Теорія клясу і стану

Навіть громадою легко дійти до пороку лихого.
Оселя його недалеко, та рівні до нього стежки.
Безсмертні боги, доброчесть, від нас відділили
Та потом рясним її окропили; стрімка, і висока ця є дорога,
Ще й грудувата вона. Але скоро досягнеш верхів'я,
І стане легкою здаватись дорога.
— Гесіод

Відчалюючи в океан майбутнього, чумні пацюки проникли у трюм Ковчегу. Вони, мов тарантули, покусали всіх його мешканців, викликаючи у душах лише відчуття несправедливості та жагу до помсти. Ці лиходії носили імена «Плебсократія» та «Клас». Ці два поняття стали невід'ємною частиною соціального устрою. Ба більше, одне породжує інше, немов Уроборос, що кусає сам себе за хвіст, не усвідомлюючи причини власної поразки. Плебсократія, народжена з ідеалів рівності та демократії, створила ґрунт для класової боротьби, де маси, зведені до рівня матеріальних інтересів, втратили свою духовну опору.

«Вона почала нівечити історичний зміст таких понять, як народ, право і правління, ріжниці між багатим і вбогим зовсім матеріялістично надала вид і значіння якоїсь моральної супротивности, про яку радше аґітаційно запевняли, ніж чесно в неї вірили.»
— О.Шпенглер

Архетип «класу» та «стану» є двома глибинно антагоністичними полюсами соціальної структури, що втілюють не просто різні соціальні верстви, але принципово відмінні світоглядні парадигми. Клас — це породження революційних перетворень, наслідок французької революції, яка зруйнувала багатовіковий уклад станового суспільства. У той час як стан формувався як моральний інститут, клас постав як інструмент ідеологічної боротьби, що базується на матеріальних інтересах і соціальній мобільності.

"Селянин — це вічна людина, не залежна від культури."
— Освальд Шпенглер,

Стан завжди був у своїм початкові вкорінений з ідеєю честі, обов'язку і духовної місії - без наявности абстрактного ідеалу у підкріплення його середньовічної натуру він вмирає, й з певними манупуляціями у додаток народжується кляс. Шляхетство, дворянство, лицарство виражали не просто привілейоване, що якраз є класом, становище, а визначений моральний кодекс, якому підпорядковувалось життя кожного члена цієї спільноти. Вони були виразниками вищого порядку, що об’єднував вірність Богові і монарху, забезпечуючи стабільність суспільства.

Клас, що виник внаслідок революційної динаміки Франції, був принципово іншим за своєю суттю. Якщо стан ґрунтувався на стабільності, відповідальності перед вищим порядком, клас був спрямований на досягнення тимчасових цілей. Не можна узагалі розпізнати таку річ як клас до траґедії ВФР. При детальнім розгляді - це просто секуляризована та редукційна форма касти, позбавлена моральности у корені. Самім факту виникнення поняття класу та розпалу конфліктів довкола нього, завдячуємо потребі революціонерів, а в наслідстві большевиків та демократів, знайти конфліктизовану підставу до існування. А відповідно, як зазначає сам Шпенглер, будучи нерозривною сім'єю ідеологій, будь-яка концепція, що встає на основі "демократії", або "класу" є лише продовженням та підтвердженням ідеї: становище та екклезія людини визначається її економічною забезпеченістю, яка і формує мораль - марксизмі.  Ідеологія класократії — панування класів — виникла як продовження революційних ідей. Однак такий підхід чужий українській традиції, яка стоїть на духовних і моральних цінностях станового суспільства з її корінними козачими інститутами, рух у яких відбувався суворо за моральною якістю "плати кровію товариству".

"Без органічного зв'язку з землею та Богом суспільство втрачає своє коріння."
— Д. Корчинський

Отож, станова структура, заснована на духовних і моральних засадах, є єдиною можливою формою організації суспільства, що може забезпечити стабільність і процвітання нації. Саме через станові принципи можливо зберегти баланс між свободою індивіда і його відповідальністю перед вищими цінностями. Клас, зі своїми матеріалістичними та утилітарними цілями, не здатен забезпечити такий баланс, оскільки його природа базується на боротьбі, а не на співпраці.

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи.
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи: A_Rtuur