зловив себе на думці, що часто повертаюся до цих стандартів хотівших в нато(закреслено) стандартів красивого коду NASA
---
NASA пише критично важливе програмне забезпечення для польотів на C.
І правила абсолютно довершені (не те шо ваш бездушний вайбкодік зі штучкой-інтєлєкт)
> No recursion. Ever.
> Every loop must have a provable upper bound.
> No dynamic memory allocation after initialization.
> Max ~60 lines per function.
> Minimum 2 assertions per function.
> Every return value must be checked.
> Zero compiler warnings allowed.
> Daily static analysis. Zero warnings there too.
> No function pointers.
> Restricted pointer dereferencing.
---
З одного боку, це викликає справжню повагу до якості коду і бажання робити речі "красіво" — адже ці люди робили абсолютно кришесносне: у 1969 році Apollo 11 злетів із 4 КБ RAM і 72 КБ ROM, і апарат із пам'яттю як у сучасного кишенькового калькулятора успішно доставив людей на Місяць.
З іншого — згадуєш Mars Climate Orbiter, де "просто забули" узгодити метричну й імперську системи вимірювань, і апарат за 125 мільйонів доларів згорів в атмосфері Марса. І розумієш: навіть найкращі іноді фейлять.
Але все одно хочеться прагнути до найкращого — бо тут як в Paul Graham у "How to Do Great Work": "якщо не намагатиметеся бути найкращими, ви навіть не будете хорошими".
🟠 Донат? Донат!
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
🛸 Дронопад | 🔪 RUSORIZ | 🫶 “АЗОВ.ONE”
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
