Частина перша.
(Ілюстрації створені за допомогою штучного інтелекту.)
Ейнар і Егіль
Ейнар і Егіль були братами, які вижили після нападу Некроманта на їхнє місто. Вони втратили своїх батьків і змушені були самотужки протистояти жахам цього світу. Але вони не здавалися і знайшли своє місце серед воїнів Конфедерації - об'єднання людей, які боролися проти зла.
Ейнар надзвичайно спритний і швидкий. Він майстерно володіє мечем, а також має незвичайну здатність уникати будь-яких ударів ворога. Він ризиковий і любить виклики. Він завжди прагне довести свою перевагу над іншими. Він сміливий і впевненимй у собі.
Егіль - це поєднання науковця з хоробрим і захопленим пригодами воїном. Він може керувати енергетичними потоками свого тіла, створюючи енергетичні захисні щити. Егіль майстерно володіє клинком, але воліє за нього братись в останню чергу.
Перше пришестя Некроманта:
Криваве сонце вже з'явилося на горизонті. Замок вирізняється на фоні червоного світанку своїми високими баштами і могутніми стінами, в яких воїни Конфедерації відбивають навалу нежиті.
Ейнар і Егіль, в підлітвковому віці тікають від зомбі, які настигають їх з усіх боків. Брати сподіваються знайти притулок у замку. Але дорога до ньго була небезпечною і повною перешкод…
Ейнар стрім голов біжить по переду, Егіль впевнено тримається по заду, Раптом з-за рогу будинку вискакує пара зомбі які кидаються на братів.
Це був перший і останній раз, коли Ейнар не встиг уникнути нападу і отримує сильний поштовх в груди. Він летить у сторону колодязя і
вдаряється головою об кам'яну огорожу. Він втрачає свідомість і падає на землю.
Егіль підбігає до пораненого Ейнара, пригортає брата до себе і прикриває його своїм тілом. Егіль дивився на зомбі з жахом на обличчі в очікуванні смерті. Але стається надзвичайне.
Між ним і зомбі з'явилося енергетичне поле, яке захищає їх, як щит.
Зомбі атакують щит своїми кігтями і зубами, але не можуть його пробити. Егіль не розуміє, що відбувається, але відчуває, що це його робота. Він має у собі силу, якої не знав раніше.
Недалеко від них, знаходиться група стражників, яка відступає до дверей замку під натиском нежиті. Серед них були Рав'єр і Тиор - два хоробрих воїни Конфедерації...
У минулому Рав'єр був головним Стражем Імператора. Але розчарувавшись в імперській суті, перейшов на бік революціонерів які розділяли його ідеали. Використавши свій авторитет він об'єднав якісну частину стражів з повстанцями. Чим поставив крапку в дектаторскому правлінні.
Тиор – революціонер, і сенатор Північного округу Конфедерації. Справедливий та хоробрий воїн, дипломат, який намагається уникати непотрібної крові. Але завжди готовий завдати удару.
… Равьер і Тиор помічають, як на вулиці розгортається сутичка між братами і натовпом зомбі.
- Зупини їх! Я піду на допомогу хлопцям! -Крикнув Тіор, збираючись до ривку.
- Швидше! Їх стає більше, ми довго не встоїмо! -Відповідає Рав'єр і повертається до бою, в ряди стражників які борються з нежиттю.
Вони махають своїми мечами і сокирами, намагаючись не допустити мертвяків до дверей. Кров і кишки летять у повітря, а зомбі ричать і скрегочуть зубами.
Тиор пробивається до Ейнара і Егіля. В його руках дворучний меч з рунами на клинку. Яким, він, навпіл ділить нежить що стоїть у нього на шляху.
Досягнувши братів, він підбирає Ейнара і разом з Егілем мчить до дверей замку в які швидко вбігають. Равьер зі своїм загоном вбігають слідом. Двері гучно зачиняються перед обличчями нежиті. Зомбі б’ються об двері своїми кулаками, головами і плечима. А повсюду чути їхнє, моторошне ревіння...
З усіх боків до замку пробираються зомбі. Вони перелізають через стіни, пробиваються через ворота, падають з дахів. Вони - жива хвиля смерті, що поглинає все на своєму шляху.
За цим всим, з вікна радної зали, спостерігає Наум - підліток королівської крові.
Він дивиться на сцену жаху і безнадії. Він бачить, як зомбі розривають на шматки воїнів Конфедерації. Він чує їхнє ревіння і скреготання зубами. Він відчуває їхню голодну ненависть і жагу крові.
Він не може втекти, не може захиститися, не може допомогти. Він тремтить від страху і безсилля. Він молиться за диво і спасіння…
Наум і Лана
Наум - син останнього Імператора. Під впливом сестри Лани, відмовляеться від престолу, занурюється у світ науки, та знаходить свободу і рідну собі людину, друга і наставника Моесила - двохсотрічного Друїда, який взяв його під свою опіку.
Наум радів життю і пізнавав науки, і так тривало до першого пришестя Некроманта - до пришестя Зла, яке на світанку прорвалося в стіни міста з армією зомбі, що руйнувало все на своєму шляху.
Солдати конфедерації і друїди, серед яких був і Моесил, стали на захист міста.
У кривавому бою Моесила розривають на частини на очах у Наума. Кривава сцена і втрата дорогої йому людини озлоблює Наума, він набуває єдиної мети - помсти.
Лана - Сестра Наума, старша донька Імператора, агент революційних сил, а в подальшому - Представник Центрального округу Конфедерації. Вона завжди переслідувала благородні цілі, але ніколи не забувала про свої власні інтереси.
Сьогодення:
…Наум пристально вдивляеться у вікно радної зали. Вже пройшло багато років а в нього й досі страхиття минулого перед очима.
Наум пiдходить до столу, за яким сидят Лана i Тiор. Всi слухають Рав'єра.
- Розвідники повідомляють, що почастішали появи приспішників Некроманта, ці негідники щось наполегливо шукають. Що б то не було, їх потрібно зупинити до того, як вони це знайдуть.
- Древній міг давно вирішити проблему Некромантії і знищити нечисть,
-З презирством вставив Наум. -Закликаю до вашої розсудливості: дозвольте мені постигнути силу Древнього. Після цього ми за лічені дні позбудемося...
- Наум, припини! Гнівно перебиває його Лана -Чи потрібно тобі нагадувати: прагнення за лічені дні вирішити всі проблеми призвело до появи Некроманта і до смертей тисяч...
- Досить! -Крикнув Наум, піднімаючись з місця.
Лана замовкає. Розчарований, Наум у люті виходить з зали.
Наум спускається по кам'яних сходинах, які відбивали його тінь. Він несподівано для себе зустрічає Дарена, який йде навзустріч. Наум зупиняється на мить. Вони зустрічаються поглядами…
Дарен - Син Рав'єра, родового військового, для якого честь, відвага і закон не порожній звук. На відміну від батька, Дарен не такий радикальний у своїх поглядах. Після втрати матері, що померла від невідомої хвороби, його вихованням займався батько і солдати армії Конфедерації. А у солдат на підлітка часу було набагато більше.
Дарен виріс грізним воїном, озорним бунтарем та керувався лише одним правилом - все, що нікому не шкодить, дозволено. І чим більше батько намагався зробити з нього полководця, тим більше Дарен ставав сорвиголовою.
…Після обміну поглядами Наум проходить далі, спускаеться нижче по сходинках поки Дарен продовжував свій шлях.
- Поспішай! Рав'єр скоро вийде з залу, -Крикнув Наум, перш ніж зникнути.
Дарен кинувся вперед по коридору, який був освітлений сонячним промінням. Він хутко проходив біля дверей у зал ради коли почув, як зі скрипом, ті самі двері почали відкривалася.
Дарен прискорив крок, намагаючись уникнути зустріч з батьком.
З зала ради виходить Рав'єр а за ним і усі присутні у залі. Він помічає Дарена і голосно закликає його. - Дарен! Стій!
Дарен зупиняється, наче вдарився об стіну. Він поволі обернувся до Рав'єра і одночасно розводить руками, наче хоче сказати: "Що ви від мене хочете?" Він йшов в бік Рав'єра, але не швидко і не поволі.
- Ці змагання важливі для підняття духу суспільства перед навислою загрозою некромантії... Ти, як син головнокомандуючого армії, зобов'язаний подавати приклад і брати в них участь! Замість цього ти пропадаєш у закладах з сумнівною репутацією!
Під монолог Рав'єра Дарен поринає у спогади …
Заклад, де вирувало життя найманців, мисливців і осіб різних сословій серед повій, випивки і кальянного диму.
В кінці залу примикає бар-стійка, до якої підходить Дарен в уніформі найманця. Він кладе на неї пару монет підсовуючи їх бармену і схиляється з питанням.
- Де і як я можу їх примножити?
Бармен забрає монети і шепоче у відповідь.
- Є замовлення на Терга. Ще я чув, що Хорес шукає якусь давню карту, начебто для Некроманта… Готовий за неї вивалити купу золота.
- Де я можу знайти Хореса? -Поцікавився Дарен.
Бармен з підозрою подивився на Дарена і не промовивши більше ні слова відійшов в сторону.
...Повирнувшись із спогадів, Дарен перебиває монолог Рав'єра питанням. - Ти знав, що якийсь Хорес шукає для Некроманта якусь давню карту? Рав'єр здивовано насупив брови, після чого обернувся і пішов по коридору до сходів. Тіор, усміхаючись підморгнув Дарену та разом з Ланою спрямував за Рав'єром.
На змагання солдат Конфедерації зїхалися кращі воїни. Вулиці столиці переповнені. Всі прямують до колізею, де на арені проходить бій між Ейнаром і Егілем.
В натовпі зявляється вершниця – Сіяна. Вона на білому коні, прямує до дверей замку. Які в цю мить розчиняються з гуркітом, а на порозі з'являється Тіор в супровіді Рав'єра і Лани.
