диплом. За яким напрямком? Та байдуже, головне сам факт наявності цього документу. Ось у нас і якість вищої освіти відповідна. Якщо більшості треба лише оця формальність, то навіщо дійсно старатись якось вдосконалювати освітню програму?
Що ж ми маємо у підсумку? На мою думку, якби у нас не було б у першу чергу проблеми зі зміщеним фокусом зі знань на оцінки та проблеми байдужого ставлення до освіти, як до якоїсь формальності, яку просто треба мати, тоді б питання академічної доброчесності не стояло так гостро. Якщо людина розуміє, що освіта потрібна їй, а не комусь, і що ці знання для неї дійсно важливі, тоді навіщо їй вдаватися до списування, плагіату чи хабарництва? Навіщо їй вдавати що її рівень знань вищий чим він є насправді? Це їй не потрібно, бо вона зацікавлена бачити реальну картину, свої реальні досягнення та прогалини. Їй це не байдуже, адже вона розуміє, навіщо все це робить. Тому я впевнена, що покращення освіти та навчального процесу починається зі зміни ставлення людей до цього.
Ось такий вийшов пост сьогодні. А що думаєте ви стосовно цього? Пишіть свою думку в коментарях, мені буде цікаво її прочитати. А на цьому все, дякую за увагу й до зустрічі у нових постах.
