Частина I: Жили без локалізації – нічого й починати?
Як і будь-якому мультимедійному продукту, іграм вкрай потрібна якісна українська локалізація. На жаль, цю очевидну аксіому розуміють не всі…
Причини ігнорувати проблему локалізації в гейм індустрії у кожного різні. Дехто вважає, що ігри – це дитяча забавка. Аж ніяк не серйозний продукт, який має сильний масовий вплив. Тож почнімо, певно що, з розвінчування цього вкрай застарілого стереотипу.
Безумовно слово «ігри» асоціюється з дитинством: іграшки, активності тощо. Це досвід, який кожен з нас переживає упродовж перших років життя. Тому й комп’ютерні розваги за аналогією відразу закріпились за неповнолітніми. Але чи справді ця індустрія направлена більшою мірою на дітей? Звісно – ні.
Створення ігор – довгий і матеріальнозатратний процес. Деякі проєкти створюються понад 10 років. Розробка включає в себе не лише роботу програмістів, а й художників, сценаристів, акторів тощо. І це лише примітивний і дуже узагальнений список задіяних професій. Якщо уявити, скільки лише необхідно коштів на зарплатню працівникам, розумієш, які великі кошти крутяться в ігровій сфері. Тому розробникам не рентабельно створювати продукт виключно для дітей. Головна цінність споживача у даному випадку – платоспроможність. Це і пояснює велику кількість якісних та цікавих ігор для дорослих і значно менший об’єм подібних комп’ютерних розваг для дітей.
Ігри – це чудовий варіант відпочинку, який поширений у всьому світі. Подекуди геймінг значно кращий за перегляд фільмів – банально більше сюжету, адже ігролад може займати понад 100 годин. За рахунок взаємодії із світом гри, споживач зближується з персонажами, їх історією тощо. Я б порівняла цей вид відпочинку з переглядом серіалу, у якому ти фізично береш участь. Саме ця взаємодія підсилює значення смислів, які закладені в гру: від сюжету, діалогів між персонажами, до прихованих сенсів, які вкладаються розробниками або ж перекладачами.
Кіно, телебачення, музика, що нас оточують – безумовно вносять корективи у наше світосприйняття. І не останню роль у цьому грає мова, якою ми споживаємо контент. Ні для кого не секрет, що російська локалізація, яка досі поширена серед споживачів, створена росіянами для росіян. Перекладачі сміливо додають власні наративи та місцевий «гумор», що врешті-решт складає культурний пласт. Чому я відразу згадала за мову країни-ворога? Бо досить велика частина українців досі споживає їх контент.
Особливо поширене це явище серед геймерів. Ні, не тому що це проросійська когорта – через відсутність альтернативи. На жаль, закон про мову не дістався до ігор. Українські перекладачі не отримали нові замовлення на створення локалізації. А гравці продовжили тенденцію споживання російської. Ще до початку повномасштабної війни українські геймери мали 2 варіанти: грати зрозумілою для більшості російською, паралельно всотуючи пропаганду, або ж обрати оригінальну озвучку та субтитри, у якій безсумнівно є свої «мінуси».
Незалежно від того, де створювалась гра, зазвичай мовою оригіналу є англійська. Здавалося б, в Україні досить велика частка населення володіє міжнародною, проте чи сильно це допомагає в проходженні ігор? Я б не стверджувала цього на 100%. Якщо це проєкт з великим насиченим сюжетом, який паралельно йде з екшеном на екрані, досить легко упустити деталі. Це можна порівняти з пропущеною серією в серіалі. Або одночасним жонглюваням та намаганням прочитати книжку англійською. До того ж, часто з вуст персонажів можна почути архаїзми, історизми, якщо казати про ігри, які переносять гравця в минуле, або ж частим явищем є сленг, каламбури тощо. Все це впливає на ігролад.
Проте є компанії, які навмисно не створюють локалізацій, тільки текстовий переклад у субтитрах. Так Rockstar Games не перекладали свої бестселлери GTA та RDR. Бо ніхто краще не озвучить персонажа, ніж актор, який зіграв його.
А що ж там з українською локалізацією? До початку повномасштабної війни по справжньому великі та прибуткові проєкти не звертали уваги на місцевих геймерів. Навіть серія ігор про Україну від української студії GSC – «Сталкер» не мала рідної мови у переліку. Інша ж серія ігор «Метро» також від української компанії 4A Games хоча й не на релізі – але поступово отримала український переклад.
Також українські перекладачі на добровільних засадах часто займаються фанатською локалізаіцією. Вона хоч і доступна лише для гравців на пк, але дає можливість більшій частині гравців відмовитись від російської. Проте й тут не все ідеально. Оскільки оплатити роботу локалізаторам нікому, часто зустрічається неякісний машинний переклад, або ж «для спрощення роботи» з основу береться не оригінал, а російська версія, що тягне за собою ворожі наративи. Проте зустрічаються й дійсно якісні адаптації.