Сіяна - Вихованка вищого Друїда - Далібора. Незважаючи на те, що їй перевалило за сто років від народження, виглядала вона не більше, ніж на двадцять. Вона була Друїдом. Які зуміли оволодіти потоками енергії флори та значно сповільнити старіння.
Сіяна озорна, жива і енергійна, і тільки її внутрішній світ не так однозначний. Вона корить себе і відчуває свою провину за появу Некроманта і за смерті тисяч.
Намагаючись загладити свою провину, Сіяна заступає на службу в дозор - Військова сила яка стримує Некроманта.
В Дозорі вона навчається бойовим мистецтвам, вмінью орудовати клинками та луком. Поєднавши це зі здатністю друїда, вона стає потужною бойовою одиницею, яка може замінити десятки стражників Конфедерації.
Сіяна не покидає заставу вже багато років в очікуванні можливості першою зустрітися зі злом, що оселилося в глибині непрохідних болот і оточило себе армією з нежиті.
… Сіяна зістрибує з коня з привітаннями . Salve! -Вигукнула вона радісно. - Як же я рада вас всіх бачити. -Вона з поцілунками та обіймами підскочила до Лани. Після чого привіталась з Тіором і Рав'єром.
- А де ж хлопці? - Запитала вона.
- Брати на арені. Дарен преєднаеться трішки пізніше. Відповіла Лана
- А Наум? - занепокоєно спитала Сіяна.
- Ох, це довга історія... -Зітхнула Лана. – Підемо. Я все тобі розкажу. - Лана обернула Сіяну, взяла її за руку і потягнула до входу на арену.
За ними йшли Рав'єр і Тіор, обмінюючись загадковими поглядами, шептали один одному щось таємниче…
Вони увійшли на територію арени, де йшов запеклий бій між Егілем та Ейнаром.
Ейнар атакував свого брата з усієї сили, намагаючись пробити енергетичний щит Егіля.
Егіль ухилявся від ударів і контратакував своїми енергетичними пострілами. Брати боролися довго і наполегливо, але жоден з них не мав переваги.
Навколо рингу були глядацькі місця. Більша частина місць була зайнята глядачами всіх рангів.
Сіяна і її супроводжуючі зайняли вільні місця біля рингу.
- Бачу Егіль в досконалостi оволодiв своєю силою. -Хлопцi в чудовiй формi. -Прокоментувавши бій Сіяна сперлася на спинку крiсла, закинула ногу на ногу i з цiкавiстю спостерiгала за бойовим майстерством братiв.
Бій був запеклий. Ейнар використовує свій особливий прийомом – «витiсненням в просторi». Це технiка, яка дозволяє перенести себе на коротку вiдстань у будь-якому напрямку"
Скориставшись цим, Ейнар раптово опиняється за спиною Егіля i завдатє йому рiшучого удару. Але Егіль вiдчув рух свого брата i вчасно захистився від удару енергетичним щитом.
Брати зупинилися на мить, дивлячись один на одного з повагою i посмiшкою. Вони були різними, але вони були братами.
Діоген і Фріда
До рингу підходить струнка, вродлива дівчина - Фріда.
До неї підходить Наум. Вона передає йому сумку. Наум покопавшись в ній схвально киває, віддає Фріді гроші, лист і записку з новим завданням. Після чого вони розходяться в різні сторони.
З першого погляду, Фріда тендітна і сором’язлива, але це була лише маска. Після загибелі її коханого, вона залишилась одна в цьому світі і виживала одна. Вона не цуралась вашкої та небезпечної роботи, її затягло у вирій пригод де вона стала слідопитом. Вона знаходила тих і те, що казалось втраченим на віки. Вона не боялася небезпеки і не зупинялася ні перед чим…
Фрiда зайшла за ринг, де до неї спиною стояв Дiоген - Син Тiора, кинувшого виклик монархiї і власноруч переміг iмператора на полі бою.
Дiоген перебував у тiнi батька, але тим не менше його це цiлком влаштовувало. Вiн - ефективний командир штурмового загону, цiлеспрямований i вражаюче сильний. Його щитом i мечем було не по силам орудувати звичайній людинi, а Дiоген це робив з невимушеною легкiстю.
Вiн завжди перемагав усiх воїнiв конфедерацiї без великих зусиль, але одну людину перемогти так i не вдалося – Ейнара. стосунки з яким завжди зводилися до дружнього соперничества.
Незважаючи на зовнiшню брутальнiсть, успадковану вiд батька, Дiоген володiв великодушнiстю i добрим серцем.
…Фріда підкралась до Діогена так тихо що той помітив її уже на відстані поцілунку.
- О-у, Фрiда! Привiт! – Фріда цьомнула Діогена в щочку, Діоген її ніжно обійняв.
– Невже в тебе зявився час щоб прийти й пiдтримати мене? - запитав Дiоген.
- Вибач, але нi…, не зможу дочекатися поєдинку. Обов'язки: до ночi потрібно бути на Пiвночi, -Вiдповiла Фрiда.
- На Пiвнiч? У нiч? Ти розумiєш всi ризики своєї роботи. I даєш собi звiт...
Монолог Діогена перебиває Фріда
- Все нормально. Справа дрiбязкова. Це недалеко вiд Горхеї. Зайду до Лілу. Не хвилюйся. Завтра пiсля обiду повернусь, - запевнила Фрiда.
- Ну що ж... Передай Лілу привіт. I … не влізь в халепу..! -Попросив Діоген підморгнувши.
Фріда кивнула, поцілувала Діогена, відійшла до їздової тварини, прагнула на неї і ринула в подорож. Діоген провів її поглядом. Він дорожив нею. Вони стали друзями зовсім недавно але пережили вже багато пригод. Він знав, що вона сильна і смілива, але все одно переживав за неї.
Епізод #1 Пандемія
Наум йде в напрямку научного центру коли зустрічається з Сіяною, яка прогулюється з Ланою біля арени.
Наум наздоганяє дівчат с заді зі словами. -Сiяна! …Твiй приїзд сюрприз для нас. Бiльше семи рокiв ти не залишала заставу.
Сiена обертається на його голос, обіймає i з радiстю відповідає. - Salve, рідненький! Я там потрiбнiша, нiж де-небудь. –Коментує слова Наума.
- Там нiхто не потрiбен, потрiбна рiшучiсть тут! – запереує Наум, додавши. -Змушений вас залишити. Сьогоднi останнi випробування речовини проти нежит, потрібно термiново повертатися в лабораторiю i все пiдготувати, -Пояснив Наум.
Вони попрощались. Наум пішов.
- Від нього так і віє смутою, він так і не відійшов від втрати Моєсіла, -Промовиляє Сіяна.
Лана сумно, мовчки, дивиться Науму вслід, після чого поринає у спогади…
…Темний, довгий коридор по якому цілеспрямовано йде Лана, вона прямує до дверей учбового залу, де Наум сидить в колі своїх однолітків.
Лана входить в аудиторію схвильована та напруженна. Вчитель розуміє, щось сталось, і не роздумуючи підходить до Наума. Нахилившись до його вуха він прошепотів: - Тобі потрібно йти.
Наум у розгубленості підійшов до Лани. - Рана смертельна. Батько присмертi. Вiн тебе кличе, -Каже Лана.
Наум блідніє й разом з Ланою йде, розчиняючись в темряві коридору.
У напів-темному спальному приміщенні на ліжку лежить смертельно поранений Імператор. Навколо нього стоять Наум,
Лана, Знахар і права рука імператора Райнер.
Наум нахиляє голову над Імператором котрий прохрипів:
- Ти - спадкоємець трону. Твій обов'язок - продовжити наш шлях. Райнер тобі допоможе. Збери армію i добий бунтаря Тiора. … Рав'єра схопи живим i прилюдно четвертуй за зраду…
Наум зі сльозами на очах кивнув головою. Імператор за тремтів, зробив останній подих і заспокоївся... До Імператора підходить знахар, перевіряє пульс. - Пульсу немає. Імператор мертвий, -Сказав Знахар.
Лана схиляє голову над Наумом і шепоче: - Прийшов час зробити вибір від якого залежить майбутнє нашої цивiлiзацiї…
Тим вечером, у Величній Залі, де знаходився імператорський трон, стоїть Наум – спадкоемець влади. Він оглядає присутніх, серед яких є найвпливовіші особи iстеблiшменту. Всі в очікуванні слів наступника імператора.
До Наума підходить Райнер - радник імператора з Ланою. Вони стають поруч. Райнер оголошує:
- Iмператор сконав вiд отриманих травм на полi бою вiд руки бунтаря Тiора. Наступником Iмператора стає його син, Наум.
Новий імператор бере слово:
- Даною мені владою, за правом наступника імпе
ратора, першим моїм указом оголошую перехід від влади однієї людини до влади закону! Закону, складеного для процвітання і збереження кожного житття, -Закликає Наум.
У залі розлягся гуркіт обурених голосів, що перебивався окремими оплесками. Райнер злобно кидає на Лану погляд, сповнений ненависті.
- Закликаю всі конфліктуючі сторони сісти за стіл перемовин і завершити кровопролиття.
Лана дивиться в зал сповненою надії в очах.
Декілька років по тому:
Наум разом з своїм наставником і другом, друїдом - Моєсілом. Знаходяться в лабораторії, навколо колби та пробірки, хімічні сполуки які бурлять и шиплят. Наум розмішує інгредієнти. Моесил тримає в руках шкатулку з пробірками.
- Відкрию тобі невеликий секрет. - Важно промовив Моесіл.
- Я створив препарат, який може збільшити силу і витривалість людини.
Давши його хорошим людям, ми зможемо створити непереможних воїнів, які стояли б на сторожі нашої безпеки. Правда це дослідний зразок, випробування ще не проводилися, -З посмішкою сказав Моесил.
Раптом у лабораторію вривається Рав'єр.
- Я тільки що з Півночі. Там поширюється якась смертельна хвороба. Захворіла Агна. Вона в госпіталі «Ганкори» з іншими хворими, - Кваплячись сказав Рав'єр.
