Я кажу що живем один раз, але боюся всього нового
Мені важко і це мене тормозить
Я намагаюсь вирватися і це побороти
Але стою на місці і відчуваю острах
Воно всередині мене і тягне на дно невідоме
І я вже не роблю опір, бо боюся всього нового
Я кажу що живем один раз, але боюся всього нового
Мені важко і це мене тормозить
Я намагаюсь вирватися і це побороти
Але стою на місці і відчуваю острах
Воно всередині мене і тягне на дно невідоме
І я вже не роблю опір, бо боюся всього нового
Я виходжу в коридор і мені стає бридко
Можна поцілувати ваші вуста?
Прийміть, споживайте, це - тіло моє, що сформоване попелом, страхом та брудом
У кожного бувають страхи. Хтось боїться темряви, хтось клоунів, хтось – самотності… А хтось – чистого аркуша. Так, сьогодні в нас звичайні балачки, які нічого не значать. Хоча можуть викликати дискусії.
Пролог до роману, який я пишу. Про те, як важливо батькам чути своїх дітей і не нехтувати їхніми проблемами
Прийміть, споживайте, це - тіло моє, що сформоване попелом, страхом та брудом
У кожного бувають страхи. Хтось боїться темряви, хтось клоунів, хтось – самотності… А хтось – чистого аркуша. Так, сьогодні в нас звичайні балачки, які нічого не значать. Хоча можуть викликати дискусії.
Пролог до роману, який я пишу. Про те, як важливо батькам чути своїх дітей і не нехтувати їхніми проблемами