Що ж ми врешті-решт маємо? Українські геймери дуже довго чекали на появу рідної мови у світових проєктах. Зараз, в умовах повномасштабної війни, неприпустиме споживання російської локалізації будь-де: в музиці, кіно, телебаченні, і в тому числі – іграх. Що має змінитися для того, щоб українських перекладів ставало дедалі більше? Перш з все прийняти той факт, ту аксіому, що геймінг – невід’ємна складова життя сучасної людини.
Частина II: Нам пороблено. Провальні українські локалізації
Українці опинились між двох вогнів: з’явились омріяні локалізації ігор, але щодо їх якості є багато питань.
Після повномасштабного вторгнення світова спільнота заговорила про Україну. Не оминуло це й ігрову індустрію. Окрім фінансової та матеріальної допомоги, велика кількість компаній всерйоз задумалась про створення української локалізації.
Нагадаю, що створення ігор – довгий процес, бюджет якого закладається на початкових етапах розробки, сюди ж входить і локалізації. Оскільки українська не входила до планів компаній, кошти потрібно було знаходити тут і зараз. Особисто я не виключаю імовірність того, що на український переклад пішли гроші, заплановані на російський дубляж та текст. Так, багато компаній відмовились від співпраці з російськими перекладачами та акторами озвучки.
Окрім фінансового питання, розробникам довелося вирішувати кадрове. За короткий термін потрібно було знайти професійну команду перекладачів. І ось настав зірковий час компаній, які довгі роки займались фанатськими локалізаціями (що власне потім і зіграло з ними злий жарт).
Отже, перші проєкти з українською мовою ми побачили лише літом-осінню цього року. Серед них: переможець The Game Awards 2023, гра року – Baldur’s Gate 3; доповнення Cyberpunk 2077: Phantom Liberty; продовження відомої гри – Alan Wake 2.
Займались локалізаціями різні компанії – але всі отримали на горіхи від гравців. Що ж не так з кожним із перекладів?
Перша на черзі Baldur’s Gate 3. Проєкт створений на основі настільної рольової гри Dungeons & Dragons. А отже має свій чітко прописаний лор і велику базу фанатів, які не пробачають похибок. Перекладом займалась команда перекладачів, які довгий час працювали на волонтерських засадах – Шлякбитраф. Їх головною помилкою було створити щось «не як в русні». Це спричинило відхід від канону, плутанину у власних назвах, нехтування транслітерацією там, де вона конче необхідна. Що там казати, якщо навіть расам, які затвердженні в усьому ігровому ком’юніті, вони вигадали нові імена. Це обурило фанів не на жарт. Вони звертались до розробників з проханням виправити неточності, оскільки звернення до перекладачів не працювали. На жаль, багато кому саме українська локалізація зіпсувала враження від проєкту, який став грою року.
Наступним у списку бажань українців стало доповнення Cyberpunk 2077: Phantom Liberty. Перекладом зайнялися відразу дві команди: Шлякбитраф та Unlocteam. Здавалося б, більше людей = менше помилок. Але на ділі виявилося тільки більше скандалів. Адже тут спрацював той фактор, що перекладачі, яких найняли розробники – займалися до того виключно фанатською локалізацією і могли дозволити собі багато чого. Так у перекладі з’явилися жарти про русню, де їх не мало б бути і ще дуже багато «відсебятіни». Також локалізаторам не вдлося вловити тонку межу лайки в грі: вона то з’являлась у непотрібний момент, перетворюючи персонажів на бидло, то зникала там, де ніщо краще не описало б ситуацію, ніж смачне слівце.
Завершує трійку – Alan Wake 2. У даному випадку ситуація з перекладом ще більш цікава, скандальна та відверто незрозуміла для гравців. Адже українською локалізацією займались переважно росіяни. Навіть закриваючи очі на це, переклад виглядає зробленим «на колінці». Це звичайний машинний переклад, який може зробити будь-хто, хто вміє користуватися онлайн перекладачем. Окрім цього українська не була адаптована під шрифти в грі, вона вибивалась із загального настрою проєкту. Часто зустрічались криві скорочення слів, які не влазили у рядок. А катсцени виявились зовсім зламаними. Бо під час них субтитри спізнювались, а потім висипались цілою купою на гравця.
Усі ці ситуації супроводжувались срачами в соцмережах. Так, саме срачами, бо інакше цей фарс не пояснити. І врешті-решт люди поділились на два табори з полярними думками. Перші вважають, що не можна толерувати низькоякісний переклад, адже розробники і надалі будуть наймати компанії, які продовжуватимуть подібну тенденцію. Інші дотримуються думки радіти тому, що є. Адже є побоювання, що масове невдоволення українськими гравцями змусять розробників просто відмовитись від локалізацій.
Підтримувати одних чи інших – справа кожного. Я ж, підсумовуючи, хочу сказати, що безумовно українська в грі викликає захват, це абсолютно новий досвід. Проте всі вищезгадані «мінуси» псують загальну картину та враження не лише від перекладу, а й від гри в цілому.
