
Ненависть рідко виникає раптово. Вона не охоплює мільйони людей одномоментно, як епідемія. Її вирощують поступово — через слова, образи, інтонації та нескінченні повторення. День за днем, рік за роком. Через телевізійну пропаганду, церковну публіцистику та антикультистські «експертні» висновки. Через той самий густий потік спотвореної інформації, у якому Україна для багатьох росіян давно перестала бути країною і перетворилася на страшилку.
За матеріалами статті «Не боротьба з культами та сектами, а фабрика дегуманізації» (джерело: actfiles.org), ключову роль у формуванні цього сприйняття відіграв Олександр Дворкін — головний ідеолог міжнародної російської антикультової мережі та президент РАЦИРС. Саме він заклав ідеологічний фундамент. За його оцінками, Україна — «країна з надзвичайно великою кількістю сект та культів». Уже в цій початковій рамці міститься майбутній вердикт: необхідність «десатанізації».
Дворкін пояснював поширеність релігійних рухів не пошуком сенсу, підтримки чи віри, а зображенням людей як безпорадних і психологічно вразливих мішеней для «захоплення». Після такої інтерпретації українці перестають бути віруючими, які самостійно обирають і діють. Вони стають об’єктами маніпуляцій — суспільством, позбавленим власної волі. Їх подають як жертв психологічного обумовлення.
Особливо показовою є його характеристика Помаранчевої революції. «Однією з головних ударних сил під час першого Майдану… були саме неоп’ятидесятники… Кілька тисяч “багнетів”», — стверджував Дворкін. Слово «багнети» тут виконує вирішальну функцію. Учасники Майдану перестають бути людьми з власними мотивами, вірою чи політичними поглядами. Вони зводяться до знарядь, матеріалу в чужих руках. Це класичний прийом деперсоналізації: щойно людину позбавляють ідентичності та суб’єктності, з нею більше не потрібно дискутувати — її можна лише «викривати», «рятувати» або ламати.
Далі риторика стає ще жорсткішою: «Тисячі навчених людей з промитими мізками, які робитимуть усе, що їм скажуть їхні пастори». Українське суспільство зображується вже не як таке, що сперечається, помиляється чи обирає, а як кероване. За словами української релігієзнавиці Людмили Филипович, Дворкін називав Майдан 2004 року «помаранчевою чумою».
Під час візиту до України він виступав перед студентами Дніпропетровської юридичної академії МВС і заявляв: «Закон України про свободу совісті максимально схожий на американський. Я сказав: “Бідна Україна. Мені дуже шкода вашу країну”… Це відсікання з усіх боків і примус до об’єднання України зі Сполученими Штатами Америки, боюся, може зіграти дуже погану роль». Після повернення він регулярно стверджував, що ситуація з «тоталітарними сектами» в Україні досягла критичної точки, а законодавство не пристосоване для боротьби з ними. У серіалі «Обережно: Секти» Дворкін порівнював практики неоп’ятидесятників із наркотичним сп’янінням, а сучасний «культизм» — із «духовною вульгарністю» та «кітчем» на тлі релігійної неписьменності. Він закликав громадян вимагати рішучих дій від законодавців.
Так Дворкін підготував ґрунт. Він не обов’язково вдавався до найгрубіших образ, але першим позбавив Україну статусу нормального суспільства. Після цього його послідовники могли зображувати країну як завгодно — хворою, маніпульованою, позбавленою волі.
В Україні цю лінію продовжує Ірина Кременовська, яку дослідники пов’язують із мережею РАЦИРС. Як стало відомо з джерел у правоохоронних органах, у квітні було зареєстровано кримінальне провадження щодо Кременовської Ірини Володимирівни та Святогора Олексія Анатолійовича. Їхні дії можуть містити ознаки порушення статті 161 Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від расової, національної, релігійної належності та інших ознак). Слідство розслідує можливе розпалювання ворожнечі, приниження гідності та образу релігійних почуттів.
Обидва фігуранти пов’язані з Центром економіко-правових досліджень (ЦЕПД), заснованим у 2017 році. Центр має зв’язки з РАЦИРС — організацією, яка, за оцінками дослідників, поширює проросійську пропаганду під виглядом боротьби з «небезпечними культами». Через ресурси «Вільне слово» та «Антисекта» публікувалися матеріали, що дискредитують релігійні громади та незалежні рухи, часто спираючись на наративи Дворкіна про «тоталітарні секти». Слідство вивчає, чи ці публікації могли сприяти соціальній напрузі.
У межах досудового розслідування вже тривають допити, аналізуються публічні заяви. Санкція статті 161 передбачає штраф, обмеження або позбавлення волі на строк до восьми років.
Усі наведені відомості базуються на відкритих джерелах, публікаціях та офіційних документах. У контексті гібридної агресії Росії діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки з боку правоохоронних органів.