Вітаю, якось у моїй голові промайнула думка про те, що страху перед контролем знань не мало б існувати, і тому сьогодні я хочу розкрити цю тему.
На мою думку, контрольні/тести/екзамени є логічною частиною навчання: вивчили тему — перевірили наскільки гарно засвоївся матеріал. Звучить зовсім не страшно, чи не так? Але чомусь часто це викликає стрес й страх серед учнів та студентів.
На мій погляд, одними з причин цього є:
культ гарних оцінок та тиск від очікувань з боку батьків чи вчителів;
відсутність культури, що помилятися це нормально;
недостатня кількість часу на засвоєння інформації;
не відповідність пройденого матеріалу між самим тестуванням.
Нижче роздивимося кожен пункт детальніше.
Оцінки. Можливо, ви погодитесь зі мною, що наразі фокус зі знань перемістився на оцінки. Тобто важливо отримати гарну оцінку, а ось наскільки добре ти зрозумів тему — це вже питання другорядне. І часто можна почути історії про те, що деякі батьки очікують від їхньої дитини виключно гарні оцінки, а всі інші є просто неприпустимими. Відмінниками також скоріш за все знайоме очікування й з боку вчителів. Бо коли ти розумієшся на більшості предметів, тоді від тебе автоматично очікуються гарні результати по всіх предметах. А коли є очікування, то є ризик їх не виправдити, що звичайно породжує стрес.
Суспільство ніби вимагає від тебе бути ідеальним, а це означає, що тобі не можна помилятись. Бо помилка це ж ніби про недосконалість, а недосконалість є прямою протилежністю ідеальності. Тому якщо ти хочеш відповідати цим очікуванням, тоді тобі в жодному випадку не можна помилятися. І ця позиція може дуже негативно впливати на процес навчання.
Я думаю, що нам дійсно не вистачає аби у закладах освіти викладачі нагадували своїм учням, що помилка — це нормальна частина навчального процесу. Аналіз помилок поглиблює розуміння теми. Відбираючи право на помилку, ми вповільнюємо процес навчання й підвищуємо рівень стресу.
Якісне навчання вимагає багато часу, а як ми знаємо у школі предметів багато, а часу на опрацювання матеріалу не завжди достатньо. А ще кожна людина потребує різну кількість часу на засвоєння тієї чи іншої теми, тому було б доцільно попрацювати не тільки під час уроку, а й також додатково самостійно або у компанії друзі чи знайомих. Це актуально не тільки для школярів чи студентів, а й для людей, які, наприклад, вивчають мови з репетитором чи на курсах. Часу проведеного лише з вчителем скоріш за все не вистачить, тому важливо навчатись також самостійно.
Подекуди буває й таке, що наданий матеріал був опрацьований добре, але питання на тесті чи екзамені вимагають його глибшого розуміння, аніж отриманого, або взагалі знань з іншої теми. У такому випадку людина перестає бути впевненою у своїх знаннях, а тест стає непередбачуваним, що у купі також підвищує рівень стресу.
Дивлячись на це все можна зрозуміти, чому учні так часто бояться контрольних та відчувають сильний стрес. Щодо покращення цієї ситуації, то як я вже згадувала, поширення думки про те, що помилятися це нормально, вже є не важким, але вагомим кроком.
Можливо, ви здивуєтеся якщо я скажу, що у контрольних є також і позитивна сторона. Так якщо поглянути на них з іншого боку, то вони допомагають виявити сильні та слабкі сторони в засвоєнні матеріалу. На основі результатів можна зрозуміти, які теми вже добре опановані, а над якими ще варто попрацювати. Це корисно для коригування власного навчального плану.
А також за допомогою тестів можна чітко відстежувати прогрес. Наприклад якщо другий тест написано краще за перший з однієї й тієї самої теми, то одразу видно, що старання дало свої результати. Без цього могло б з'явитися відчуття, що от я ніби вчу та вчу, але наче нічого особливо й не знаю. Відповідно падала б і мотивація до навчання.
Проблема у тому, що у школі переважно не згадують про цю позитивну сторону контрольних. Можливо, було б непогано робити тести не на оцінку, а просто щоб подивитися наскільки добре кожен учень чи кожна учениця розуміє поточну тему, а вже потім давати тест для завершення теми на оцінку. З таким підходом учні мали б менше страху перед контрольною на оцінку, оскільки вони вже знатимуть, як вона приблизно виглядає. А вчитель знав би, наскільки добре учні засвоїли матеріал, чи, можливо, є моменти, які варто ще раз пояснити. Також учні можуть вдома самостійно влаштовувати собі такі перевіркові тести. Їх можна знайти в Інтернеті або попросити ШІ скласти тест для перевірки засвоєння матеріалу.
Отже, сам по собі контроль знань у будь-якій формі не є чимось страшним. Це лише одна зі складових навчального процесу. Але те, чи будуть учні й надалі боятися та відчувати стрес через нього, чи сприйматимуть його просто як одну з частин навчання, залежить від того, що ми будемо говорити про контрольні роботи, як будемо ставитися до оцінок і помилок. Якщо в суспільстві буде поширена думка, що помилятися — це нормально, погана оцінка — не кінець світу, а контроль знань — це інструмент для відстеження прогресу в навчанні, тоді рівень стресу серед школярів і студентів помітно зменшиться.
А що думаєте ви стосовно цього? Чи боялися ви контрольних робіт у школі? Діліться своїм досвідом та думками в коментарях, мені буде цікаво їх прочитати. А на цьому поки що все, до зустрічі у нових постах.
