Адміністрація президента США Дональда Трампа розпочала широкомасштабну кампанію, спрямовану на зменшення впливу Китаю на глобальну морську інфраструктуру. За словами осіб, обізнаних у цьому питанні, Вашингтон шукає способи обмежити вплив Пекіна на ключові морські шляхи та порти по всьому світу, побоюючись, що зростаючий контроль Китаю може стати стратегічним тягарем у разі конфлікту.
В основі плану лежить прагнення перевести більшу частину великих портів під західну власність і контроль. Американські чиновники стверджують, що комерційний флот країни занадто малий і погано оснащений, щоб забезпечити необхідну логістичну підтримку в умовах війни, що робить Америку небезпечно залежною від іноземних суден і терміналів. Щоб протидіяти цій вразливості, Білий дім розглядає різні стратегії, включаючи підтримку західних компаній у придбанні китайських акцій у важливих портах. Однією з часто згадуваних є схема, запропонована BlackRock, щодо придбання портових активів у гонконгської компанії CK Hutchison у 23 країнах, включаючи райони поблизу Панамського каналу.
Американські чиновники особливо стурбовані проникненням Пекіна в Європу, Карибський басейн і навіть у самі Сполучені Штати. Особливу стурбованість викликають китайські державні підприємства, такі як COSCO, яка володіє контрольним пакетом акцій грецької адміністрації порту Пірей. Пірей є стратегічним центром, що з'єднує Європу, Африку та Азію, і його контроль з боку китайського судноплавного гіганта розглядається Вашингтоном як загроза національній безпеці. COSCO вже внесено до чорного списку Міністерства оборони США за зв'язки з китайською армією, що свідчить про можливі майбутні обмеження.
Крім Греції, Китай отримав концесії в таких великих іспанських портах, як Валенсія та Більбао, а також розширює свою присутність у Карибському басейні завдяки інвестиціям у термінал Кінгстон на Ямайці. У Латинській Америці китайські компанії придбали частки в інфраструктурі, яку американські аналітики зараз називають однією з найважливіших проблем безпеки для Вашингтона в регіоні. Аналогічно, в Австралії тривають дебати щодо контролю Китаю над портом Дарвін, а США тихо підтримують заходи з повернення території під контроль місцевої влади.
Пекін, однак, виправдовує свою діяльність як звичайне міжнародне співробітництво, наголошуючи, що його портові операції відповідають міжнародному праву. Китайські чиновники звинувачують Вашингтон у використанні так званої «теорії китайської загрози» для об'єднання союзників і виправдання економічних санкцій. Китайський уряд вважає портові активи невід'ємною частиною своєї ініціативи «Пояс і шлях» — глобальної інфраструктурної програми, покликаної зміцнити торговельні мережі, що з'єднують Європу, Азію та Африку.
У відповідь США розгортають найамбітнішу морську ініціативу з часів Ніксона. Трамп підписав укази про розширення американського суднобудування та зміцнення флоту, контрольованого США. Його адміністрація також переглядає глобальні вузькі місця, такі як Гібралтарська протока та Панамський канал, з метою зменшення вразливості міжнародних морських шляхів. Вашингтон навіть висунув ідею створення нового суднового реєстру на Віргінських островах США, щоб привернути увагу суден під прапором, підпорядкованим США, без обмежень внутрішніх морських правил.
Ще одним заходом, що розглядається, є введення зборів для суден, побудованих у Китаї або під китайським прапором, які заходять в американські порти. У поєднанні з попередніми заявами про стратегічне значення Гренландії, ці кроки підкреслюють рішучість адміністрації затвердити американську могутність на морях.
Критики стверджують, що така політика може посилити напруженість у відносинах з Китаєм, які і без того є складними через суперечки щодо торгівлі, мит та безпеки.
Проте американські стратеги залишаються переконаними, що безконтрольна експансія Китаю в глобальні порти становить довгострокову загрозу, від шпигунства до потенційних порушень у ланцюгах постачання. Аналітики, такі як Стюарт Пул-Робб з KCS Group, підкреслюють, що домінування Китаю в суднобудуванні, яке, за оцінками, у понад двісті разів перевищує потужності США, ще більше зміцнює бажання Вашингтона вжити термінових заходів.
Лідери Конгресу стверджують, що дозвіл Пекіну контролювати критичну інфраструктуру по всьому світу підриває національну безпеку Америки та незалежність її союзників.
Масштаб ініціативи підкреслює усвідомлення Вашингтоном того, що морська потужність залишається центральним елементом глобального впливу. У той час як США прагнуть повернути собі лідерство на морях, Китай навряд чи відмовиться від своєї багаторічної інвестиційної стратегії. Навпаки, суперництво між двома супердержавами буде посилюватися, а порти та морські шляхи стануть однією з найгостріших ліній розлому в більш широкій боротьбі між ними.
Джерело — Gulf-times