- Дарен? - запитав Моесил.
- Він здоровий. Зараз з Сіяною.
- Йди за Далiбором. Зустрiнемося внизу, -Сказав Моесил.
Рав'єр обернувся і вийшов.
Моесил взяв сумку і склав в неї якiсь препарати і костюми хiмзахисту, якi висiли уздовж стінки, пiсля чого направився до дверей. Проходячи повз Наума, поспiшно сказав:
- Зупини і заморозь експеримент.
- Так, звичайно, - напруженно вiдповiв Наум.
Моесил у поспiху вийшов за двері.
Наум залишився сам у лабораторії. Він подивився на обладнання, на роботу над якою вони працювали. Вона мала стати його шедевром, але тепер це не має значення. Все не мало значення перед лицем загрози життю...
Тим вечером, три постаті у захисних костюмах входять в госпіталь, де панувала смерть. Рав'єр, Моесил і Далібор пробиралися по коридору, де на ліжках і підлозі вицвітали обличчя хворих. Їхні стогони і кашель розривали тишу.
Вони увійшли в двері палати, де мала бути Агна - дружина Рав'єра. Весь персонал, у захисних костюмах, наполегливо намагається допомогти хворим, але безрезультатно.
Серед них лежала Агна, бліда і безсила. Вона важко дихала. Рав'єра підійшов до неї і взяв за руку.
Поки Моесил оглядав Агну, Далібор перевірив стан хворого, що лежав поруч. Він теж на межі життя і смерті.
- Дарен? Що з ним? Він здоровий? - збентежено запитала Агна.
- Все добре, не заражений. Зараз він у замку, з Сіяною, -Сказав Рав'єр.
Моесил витягнув шприц і набрав в нього препарат.
- Ти бачив щось подібне? - прошепотів він до Далiбора.
- Ні, не бачив, - з сумом вiдповiв Далiбор.
Моесіл зробив укол Агні, укол миттєво подіяв знявши з неї нестерпну біль, після чого разом з Далібором вийшов з палати, залишивши Рав'єр попрощатись з Агною.
Він тримав її за руку і не міг повірити, що це сталося. Вони були такі щасливі разом. Вони мали сина Дарена, якого обожнювали. Вони мали свої мрії і плани на майбутнє. А тепер все це руйнувалося перед його очима. Він стискав її руку і шепотів: - Ти будеш жити…
Сьгодення:
Не далеко від арени, на якій проходять змагання між солдатами Конфедерації, стоїть Діоген в мундирі стража спеціального призначення, в руках тримає, вспадкований дворучний меч. Навколо нього зібралися малюки яким він щось завзято розповідав:
- Воїни Кнфедерації гнали Некроманта десятки кілометрів на Північ, поки він не добрався до просторої болотистої місцевості.
Коли наші воїни пішли за ним на болота, вони зіткнулися з непрохідними чагарникамита зибучими ґрунтами.
Болота ховали в своїх надрах безліч потонулих тварин,
яких Некромант тут же призвав, і з їх допомогою контратакував переслідувавших його вояків. Довелося відступити.
Територія болот була неприступна. Некромант опинився наче в фортеці. Сили Конфедерації взяли в кільце "фортецю" Некроманта, зробивши її, його в'язницею, -Розповідав Дiоген.
З натовпу малюків вперед вибігає хлопчик з палицею в руцi схожою на спис.
- Попадися менi ця нечисть, я її...! - вигукнув хлопчик.
Вiн розлючено кинув палицю, наче спис, у навчальне, солом'яне чучело. Палиця вдарилася в чучело, вiдскочила, впала поруч.
- Такою зброею, як спис, мертвяка не подолаєш.
Вiд того що ти прохромиш його, вiн не зупиниться. Зупинити його може вiдсутнiсть нiг. I з цим завданням краще за все справляється дворучний меч! - сказав Дiоген.
Дiоген однiєю рукою дістав з-за спини дворучний меч, розмахнувся i з одного удару подiлив чучело навпiл. Дiти з захопленим видом в унiсон:
- У-у-у-у-у-у! - закричали діти розпливаючись в усмiшцi...
Пiсля презентацii своєї могутностi Дiоген пiшов на ринг. Там стояв Тiор та чекав на нього Ейнар, який вийшов у фінал змагань з Діогеном.
Тiор пiдколюючи звернувся до Дiогена.
- Ну що, Дiогене, показав малечi, як треба опудало бити ? -
Діоген нічого не відповівши покосився на Тіора. Навпроти нього стояв готовий до бою Ейнар.
- Ти вже підібрав слова, якими будеш вітати мене з перемогою? - запитав Ейнар.
- Записав їх на листі отруйного плюща. Після бою підтрешся ним, - відповів Діоген посміхаючись.
Незважаючи на підкоди вони дивились один на одного з повагою, вони були друзями та побратими по зброї.
Діоген підняв щит та меч, приготувався до бою. Ейнар в свою чергу поправив шолом та стиснув рукоять меча сильніше. Він знав, що Діоген найсильніший з усіх бійців конференції.
Гонг ознаменував початок поєдинку.
Діоген зробив ривок і вдарив своїм щитом о щит Ейнара. Той, миттєво перемістився в просторі на кілька метрів вправо та контратакував. Зав'язався бій, в якому Ейнар і Діоген демонстру
вали свої незвичайні здатності.
Вони билися своїми мечами і штовхали один одного по рингу. Діоген робив форсаж і використовував свою силу і тактику, Ейнар переміщався в просторі і використовував свою спритнiсть.
Вони обмовлялися жартами і дотепами, роблячи бiй захоплюючим і веселим. Народ гучно аплодував їм і насолоджувався їхньою майстернiстю.
В один момент Ейнар перемiстився за спину Дiогена i скинув його з рингу. Ейнар переможно підняв руку вгору насолоджуючись перемогою.
Епізод #2 Сігрід
Подолавши довгий шлях, Фріда увійшла до закладу, де збиралися найманці, мисливці за головами, імперці та інші шукачі пригод.
Вона озирнулася по сторонах і побачила товариство найманців які сиділи за столом і розпивали напої. Її очі зупинилися на дівчині – Сігрід, яка відповідала опису з записки яку їй дав Наум.
Сігрід була донькою впливових імперських чиновників. Вона виростала в достатку і спокої, вивчаючи мистецтво, музику та літературу. Але все змінилося, коли її батьків вбили невідомі нападники.
Після цього, її дядько Райнер, права рука Імператора, узяв її під свою опіку. Він навчив її майстерно стріляти з лука і бути безжальною до ворогів. Коли імперія розпалася, Райнер очолив повстання проти нової влади.
Сігрід стала його найкращою вбивцею. Її стріли летіли так швидко і сильно, що ніхто не мав шансу вижити.
Сігрід пила вино і сміялася з жартiв свого товариства. Фрiда пiдiйшла до неї i протягнула конверт. Сiгрiд прийняла його i розiрвала. Діставши лист прочитала після чого посмiхнулася.
- Дякую, дорогенька. - сказала вона м'яко i запропонувала Фрiдi булочку. - Хочеш скуштувати?
Фрiда обмiнялася з нею посмiшкою, узяла булочку, обернулася i пiшла до дверей. Перед нею дверi розчинилися, i у них ввiйшов найманець та головорiз Хорес.
Вiн здивовано подивився на Фрiду. - Ого! - вигукнув вiн iз захопленням. - Яка приємна несподiванка!
Фрiда з жахом подивилася йому в обличчя, яке відбивало лише жорстокість і безжальність.
Він був нічним жахом Фріди. Він був тим хто своїм кривавим мечем пронизав серце її коханого.
Фрiда ошелешена, вона намагалася проскочити до дверей, щоб втекти але Хорес схопив її за волосся.
До них пiдiйшла Сiгрiд i передала листа Хоресу. Вiн прочитавши посміхнувся.
- Сьогоднiшнiй день не перестає мене дивувати! - сказав вiн радiсно. - Ми ламали голову, як пробратися до замку, i… ось…, нам приносять квиток на його вiдвiдування. Так ще й з детальним описом маршруту.
Фрiда намагаеться вірватись, вона влучно бє Хоресу під-дих Вiн вiдповiв їй ударом по обличю.
Фрiда втрачае свiдомiсть, Хорес закидуе її на плече i виносить з закладу. Підходить до коня і закидуе її на нього.
Сiгрiд здивовано пiдходить до Хореса, прижавшись ревниво запитує - Навiщо вона тобі? –
-Я бачив, що вона може. - відповів він таємничо. - I я хочу знати, як вона це робить.
Хорес пiдхопив Сiгрiд за талiю i прижав до себе. Вони пилко поцiлувалися, пiсля чого сiли на коней i відїхали, забравши Фрiду з собою.
Епізод #3 Кіал
На околицях заселенної землі, в далекому густому лісі, де починається царство звірів, стоїть хижина месливців. Туди забридають лише найвідчайдушніші, бо тут можна зустріти не лише милих та пухнастих створінь, а й кровожерливих хижих монстрів.
Цим ранком в цей будинок забрила четвірка "щасливчиків", які збираються розбагатіти добувши шкуру Терга - кровожерливого нічного хижака, шкура якого дорого оцінюється.
Шукачі пригод грали у більярд, випивали і розважалися.
Кіал насторожено спостерігає за грою. Якщо Здоровьяк забье він програє йому половину своєї частки за шкуру Терга.
Старий Страж напруженно дивиться на своїх товаришів
- Ви впевнені, що ми вчетверо осилим Терга? Це небезпечний звір. Може дочекаємося ще кілька мечів?
Здоров'як відволікається від гри і з незадоволенням морщится.
- Ага … і кілька ротів. Розділивши виручку за звіра на четверо я як раз зможу погасити борг Хоресу, а він пострашніше тупоголового Терга. Справимося! - самовпевнено пробурчав Здоровяк.
