Усі знають, що таке арахнофобія і клаустрофобія, та чи замислювався ти, що відчуваєш, коли починаєш писати? Ось ти взяв блокнот або відкрив новий документ у комп’ютері, а далі?
Поаплодуй цьому допису, якщо хоч раз відчував, як руки стають вайлуватими, а мозок починає думати про все на світі, крім обраної теми (гарантую, ти не один/одна!).
“А ще гірше, коли теми немає”, - скажете ви. Погоджусь. Невідоме для нашого мозку завжди найгірше, бо так розпорядилася еволюція.
То звідки взявся страх білого аркуша і чому ми постійно відкладаємо написання текстів? Науковці, які досліджують еволюційні процеси, стверджують, що людина є вразливою до змін від початку свого існування. Тисячі років людські істоти могли загинути від численних небезпек: повеней, засух, невідомих інфекцій, тварин-хижаків тощо. Зараз ми не думаємо про те, що можемо прийти на роботу й стати здобиччю лева, але інстинкт самозбереження нікуди не зник.
Як це пов’язано зі страхом чистого аркуша паперу? Наш організм не встиг адаптуватися до змін, які відбувалися упродовж останніх століть. Сьогодні ми маємо справу з такою кількістю технологічних засобів, винаходів і досліджень, що голова йде обертом. Водночас ми щоденно споживаємо гігатонни інформації і слідкуємо за життям зірок, учених, президентів, спортсменів. Додай до цього списку блогерів, які показують ідеальне життя, і не забудь, що ти завжди порівнюєш свій досвід з їхнім. Тепер розумієш, про що я?
Наш мозок боїться бути мізерним на тлі усього, що відбувається довкола. Щоб уберегти тебе від страждань через можливу невдачу, він завчасно пропонує здатися. “Навіщо починати писати, якщо всі круті книжки вже видані?”, “Я все одно не зроблю краще за… ”.
Маю для тебе три новини. Перша – усвідомлюючи механізми, що відбуваються всередині, тобі буде легше налаштуватись і почати працювати. Друга – практично кожен початківець боїться почати писати (насправді: боїться помилитися, бути неправильно сприйнятим, нудним, розкритикованим тощо). Третя: дехто взагалі має папірофобію і не може навіть доторкатися до аркушів паперу, тож ти маєш багато шансів на успіх :)
Отже, твій мозок намагається все раціоналізувати, передбачити та захистити від факторів, що можуть тобі зашкодити. Тому писати, коли теми чи задуму взагалі немає, ще важче, адже це своєрідний крок у невідоме, де на тебе чекає все що завгодно.
Чи є вихід із цієї ситуації? Однозначно так. Коли я вчилася в університеті, наш викладач, редактор і письменник Ростислав Володимирович Мельників, радив нам використовувати УСІ доступні методи для так званого “навіювання” тексту.
Серед них – прослуховування аудіокнижок, подкастів, класичної музики, перегляд фільмів, прочитання поезії, настукування ритму тексту олівцем, заварювання чаю чи кави, робота в тихому місці/на природі тощо. Ділячись своїм досвідом у групі, ми переконалися, що для кожного спрацьовував свій метод.
Так, я, наприклад, люблю писати на самоті і в повній тиші, а моя сусідка – виключно у навушниках, і щоб на тлі грала якась попса.
Щодо відсутності тем та ідей для матеріалів – я раджу працювати над ними перманентно: не відтягуй початок роботи з текстом до тієї самої зустрічі з пустим аркушем, якщо він тебе жахає – натомість фіксуй в нотатках (в телефоні чи блокноті) усі думки, які тобі буде цікаво розкрити.
Не замислюйся над їхньою актуальністю, не придумуй заголовок, якщо нічого влучного не йде до голови.
Потім, коли матимеш час на обміркування, зважиш усі “за” і “проти” та обереш щось зі списку. До речі, не сумуй, якщо деякі теми так і залишаться в нотатках – головне у цій вправі те, що ти більше не сідаєш писати з нуля. Тепер у тебе завжди є козир у рукаві у вигляді декількох чи цілого переліку тем, які тебе цікавлять.
Також раджу початківцям не дертися на Еверест. Згадай школу: там усі заняття будувалися за принципом “від простого до складного”. Не берись за аналітику чи велику статтю, якщо думка про провал псує тобі настрій. Почни з того, що тебе надихає, щоб просто подружитися з пустим аркушем.
Напиши короткий нарис, чотиривірш (якщо поезія тобі близька), замітку або просто відкрий рандомну сторінку в інтернеті і відредагуй статтю на тему, що тебе захоплює. Досконалість не має меж, тому ти можеш впевнено покращувати чиїсь тексти, водночас вбираючи цікаві погляди і витворюючи власний стиль.
Якщо зовсім нічого не йде на думку – обери когось з військових чи волонтерів і напиши про їхню хоробрість і внесок у перемогу над рашизмом. Такий матеріал точно надихне тебе і читачів на плідну працю, а ще ти зробиш приємне тому, ким захоплюєшся.
Терпець тебе шліфує, - Василь Стус.
Не чекай від себе ідей на мільйон або повістей на 158 сторінок – почни з малого, напиши 3 матеріали. Обіцяю: коли за тиждень після написання візьмеш свій перший текст, знайдеш багато чого до виправлення. Тож не бійся помилок, бо ніколи не станеш майстром!
P.s: якщо хочеш дізнатися більше про природу страху невідомого, переходь за посиланнями:
1) BBC: Чому ми так нажахані невідомим (мова викладу – англійська).
2) Метатезіофобія, або неофобія – страх змін (мова викладу – англійська).
3) Прокрастинація, сором за невдачі, чому перестає подобатися запах людини? | Подкаст терапія #68 (мова викладу – українська. Головний спікер — Спартак Субота — спеціаліст у галузі когнітивно-поведінкової психотерапії та схема-терапії, психолог. Член-кореспондент української академії наук, кандидат психологічних наук, PhD медичної психології. Експерт у галузі психології серійних убивць, судової психіатрії).
