Вітаю, сьогодні хочу поговорити про те, як у нашому суспільстві з дитинства нормалізується насильство у стосунках.
Розглянемо ситуацію: у початковій школі сидить собі дівчинка, а якийсь хлопчик смикає її за волосся. Коли вона звернулася до нього й попросила це припинити, то він проігнорував її слова та продовжив робити те, що й робив. Дівчинці це набридло й вона звертається до вчительки. Здавалось, що у такі ситуації доросла людина мала б звернутися до цього хлопчика та пояснити йому, що так робити не можна, бо треба поважати тілесні кордони інших, а ця його дія є абсолютно не доречною. Але замість цього більш ймовірно, що діти почують від вчительки, що у цьому немає нічого поганого, це ж він так симпатію до тебе проявляє. Тобто що виносять діти з цієї ситуації? Виходить, що якщо ти хлопчик, то тоді тобі дозволено щось подібне робити. А якщо ти дівчинка, то радій, якщо з тобою щось подібне трапляється, бо це ж до тебе так увагу проявляють. Ну, або просто сиди й терпи, якщо тобі це не подобається, бо від дорослої людини допомоги ти не отримаєш, оскільки вона вважає це все прийнятним й цілком адекватним. Також часто батьки кажуть так до своїх доньок, що це просто ти йому подобаєшся.
Потім ми переходимо у старшу школу й там вже за волосся смикати не так цікаво. Цікавіше ляснути по сідницях, чи за груди хапанути, або ж за допомогою лінійки розстібнути ліфчик. Як ви думаєте як відреагують вчителі на це? Деякі просто проігнорують, ніби це щось нормальне, ну, а деякі знову таки скажуть, що це ж прояв симпатії, тобто ніби щось позитивне.
І знаєте що страшніше у цій ситуації? Дівчата до яких хлопці не лізуть можуть почати почувати себе якимись неправильними, ніби з ними щось не так. "Можливо, я просто не гарна і тому хлопці не звертають на мене увагу?" — може промайнути така думка в однієї з дівчат. Хіба це не моторошно? Лише з віком прийде усвідомлення, що слава богу вони до мене не лізли, але коли ти підліток, тоді щось подібне важко усвідомити.
І ось поступово висловлювання "смикає за коси — значить ти йому подобаєшся" переходить у "б'є значить любить". Тобто весь час хлопці залишались безкарними за свої дії. Вони знають, що їм за це нічого не буде, а може навпаки вони почують непряме заохочення до цього, бо ця дія має ніби позитивне забарвлення. Їх не вчать поважати кордони інших, натомість ніби дають дозвіл на їх порушення. А дівчатам кажуть не звертати на це уваги, терпіти, ну, або ж раді, що ти комусь подобаєшся.
Хіба це нормально? Я щось дуже сумніваюся, що саме так виглядає шлях до щастя, як однієї конкретної людини, так і цілої країни. Ці висловлювання передаються вже декілька поколінь, можливо, саме час припинити їх поширювати? Перестати бути байдужими до таких ніби дрібниць, а почати пояснювати про кордони, про повагу до інших, бо саме з дрібниць може взяти початок, як щось хороше, так щось і погане.
Дякую за те, що дочитали аж сюди. Пишіть, чи знайомі вам подібні ситуації, та залишайте ваші думки з приводу цього у коментарях. А на цьому поки що все, до зустрічі у нових постах.