Лучниця скосила очима в його сторону - Хоресу ? Яким же треба бути тупим щоб зв'язатися з цим відморозом. – Бризгливо прокоментувала вона.
Здоров'як, ігноруючи підкол, допиває вміст кружки і ударяє по більярдних кулях, заганяючи прямим в лузу після чого кидає кий на стіл.
- Кажу вам, діло пустякове справимось. Здоровяк бере свої речи і виходить, Кіал і Лучниця не довго думаючи віходять за ним. Пара секунд вагань і Старий Страж прямує слідом.
Тим вечером: Кіал, Лучниця, Старий страж і Здоров'як підкрадаються до печери в невеликій скелі. У Здоров'яка в руках частини величезного арбалета. Вони зупинилися у вході і оглянулися навколо. Збирають арбалет після чого ховають його за каменем. Лучниця починає накручувати тетиву арбалета. Решта схилилися один над одним і перешіптуються
— Головне без лишніх рухів і звуків, тільки не вздумайте його… Монолог Старого стража перервав раптовий льодяний вопль,
за яким слідував страшний гуркот, що свідчив про наближення гігантської тварюки - Терга.
Ошалені від повороту подій герої схопилися за зброю і зайняли оборону. Чути біг тварини… Монстр от-от вирветься з темряви печери.
Лучниця поспішила зарядити арбалет.
Здоров'як, підбадьорюючи себе бойовим кличем, зі злою гримасою на обличчі замахуеться величезною сокирою, чекаючи завдати смертельного удар розлюченому Монстру.
Раптом з темряви вибігає білка і мов стріла тікає в ліс…
Місливці спантеличено провожают її поглядом, після чого метьтево переводять погляд з білки на печеру, з якої, з моторошним, ревом зявляеться звір, розміри якого повергли Здоров'яка, абсолютно безстрашного до недавнього часу, в оцепяніння від страху.
Моментально зібравшись, він кинувся на зустріч Тергу, сподіваючись здивувати його своєю сміливостю. Лучниця дозаряжає арбалет і стриляє в звіра. Боячись потрапити в Здоров'яка, який з ним бився, Лучниця промахнується.
Кіал і Старий-Страж мужне вступають в бой з кровожерливим хижаком.
Терг виявився набагато більшим ніж очікувалось. Відважно б'ючись Здоров'як завдає кілька серйозних ран Тергу, який у свою чергу відіриває Здоров'яку руку і добиває його ударом лапи по обличчю. Здоров'як гине.
Старого-Стража ударом однієї лапи Терг відкидає на кілька метрів від себе на камені. Кіал з усього розмаху вонзає спис в Терга.
Терг потужним ударом вирубає Кіала.
За цей час Лучниця встигє перезарядити арбалет і, прицілившись, стреляє в Терга.
Стріла мов гадюка впивається Тергу в шию.
Розлючений, окровавлений Терг зривався з місця і кидається до Лучниці. Підбігши, він впивається потужними щелепами їй в шию, після чого звір завмирає на секунду, переводячи подих.
Кров'ю залитий Терг з диким блиском в очах зустрічає погляд окровавленного Старого-Стража. Який лежав на каменях з розбитою головою.
Хижак випускає рик і кидається на нього. Несподівано атаку звіра перебиває зомбі - кривавий, без однієї руки і з розтрощеним обличчям Здоров'як. Здоровяк-Зомбі. Він накинувся на Терга і вчепився йому в горло.
В цю мить, мов грім, в битву вривається Радагор - таємничий незнайомець, який з-за допомогою некромантії підняв з мертвих Здоров'яка.
Поки хижак розриває Здоров'яка на куски Радагор мов блискавка завдає звіру кілька смертельних ударів мечем, добиваючи уже обесиленого та виснаженного Терга.
На горизонті подій майорить, накиваючий пятами Старий-Страж.
Радагор оглянувшись знаходить вижившого - Кіала. Він був окровалений і ледь дихав…
Епізод #4 Древній
Сіяна підійшла до дверей навчального класу, де Егіль проводив уроки з дітьми. Вона зупинилася в дверях так, щоб її ніхто не помітив, і прислухалася. Один з учнів підняв руку і запитав:
- Про Древнього багато історій. Скажіть, що про нього достовірно відомо?
Егіль посміхнувся. - Єдине, що нам відомо, це що він останній представник давніх людей з нетривіальною здатністю. Решта - легенди та казки. Я схиляюся до версії, в якій розповідається про те, як кілька тисяч років тому подружня пара середнього віку привела свого сина в храм на лікування…
Далеке минуле:
На вершині, окутаної хмарами гори, стоїть Храм, до якого пiдходять чоловiк, жiнка i десятирiчний хлопчик - Ікадіс.
Вони одягненi в простi сукнi i мали стомленi обличчя. Чоловiк стукає у дверi храму.
Дверi вiдчинилися i з них з'явився монах у коричневому одязi. Вiн поглянув на прибулих iз спiвчуттям i сказав:
- Ви прийшли за допомогою?
- Наш син хворий. Вiн нічого не відчуває. Він немов не тут. – Відповів чоловік.
Монах поглянув на хлопчика i побачив його безжиттєвий погляд. Вiн взяв його за руку і повів за собою у глибину храму.
Тим вечером Ікадис, сидів на лавці в саду Храма. Навколо нього росли зеленi дерева i квiти. Бiля нього сидять монашки i щось розповiдали, але вiн їх не чує. Ікадіс дивиться на великий камiнь, що лежить перед ним а в очах майорить відображення нічного неба.
За ним спостерігають два монаха.
- Ми не знаємо, що з ним. Може його аура підкаже. - Сказав один з них звирнувшись до Архи-Монаха, який мав дар бачити ауру людей:
Він пронизливо подивився на Ікадиса i його супутниць.
Аура монашок була свiтлою i теплою. Вона огортала їх тiла i випромiнювала бiлi нитки енергii.
Аура Ікадиса була темною i холодною. Вона складалася лише з тонкої оболонки, яка вiдокремлювала його вiд свiту.
- Він спустошений. Ми не в силах йому допомогти. -Сказав Архи-монах...
Пролетіли роки. Ікадіс виріс і став дорослим чоловіком. Його обличчя було виснажене і бліде. Навколо нього лежали сухі гілки і листя. Сад, який вірував житям, тепер занедбаний і посохлий.
З дорослістю Ікадіса на землю прийшла лиха доля.
Пекуче сонце спалювало все живе, зводячи людей до межі вимирання.
За спиною Ікадіса, в тіні, скупчилися на землі монахи, що страждали від спеки, спраги і голоду. У повітрі висів запах смерті.
Перед Ікадісом пройшли два монахи, несучи труп одного з їхніх братів. Він безжально подивився на них після чого підняв голову і почав з цікавістю вдивлятися в небо.
Ікадіс вперше в житті проявив зацікавлення до чогось.
Спостерігаючи за сяйвом сонця, він немов задумувався, що це за сила, яка безжально спалює все на своєму шляху.
Ікадис помічає сяючі крапки у небесному просторі. З них випромінювалися струмки енергии, що наповнювали все навколо.
Витягнувши руку, Ікадис доторкнувся кiнчиком пальця до одного з струмкiв. Вiдчувши її тепло, вiн немов всмоктав її в свою блiду ауру, яка почала свiтитися, яка його зігріла. Вiн з насолодою всмоктував струмки енергii через все тiло. Його очi почали свiтитися. Вiн пiднявся на декiлька метрiв над землею i завмер у повiтрi. Вiн немов знаходив своє призначення.
Ікадис став немов магнітом для частинок світла. Вони притягувалися до нього тим самим викривляючи простiр навколо.
Він був настільки зарядженим що через його шкиру проривалася енергія.
Через пару секунд стану трансу вiн опускаеться на землю i за допомогою рухiв рук створює перед собою промiнь енергii, який направляє на камiнь що лежить перед ним.
Камiнь кристалiзується, накопичує енергiю i починає яскраво свiтитися.
Вiн посилає промiнь енергii з рук в Кристал, який надзвичайно яскраво світитися, неначе в ньому розгорілася зірка.
З його глибин вирвається потужний промінь енергії, що пронизує небо до стратосфери.
Від удару промінь розповсюджується по небесному своду і утворює сяючий щит. Щит поглинає сонячне світло і направляє поглинену енергію назад до каменя...
Сьогодення. Навчальний клас:
Егiль закiнчує розповідь, прощється з учнями i виходить з аудиторiї в коридор, де на нього чекає приємна несподiванка - Сiяна. Вона посмiхається i пiдморгує йому.
— У твоїй розповiдi є деякi неточності і я з-задоволенням тобі розповім деталі по дорозі до водоспаду. Хочу навідатись місця де медитували мої предки. — Приемним голосом промовіла Сіяна
— З задоволенням, — соромязливо але с задоволеною посмішкою, вiдповiдповів Егiль. Після чого вони відправелись в подорож до водоспаду.
Сонячний день, приємна атмосфера. Егіль і Сіяна поволі подорожують по лісовій стежці. В цей час Егіль розповідає Сіяні про свою здатність керувати своїм біополем.
— З-за допомогою свого поля я можу створювати енергетичні удари. Така сила в поєднанні з технікою бою значно збільшує шанси в сутичці, — пояснює Егiль.
— Невже? Моя цікавість вимагає демонстрації! — вигукує Сияна i зупиняється.
Егіль неохоче слазить з їздової тварини після чого показує рух, схожий на рухи майстрів бойовіх местецтв. Навколо нього проявляється Аура. Аура пiд час руху рук зосереджується в долонях, сконцентрована енергiя аури свiтиться.
Різким рухом руки він посилає згусток енергії немов снаряд який летить кiлька метрiв вiд нього до гнилого пенька і розриває його на шматки. Пiсля цього прийому Егіль похитується.
— Вражає! — захоплено каже Сияна i звертає увагу на стан Егiля. — З тобою все в порядку?
— Такий трюк завдає великої шкоди супротивнику, але ослаблює того, хто його здійснює. На секунду замислившись Егіль раптово запитує —Чому друїдів так мало залишилося?
— Нас не так мало як здається. —З сумом промовила Сіяна —Далібор дискредитував Друїдів. Жителі Конфедерації ще не скоро забудуть жах, який він на них навів. Зараз Друїдів не люблять в суспільстві. Ми неохоче себе розкриваємо, — пояснює Сіяна.
— Тому ти виїхала на заставу і так довго не поверталася? — поцікавився Егіль.
— Не зовсім. Поява Некроманта в якійсь мірі це — моя провина.
Я була на третьому засіданні вірховних, була одним з представників від Друїдів, в той день піднімалося питання про методи боротьби з хворью, — Під росповідь Сияна занурюється у спогади…
…Сіяна сидить за столом, навколо якого сидять представники ради: Равьер,Тіор, Лана. З іншого боку стола сидять: Далібор, Моесіл, Радагор та ще шестеро представників влади.
Далібор оголошує — Швидко набираюча обертів хвороба знищить усіх протягом місяця. Пропоную не затягувати і поглинути структуру енергії хвороби. Впевнений, мені по силам справитися з нею.
І ми за лічені дні позбавимо від неї людство. —Наполегливо пропонує Далібор.
— Задум з поглинанням хвороби небезпечний. Хвороба може змінити твою свідомість і розірвати зв'язок з флорою, після чого вона оволодіє тобою і ти або загинеш, або надаси хворобі нову форму. Це ризик, якого можна уникнути. Ми з Наумом на крок від завершення роботи над вакциною, — заперечує Моесіл.
— Крок? Це який проміжок часу? Незважаючи на карантин, хвороба поширюється! Через кілька тижнів не буде кому вводити вакцину. Треба діяти сьогодні ж, — наполягає Далiбор.
З-за столу пiдводиться Радагор. — Я схиляю свою чашу ваг на бiк Далiбора… Пропоную поставити питання на голосування. Хто за те, щоб дослiдити хворобу, пiднесiть руку!
Далiбор, Радагор, Сiяна i ще двоє учасникiв ради пiдносять руки.
— Хто за те, щоб накласти заборону на дослiдження хвороби, пiднесiть руку! — З острахом пропонує Моесiл.
Моесiл, Рав'єр, Лана, Тіор, i ще четверо учасникiв ради пiдносять руки до гори.
Далiбор спостерiгає за цим із спантеличеням на обличчi.
— Дурнi! Ви засудили людство на вимирання, — Вигукує Далiбор i виходь iз зали…
…Сіяна повертається зі спогадів з сумом на обличчі і присоромливо промовляє.
— Я знала, що Далібору було заборонено поглинати структуру хвороби. Я знала, що він наміриний ослухатися. Але я нікого не попередила. Служба в дозорі – щось на кшталт іскупленія моєї провини.
— Чому ти нікого не попередила? — збентежено запитує Егіль.
— Коли я була дитиною, я втратила батьків. Незабаром усвідомила, що за своєю природою я можу бачити потоки енергії флори. Одного разу я зуміла ними керувати і стала Друїдом. Такі, як я, були рідкістю. Нас боялися, ми були вигнанцями суспільства. Блукаючи по вулицях, я зіткнулася з Далібором. Він прихистив мене і замінив мені батьків. Я ніколи не сумнівалася в його авторитеті і в правильності його рішень… До того моменту…
Сияна і Егіль долали останні кілометри до водоспаду. Вони їхали по лісовій стежці, насолоджуючись свіжим повітрям і співом птахів. Нарешті, вони виїхали на галявину, де перед ними розкрився захоплюючий краєвид. У далеку підносилася висока гора з храмом на вершині. Вода з водоспаду струменіла вниз, утворюючи озеро з блискучою поверхнею. Вони злізли зі своїх тварин і підійшли до озера. Сияна поклала палець на губи Егіля, як тільки той хотів щось сказати, і посміхнулася. Вони сіли у позу лотоса і занурилися у медитацію.
Навколо них була спокійна і гармонійна атмосфера. У далеку сяяв храм, наче манивши їх до себе.
Раптом Сияна відчула, як її щось кличе. Вона відкрила очі, поглянула на храм і піднялась.
- Що сталося? - запитав Егіль, який також прокинувся від її руху.
Сияна перевела погляд з храму на Егіля.- Не складеш мені компанію ще в одній подорожі?
-Куди попрямуєму? —Не роздумуючи і з-задоволенням відповів Єгіль
- У Храм, до Древнього. - сказала Сияна.
Егіль здивовано і з насторогою підняв брови. - Останніх відвідувачів він спалив живцем. Ти впевнена, що хочеш прогулятися саме до Храму?
- Він спалив незваних гостей. Не хвилюйся: ми з добрими намірами, все буде в порядку. - Запевнила Сияна.
- Давно задавався питанням, чи зможу я стримати енергетичний промiнь Ікадiса. - сказав Егiль i посмiхнувся…
…Добравшись до підніжя гори Егiль i Сияна вийшли на зелену галявину, що зливалася з кам'янистою мiсцевiстю, де починаються кам'янисті сходи до Храму.
Розпочавши підем Сияна помітила, що на сходинах вирізьблені руни та малюнки. В деяких вона впізнає знаки елементів, зодіакальні знаки, планети, зоряні сузір'я.
Сіяна і Егіль підходять до дверей храму і стукають, відлуння від вашкої скобі на дверях заповнило весь простір. Вони обертаються в бік заходу і спостерігають, як сонце зникає за горизонтом а на його місці з'являється яскрава зірка, яка притягує їхню увагу. Вони дивляться на неї з подивом і зачаруванням. Через пару секунд двері храму відкриваються з легким скрипом де їх зустрічає Динара, молода, вродлива дівчина з беземоційним обличчям.
- Вітаю вас, - каже вона тихим голосом. - Мене звати Динара. Я служниця храму. Йдіть за мною.
Вона повертається і йде до дверей в кінці залу. Сіяна і Егіль слідують за нею. Динара відкриває двері і показує на них рукою, закликаючи увійти.
- Тут тебе чекає Ікадис, - каже вона звиртаючтсь до Сіяни.
Сіяна входить в двері, Егіля Дінара зупиняє.
- А ти чекай тут. Ікадис хоче побачити тебе наодинцi.- промовила вона в сторону Сіяни.
Сіяна йде даді опиняється у дворi храму, де стоїть Ікадис. Вiн стоїть бiля кристала, який сяє вiд накопиченої в ньому енергiї. Повертає своє обличчя до Сияни i дивиться на неї своїми пронизливими очима.
Сияна пiдходить до Ікадиса i намагається промовити щось, але чує його голос у своїй головi.
- До планети несеться астероїд, - каже вiн. - Я спробую його зупинити. Але це може мати небезпечнi наслiдки для людей, якi знаходяться у підніжжя гори. Я не можу гарантувати їхню безпеку.
Сияна здивовано дивиться на нього. Як тільки вона спробувала задати уточнююче запитання Ікадіс обертається i виходить з двору. Сияна на мить завмерла після чого пішла до дверей, з яких вона прийшла…
З дверей храму виходить Сияна, за нею виходить Егiль. Вони зупиняються i дивляться на яскраву зiрку, яка нависала на горизонтi, яка стала ще ближче i бiльше.
- Що там сталося? - питає Егiль.
Сияна мовчки, з занепокоїнням, вдивляеться в яскраву «зiрку»…
Епізод #5 Радагор
На столі, научної лабораторії Наума, лежить розгорнута карта місцевості, над якою нахилилися: Рав'єр, Наум, Ейнар, Діоген і Дарен. Вони обговорюють план дій.
- Сьогодні прийшов лист від мисливців, - починає Рав'єр. - Вони стверджують, що побачили некроманта, який підняв нежить. За описом це Радагор, наш старий "друг" Радагор.
І це добра нагода перевірити нову зброю Наума на практиці.
Радагора захопити живим. Якщо буде пручатись судіть його на місці, - добавив Рав'єр. -Показуй, що ти там винайшов. - Звирнувся Рав'єр до Наума…
- Як ви знаєте, некромант має здатність керувати нежиттю за допомогою енергетичних потоків, які течуть у хворобах. Це наче ляльковод, який смикає за ниточки своїх ляльок. Але що буде, якщо ми переріжемо ці ниточки? … Правильно…
- Наум показує мішечок. - У ньому знаходяться спори і пружинний механізм. Все просто: стискаєте мішок до тріску всередині, кидаєте в бік нежиті і через дві-три секунди механізм спрацьовує розкидаючи спори в повітря.
- То що роблять ці штуки? - Перепитав Дарен.
Наум вашко вдихає піднявши брови.
-Ці штуки немов ножиці, а що роблять ножиці? - Розчаровано перепитав Наум і тут же відповів розлючено. -Перерізають енергетичні потоки, за які смикає некромант. Спори блокують хворобу і вимикають зомбі.
- Скільки часу проходить з моменту потрапляння спор на нежить до початку їх дії? - Поцікавився Діоген.
- У лабораторних умовах ефект був миттєвий. Але на практиці… - Наум пожимає плечами…
- А що буде, якщо занурити в спори некроманта? - питає Ейнар.
- Нічого. Спори діють тільки на померлих, які керуються енергетичними потоками хворі. Некромант, на жаль, живий, - відповідає Наум з докором. - До цих пір.
Дарен бере сумку з мішечками і разом з Ейнаром і Діогеном йдуть до дверей.
Вони виходять з дверей замку сідають на коней і приєднуються до групи стражників, за якими під останні промені сонця виїжджають у свою небезпечну місію…
Наум важкими кроками піднімається у вежу, йде до дверей своєї кімнати, відкриває її ключем і входить.
Кімната простора. З вікна видно гору з Храмом Ікадіса на вершині. Наум підходить до вікна і дивиться на Храм. Він знає, що там відбувається щось незвичайне.
Він відводить погляд і йде до кута кімнати, де стоїть щось накрите простирадлом. Він знімає простирадло і виявляє свою портативну лабораторію. Наум починає щось робити з речовинами і приладами. Він зосереджений, він переноситься спогадами в минуле…
…Наум стоїть біля вікна в залі ради і спостерігає за воротами фортеці. Ворота лежать вибиті, а на їх місці створені Моесілом дерев'янi переплетенi коріння, якi утворюють бар'єр для натовпу зомбi, що намагаються прорватися всередину.
Використовуючи здібності друїда, Моесил покрив себе корою i коренями, якi зв'язують його з землею i пiдтримують його силу.
Декiлька зомбi, якi пробралися по цю сторону бар'єру, б'ють по Моесилу i вiдривають шматки кори з його тiла.
Наум бачить це i безнадійно хвилюється за свого друга і наставника.
За його спиною Лана i Сияна, які стоять перед групою добровольцiв тримаючи в руках шкатулку Моесила. В якій лижло вiсiм шприцiв з сивороткою, що може перетворити людину на непереможного воїна.
Сіяна у розгубленостi i сумнiвах, давати сиворотку добровольцям чи нi. На неї тисне Лана.
- Сияна, не роби цього! Ми не знаємо, що цей препарат зробить з ними. Ми можемо породити нових монстрiв.
Деякi добровольцi в жаху вiдступають вiд Сияни.
- Але ми повинні щось зробити! - каже Сияна. - Моесил не витримає довго. Ми повинні допомогти йому.
- Як? - питає Лана. - Зробивши ще монстрів? Це безглуздо i небезпечно.
- А що ти пропонуєш? - кричить Сияна. - Бачиш, що вiдбувається? Зомбi прориваються до нас. Ми не маємо часу на роздуми. Вона піднімає шкатулку i готується відкрити її…
На їх фоні велике вікно, в яке дивиться Наум. Він з жахом спостерігає за тим що відбувається на вулицях міста. Де повсюди були зомбі з якими билися стражі Конфедерації, серед яких був і Моесіл.
- Ні-ні-ні! - Кричить Наум збентежено.
Він бачать, як Моесил, його кращий друг, падає під натиском нежиті. На нього накидуються зграя зомбі розриваючи на шматки.
Наум не може витримати такого видовища. Він втрачає контроль над собою і кидається до дверей.
- Наум! – Кличе його Сіяна, але вже пізно. Він вибігає с зали. Забігає в вежу і стає перед великим вікном з видом на храм Древнього - Ікадіса. Наум не може повірити, що той залишився байдужим до того, що відбувається.
- Ікаадис!!! - Кричить Наум. - Допоможи нам!!! -Його голос викликає коливання в просторі, які швидко досягають балкона храму, на якому стоїть Ікадис. Він відчуває голос Наума, що проникає в його ауру. Він відчуває його біль і розпач.
Ікадіс починає левитувати і піднімається вгору. Він збирає всю свою силу і енергію в один потужний імпульс, який спрямовує його до замку, де триває битва.
Всі, хто бачить його, замирають від подиву і страху. Вони бачать, як Древній летить до них, наче комета.
Він приземляється на двір перед замком, створюючи великий удар. Від нього трясеться все навколо.
Він падає на одне коліно, виснажений від перельоту. Ікадіс переводить подих і поглядає на Храм.
Він піднімає руку вгору і створює енергетичну дугу між Каменем у Храмі і собою.
Камінь світиться яскравим світлом і передає йому свою силу і енергію. Він відновлюється і створює енергетичний промінь з рук спрямовуючи його на нежить.
Цей промінь розриває всіх, хто потрапляє під його дію.
З дверей замку вибігають стражники і приєднуються до битви.
Сіяна бачить спалахи за вікном. Лана підходить до неї і обертає її до себе. - Сіяна, це Древній! Він прийшов нам на допомогу! - Радісно каже вона.
- Я бачу... - Шепоче Сіяна. На її обличчя повертається надія.
В той час Наум озлобленно спостерігає за боєм.
В його серце закрадається ненависть він не розуміє, чому Ікадис допустив такий жах…
Епізод #6 Армагедон
В Залі Ради панує напруження. За столом сидять Егіль, Лана і Сіяна. Наум, стоїть біля вікна і дивиться в нього, ніби не бачить і не чує нікого.
Двері розчиняються з гуркотом. В зал входять Тіор. Він підходить і сідає за стіл, обмінюючись поглядами. Сіяна звертається до присутніх.
- Ми з Егілем навідались до Древнього
Присутні напряглись в очікуванні продовження…
-Новини не втішні. -Промовила Сіяна- До нас наближається Астероїд, Древній спробує його спинити.
Наум скептично покосився на Сіяну. Атмосфера в залі напряглась.
Тіор гірко засміявся. -Ну, для повного "щастя" ще Армагеддона не вистачало… -Несподівано Тіор звертаеться до Сіяни -Ти чула щось про якусь карту, яку шукає Далібор?
Сіяна кивнула. - Саме ці чутки підштовхнули мене приїхати. Є стара легенда. У ній говориться, що десь є могильник давнього народу, що жив до нас. За легендою там поховано тисячі мумифікованих воїнів … Ось я і вирішила особисто навідатись в бібліотеку Цитаделі, якщо це не міф, інформація про цей могильник повинна бути там. І якщо вона є, то її необхідно знищити.
Наум нервово слухає. В його очах блищить божевілля. Втрутившись у розмову, вигукнув: - Якщо це не міф, то ми всi пропали! Спори проти нежитті на муміях не спрацюють!
Всi здивовано звертають увагу на Наума.
Тіор пильно глянув на нього і обережно промовив -Чому?...
Наум зітхає. - Бальзамуючий склад в їх тілах може блокувати перпарат, і він не спрацює. – Наум наполегливо добавляє -Я на крок від розгадки сили Древнього, я можу…
Лана перебиває його і різко до нього звертається. - Навіть не починай! Чи потрібно тобі кожен раз нагадувати…
Наум підвищує тон і різко висловлюється.
- Все більше шкодую, що відрікся від престолу, і тепер доводиться бути частиною зламаного механізму! Доводиться терпіти цілодобове слідкування, організовану власною сестрою!
Лана збуджена. Її розкрили.
-Наум! У мене не було вибору! Твої заклики повторити помилку Далібора змусили мене піти на ці заходи. Це все заради загального добра. Ти на діалог не йшов, що мені потрібно було робити?!
Наум з презирством дивиться на неї і з злобою промовляє
- Не дозволити розвалити імперію! - Він виходить з залу і з грохотом зачиняє за собою двері.
Епізод #7 Зговор
Наум, розлючений і цілеспрямований. Він проходить уздовж складського приміщення, в якому по обидва боки продовольчі стелажі з продуктами різного роду.
Він підходить до кінця складу, повертає за стілаж і впирається в стіну. Натискає на декілька точок у стіні, стіна обертається, як пропелер на вертикально закріпленому штирі. Тим самим відкриваючи потаємний тунель вкритий павутинням.
Видно, що тут давно ніхто не проходив. Наум знімає павутиння мечем та йде по довгому коридору, проходить перехрестя тунелів, підходить до другого перехрестя і повертає ліворуч. Проходить півсотні метрів і впирається в двері, відкриває, входить.
Під світло його лампи потрапляє Хорес. - Думав, ти вже не прийдеш, - Каже Хорес, не приховуючи роздратування.
Наум здивовано замирає на секунду. - Міг і не прийти, але прийшов, - Відповідає він холодно. - І я розраховував побачити іншу людину…
З тіні виходить Сигрід. Вона посміхається Науму і підморгує.
- Ти очікував побачити мене. Я тут. Все впорядку, не хвилюйся.
- Хвилювання тут ні до чого, - Заперечує Наум. - У листі було підкреслено умову про нерозголошення. І про зустріч тет-а-тет. Чув про тебе як про професіонала у своїй справі. Цей же інцидент говорить про зворотне.
По обличчю Хореса видно, що йому тон Наума не подобається. Хореса потягнув руку до меча, атмосфера накаляється…
В сутичку втручається Сігрід- Думаю, нам слід заспокоїтися, - каже вона миротворчо. - Зробимо справу, ти отримаєш результат, а ми – гроші! І забудемо один про одного.
Наум відходить від дверей, ставить лампу на столик, сідає на бочку, що стоїть поруч. Сигрiд сідає з іншого боку столика, навпроти.
Хорес опирається об стіну навпроти Сигрід.
- Добре, - погоджується Наум.
- Приблизно через добу орбіта планети перетнеться з орбітою Астероїда. Відбудеться зіткнення.
У присутніх змінюються вирази облич. Вони розуміють всю серйозність ситуації. - Схоже, убивати нікого не доведеться, незабаром і так всі здохнуть. - промовив Хорес.
Наум, який сидів поруч, поглянув на нього з презирством.
- Не здохнуть, - відповів він твердим голосом. - Древній може зупинити Армагеддон використавши енергію каменя, що лежить у храмі. Але Древній це бездушна істота, якому плювати на всіх. Він може зрадити нас у будь-яку мить.
Наум зробив паузу і подивився на присутніх.
- Якщо він спробує зупинити загрозу, йому доведеться увійти в транс і витратити всю свою енергію. Він буде беззахисний і слабкий. Тоді ми зможемо без зусиль завдати йому смертельного удару. А якщо він не зробить нічого, якщо він залишиться осторонь і дозволить планеті загинути, тоді в справу йдуть стріли Сигрiд за первинним планом.
Хорес, який слухав їх розмову, нахмурився. - Почекайте, - Сказав він. - Ти хочеш убити Древнього, якщо вiн не зупинить Армагеддон? Та який в цьому сенс? Всi i так здохнуть.
Наум похитав головою. - Нi. Якщо Древнiй не зупинить Армагеддон, то я оволодiю його силою і сам зупиню цей кошмар. А потiм я зупиню Некроманта. Я спалю все болото разом з усiєю нечистю, яка в ньому оселилася. Я зроблю те, що Древнiй повинен був зробити давно!
Хорес подевився на Сигрiд і кивнув їй схвально. - Ми в справi, -Сказала вона.
Наум піднявся з-за столика і повернувся до дверей. - Добре, завтра на заходi сонця ми зустрінемось бiля пiдйому в Храм. Будьте готовi!
Сигрид з Хоресом не промовив ні слова вийшли з кимнати. За ними вийшов Наум. Він тримав у руці лампу, яка світила слабким світлом.
Найманці пройшли кiлька десяткiв метрiв по темному коридору, а потiм повернули лiворуч. Світло вiд їх лампи тьмянiло, а потiм зникло за рогом.
Наум зупинився на перехресті і подивився в їх сторону. Він переконався, що вони пішли, і повернув праворуч, пішов по іншому коридору, в інший бік. Він йшов швидко, немов у поспіху…
Епізод #8 Перетворення
Наум увійшов до своєї кімнати, де стояла портативна лабораторія. Він запалив спіртовий рощен який знаходився під колбою, що містила в собі таємничу рідину.
Вона почала бурхати і змінювати колір. Наум ретельно налаштовував, змішував і додавав інгредієнти в колби.
У кінцевій колбі з'явився газ синього відтінку. Наум перекриває вентиль, відєднує колбу і підносить до вікна. Він з презірством дивиться на Храм, що височів над містом. Він підніс колбу до рота і через спеціальний клапан у колбі вдихнує газ…
Його зіниці почали шалено пульсувати, а потім зупинилися. Наум видихнув газ і застиг. Навколо нього розлилася яскрава аура, але потім вона потьмяніла. У його очах засяяли блискучі крапки, з яких тяглися нитки світла. Нитки пронизували все навколо. Вони то з'являлися, то зникали.
Наум підняв руку і кінчиком пальця торкнувся однієї з них. Вона втягуеться через його палець і насичує його ауру. Його очі запалали, світло стало сліпучим і осяяло кімнату…
Епізод #9 Сповідь
Підрозділ Діогена долала останні кроки до лігва Терга де був замічаний некромант. Сцена побаченого була жахливою: Навколо повно крові, у калюжі якої лежить розірваний Тергом Здоров'як. Недалеко від якого простягся мертвий Терг. До нього підходить Ванда, молода дівчина з підрозділу.
- Який же він величезний, - Захоплено прошепотіла вона. - Це найбільший Терг, якого я бачила.
Діоген, присівши, оглядається. Його пильне око помічає краплі крові на зламаних гілочках на периферії бою. Вони вказують на напрямок втечі. Він підходить до Ейнара і показує на північ.
- Він пішов туди, - Каже Діоген після чого вирушає за напрямком, група слідує за ним.
До Старого-Стража, який сюди їх привів, звертається Дарен,
- Далі ми самі, - Дякую за допомогу. Дає в нагороду Старому-Стражу декілька монет і йде слідом за групою.
В глуши лісу стоїть невеличкий будиночок з якого Чути важке дихання…
У похмурій кімнаті на ліжку лежить Кіал. Його рани перев'язані ганчірками, перед ним стоїть Радагор. Кіал у нього вдивляється і помічає його чорні очі.
- Ти некромант! - Налякано вигукує він.
- Заспокойся! - каже Радагор. - Я врятував тобі життя. Тебе не погано пошматувало. Як відчуття?
- Пити, - Прохриплює Кіал.
Радагор передає Кіалу чашку з водою.
- Тебе як звути? - Запитує Радагор.
- Кіал, - Вимовляє своє ім'я Кіал.
Радагор підходить до вхідних дверей збираючись вийти. - Я поки твого напарника закопаю. Він допомагав тебе тягнути. Було не до нього, а він уже починає смердіти. Радагор перед тим як вийти на секунду задумався. - Ви звідки прибули? «Мисливцi».
- З Гратсти, - Відповідає Кіал.
- Гарне мiсто, давно там був, -Коментує Радагор. - Багато що вiддав би щоб спокійно пройтись по його вулицях. -Задумавшись Радагор виходить з будинку
Радагор вiдходить на кiлька метрiв вiд будинку до поляни, на якiй п'ять насипів-могил. Поруч лежить тіло Лучниці, на ній рани від кігтів Терга.
Радагор махом руки піднімає її. Лучниця, що стала зомбі, бере в руки лопату і починає копати собі могилу. Радагор сідає поруч і закурює трубку.
На відстані від Радагора до кущів тихо підбирається загін Діогена. Вони з-за укриття спостерігають за Радагором...
Радагор сидить поруч з Лучницею, яка не припиняє копати собі могилу. За цим дійством захоплююче спостерігає Дарен
- Розірви мене грім! Що я бачу? - прошепотів Дарен. -Геніально!
Діоген косо подивився на Дарена, після чого розкрив себе і вийшов з-за укриття.
У руці в нього був мішечок з спорами. Він став за кілька метрів перед Радагором і голосно промовив:
- Здавайся - і тебе видадуть справедливому суду. У протилежному випадку судити тебе буду я! Тут і зараз! І я не буду милосердним до нечисти, яка залишила тисячі сиріт!
Радагор злякався і швидко зробив рух руками. З-під землі піднялися ще п'ять померлих, яких він підняв з допомогою некромантії. Зомбі взяли зброю в руки і стали перед Радагором, захищаючи його.
Діоген не роздумуючи кидає мішечок в зомбі який влучає одному з них по голові, мішечок розкрився а спори розлітаються над нерухомими зомбі. Всі на мить застигають в очікуванні що буде далі...
Але нічого не сталося. Діоген зрозумів, що план з спорами провалився, і швидко витягнув меч.
Радагор теж схопив свій меч і став у ряд з зомбі. Вони підняли над собою мечі, готуючись відбити атаку. Але раптом зомбі почали падати один за одним, наче ляльки без ниток.
- Дивно, - Пробурмотів Радагор дивлячись на одного з померлих.
Він поглянув на Дiогена і продовжив:
- Якщо я і винен в смертях тисяч, то опосередковано. Я не несу загрози суспiльству.
Радагор кинув меч і пiдняв руки вгору. Стражники швидко обеззброїли його і взли в кайдани.
- Розсiятися! Треба тут все перевiрити, - Наказав Дiоген.
Із вікна будинка, за дійством спостерігає Кiал. Вiн бачить як заарештували Радагора і що до будинку направляються Ванда з Дареном.
- Вони подумають, що я з ним за одно! - Прошепотів про себе Кіал. -Він підхоплює меч зі столу і вилазить через вікно з протилежного боку та тікає в ліс…
Через деякий час, по лісовій стежці, легким ходом просувався загін Діогена. Серед колони їхав Радагор, якого вони полонили, Дарен, що їхав поруч, наблизився до нього з запитанням:
- Ти, мабуть, єдиний, хто знає, що трапилось в госпіталі Ганкори, - прошепотів він.
Радагор кивнув у відповідь.
- Ти не схожий на істоту як Далiбор. - Добавив Дарен.
- Далiбор - не істота... В першу чергу він людина, а вже потім істота.
- Стримано відповів Радагор. - Він був першим i наймогутнішим друїдом, найсильнішим серед нас. Ми слухали його беззаперечно. Робили все, що він наказував, i щиро вважали, що інакше бути не може.
Лiки тоді були лише пустим словом, а потрібно було діяти.
Радагор занурюється у спогади...
…Радагор у супроводі Далібора та наставника входять до загальної палати госпіталю. На ліжках лежать хворі, які стогнуть вiд болю i помириють. Далiбор звертається до медичного персоналу:
- Залиште кабiнет i зачиніть за собою двері! - наказав він.
Медсестри у захисних костюмах покорно покинули палату. Одна з них підбігла до Далiбора.
- Що відбувається? - запитала вона.
- Ми прийшли вилікувати хворих. Вам не потрібно хвилюватися, - додав Далiбор.
- Я принесу вам захисні костюми, - запропонувала медсестра.
- Нам це не потрібно, - Відхилив пропозицію Далiбор. Медсестра вийшла з палати. Радагор попросив ключ i зачинив двері.
- Спостерігайте за мною уважно, якщо щось піде не так, відсікайте мені голову, - Сказав Далiбор соратнику. Той дістав меч, став поруч з Далiбором і підняв його над головою, готуючись до удару.
Далiбор увійшов в транс. Частина його тіла покрилася корою. Соратник завмер у очікуванні.
Далiбор підійшов до лiжка з хворим. Вони мали бліду ауру, в якій виднілися чорна енергії хвороби. Аура Далiбора була яскрава, з енергією зеленуватого світіння.
Він простягнув руку до хворого і злився своєю аурою з аурою хворого. Зелені потоки енергії Далiбора почали витiсняти енергетичні потоки хвороби.
В одну мить чорні потоки енергії переплітаються з енергією флори, яка почала темніти.
Кора на тiлi Далiбора розсипалася в пил i осипалася. Далiбор вiдкриває очi, з яких сіяє темрява.
Він сповнений чорної енергії хвороби, що роз'їдала його душу. Він випромінював нитки темряви, що повязували аури хворих, які лежали на ліжках. Між ним і ними встановлюеться зловісний зв'язок, що поглинав їх життя.
Аури хворих тремтіли і боролися, але безнадійно. Хворі скручувалися від невимовного болю.
Радагор стояв у кутку палати, блідий від жаху і безсилля. - Що ти робиш? - Закричав він. - Ти їх вбиваєш!
- Я не вбиваю їх, -Пророкотав Далiбор хрипким голосом. - Я очищаю їх…
З кінчиків пальців Далiбора сипалися потоки темної енергії. Він притиснув ліву руку до грудей, немов збираючи нитки до себе. Хворі з ревом і стогоном підняли верхню частину тіла, намагаючись вирватися з-під його влади.
Далiбор, мов ляльковод, почав керувати хворими, рухаючи лише пальцями. Вони кричали в агонії. Далiбор підняв ліву руку перед своїм обличчям і з холодним поглядом абсолютно чорних очей стиснув руку в кулак. Хворі затряслися, їх тіла скрутило, в очах заблищали пекельні муки.
Радагор з остовпілим поглядом рвонув руку і дав знак трясучому від страху Соратнику з мечем, щоб той рубав.
Меч Соратника полетів до шиї Далiбора. Але права рука Далiбора раптово схопила лезо меча, зупинивши його перед собою.
Кулак лівої руки Далiбора стиснувся ще сильніше. Хворих пiдкинуло в повiтря... і вони видихнули останнє. Їх очi стали темними, як у Далiбора.
Всi хворi стрiмко пiдскочили з лiжка, з храпом i скреготiнням зуб накинулися на Соратника розриваючи його на шматки.
Далiбор йшов до Радагора, який закляк iз жахом на обличчi. Раптово отямившись він кинувся до дверей.
Далiбор рухом руки i пальцiв направив темнi нитки енергiї в його бiк. В ауру Радагора проникла темна енергiя.
Він впав, його аура потемнiла, потемнiли очi. Потоки енергii текли вiд Далiбора до Радагора.
Раптово стражники відреагували на крики та вибили двері в палату. На секунду замерли вiд побаченого i з пiднятими мечами кинулися на Далiбора, але він махом руки пiдтягнув до себе зомбi, що залишилися біля Соратника. Вони пiдірвалися i побігли немов звірі в бiк стражникiв. Між стражниками та зомбі зав'язується кривава битва. В цей час Далібор направився в сторону збентеженого та наляканого Радагора.
Далiбор з зловісними намірами рухався в сторону Радагора, він рухом руки i пальцiв направив темнi нитки енергiї в його бiк. В ауру Радагора проникла темна енергiя, що холодно обвивала його серце i душу. Він впав бiля дверей, його аура потемнiла, потемнiли очi. Потоки енергii текли вiд Далiбора до Радагора, наче кров з рани.
Радагор змінюеться в обличчі і починає чинити опір, потоки темної енергії від Далібора припиняются.
Далібор рухом руки і поглядом ніби напираэ сильніше, посилаючи більше темної енергії. В цей момент у двері вриваються ще стражи порядку.
Далібор розуміє, що керувати набагато простіше мертвими.
З підтримкою зомбі він атакує стражників. Розмахуючи мечем що свистить у повiтрi Далібор безжально вбивав одного стражника за іншим Радагор переляканий. Він піднімається з підлоги і з усіх сил біжить до дверей в які вибігає і стрімголов біжить, залишаючи місце зародження зла.
Йде дощ, гуркотить грім і сяйво блискавок освітлюють мокре та бліде обличчя Радагора, який біжить по лісовій стежці з льодяним поглядом абсолютно чорних очей.
З дверей лікарні вибігають охоронці, персонал і пацієнти які були перетворені на зомбі. В крові, з великими порізами, чорними очима та зі зброєю в руках, вони розбігаються в різні боки, вбиваючи всіх, хто потрапляє їм на шлях.
За ними виходить Далібор. Темні нитки опускаються від пальців його рук, покачуючи пальцями, керує кожним, з ким пов'язаний.
Після того, як зомбі вбивають людей, нитки обгортають їх, вони піднімаються, поповнюючи армію Далібора – Некроманта…
Епізод #10 Зрада
Сьогодення:
В темному, заплісновілому залі, майже злившись з моторошним троном засідає Некромант в очікуванні чогось
Раптом темрява розступилася перед ранковим світлом, що проникло через щойно відкриті двері. В яких
з'явився силует людини в плащі із капюшоном. Він зайшов до приміщення і зняв капюшон виявивши обличчя, це був Хорес.
- Важко було сюди прорватися! - сказав Хорес голосом, що лунав у пустому залі. - І вже це подвоює суму за те, що я тобі приніс.
- Ти вже тут і, на твоєму місці, я б не торгувався. - відповів Некромант холодно.
- Торгуватися? З тобою? - посміхнувся Хорес іронічно. - Я прийшов не торгуватися, я прийшов домовлятися.
- Говори. - сказав Некромант зацікавлено нахиляючись вперед…
Епізод #11 Початок
Діоген та його загін рухались по лісовій стежці. Він їхав в кінці колони, поруч з Ейнаром.
- Тут недалеко живе Лілу, - прошепотів про себе Діоген. - Може Фріда в неї.
- Фріда так і не з'явилась? -настороженно перепитав Ейнар.
Діоген кивнув що ні.
- Лілу і я би провідала. Да і негарно залишати Діогена одного в лісі: ще загубиться. - Втрутилась в розмову Ванда.
Діоген посміхнувся і звернувся до Дарена, який їхав в середині колони поруч з Радагором.
- Дарен! Ми з Вандою зробимо невеликий крюк, заїдемо до Лілу. Доженемо вас біля Столиці, - Крикнув він.
Дарен підняв руку у відповідь, даючи зрозуміти що він прийняв задачу.
Вони роз'їзджаються на перехресті, Дарен з підрозділом породовжили рух далі. А Діоген і Ванда добавили швидкості в напрямку Лілу. За ними немов тінь помчав Ейнар, відчувши недобре вирішив приєднатись до побратимів…
В глибені лісу, вздовж річки, розташовано рибацьке поселення. З одноповерховими будиночками. До дверей одного з будинків підходять двоє людей в балахонах та з символами Окультистiв на спинах.
Один з них стукає в дверi. Чекає. Дверi вiдкриває Лiлу. I як тiльки бачить «гостей», огидливо лається:
- Йдiть до біса!
Після виразної промови вона з гуркітом забавовнює перед ними дверi. Незванi гості йдуть до наступного будинку.
Через мить до будинку Лилу пiд'їжджає група Дiогена. Пiдійшовши до дверей Дiоген від нервів наполегливо стукає. Двері оскалившись, вiдкриває Лилу. Вона впiзнає Диогена миттєво міняється в лиці і виходить, в посмiшцi.
- Яка приємна несподiванка! - радо промовляє вона. - Я вже подумала, що це знову окультисти з їхньою пропозицiями вiчного життя. Пробормотала собі під ніс. Яка вас сюди занесла?
- Фрiди у тебе немає? - Стривожено запитує Дiоген.
- Не було, - тривожно вiдповiдає Лiлу.
- Вчора вона не повернулася в Столицю, -Продовжує Дiоген.
- Дiоген! Не накручуй! ми її знайдемо! - Заспокоюючи звернувся Ейнар.
-Не довго думаючи, Лілу пропонує. -Якщо поїдете на схід, зустрінете патруль. Може, вони її бачили, -Там хороші хлопці, вони допоможуть.
Діоген подякувавши разом з групою попрямували в заданому напрямку…
Группа Діогена рухаеться в сторону сходу в пошуках стражників цеї місцевості. Як тільки вони з'явились на гроризонті Діоген погнав в їх напрямку.
Порівнявшись з ними, не гаючи часу він запитує - Ви не бачили дiвчину? Світле пряме волосся по плечі. Шкіряна сумка з ініціалами "TS". Позавчора вона мала бути в цій місцевості.
- Нажаль ні. -Пожавши плечами відповіли Стражі. -Думаю нам потрібно почати пошуки з таверни бiля «Ущелини Проклятих». Притон для рiзного сброду. Якщо в цих краях хтось і зникає, то пошуки потрібно починати звiдти, - Відповів Командир патрулю.
- Ви з нами? - запитав Ейнар у Командира.
- Безумовно. Якщо щось пiде не так, навiть нас буде мало. Відвідувачі того закладу не люблять стражів порядку.
Ейнар схвально киває. Патруль розвертається, і всі разом, вони прямують в сторону "Ущелини Проклятих"...
Тим часом, по похмурій болотяній місцевості йде Некромант. Він давить ногами бруд, поруч з ним йдуть кілька зомбі «не першої свіжості».
Зупинившись, Некромант піднімає погляд у небо і деякий час, чорними як смола очима вдивляється в астероїд, який мчить в напрямку планети. Після чого опускає погляд перед собою і раптово випускає темні потоки енергії з кінчиків пальців у землю. Через секунду земля реве і гуркотить, в цю мить з неї, з шкреготом та воплями, виривається величезний звір в доволі непоганому стані як на мертвого уже сотні років...
Не далеко від того місця патрулювали стражі конфедерації. Вони були виснажені і напружені. Раптом група спиняється. Налякано прислухаючись до лісових шумів. Крізь густу зелень вони розгледіли, як по брудному болоту пробирався Некромант на спині велетенського звіра. Навколо нього скупчилися десяток зомбі, які служили йому живим щитом.
- Це він! - прошепотів один із стражників, схопивши за рукоять меча.
- Не рухайтеся! - приглушено наказав інший. - Вони нас ще не помітили.
- Що ми чекаємо? - запитав третій. - Давайте атакуємо!
- Ти здурів? - Вигукнув четвертий. - Ми не маємо …
Не договоривши Він помічає як Некромант уже змінює напрямук руху в їх сторону і мчить в атаку показуючи своїм зомбі кістлявим пальцем в сторону групи.
Один із стражників швидко реагує, бере пристрій, що посилав звуковий сигнал, з кодом координат місцевості. Він звав на допомогу, він повторював сигнал раз за разом, доки зомбі не добралися до нього, з кого і розпочали свій кривавий масакр.
Стражники билися за своє життя. Один із стражникiв загинув одразу, коли зомбi прокусив йому горло. Троє iнших намагалися захиститися, розрубуючи зомбi на шматки.
Один iз стражникiв отримав смертельне поранення у груди. Його товариш, побачивши це, без коливань вiдсiк йому голову, щоб Некромант не мав змоги його підняти.
- Прости мене, брате... - Прошепотiв вiн i повернувся до бою.
Але це не врятувало його власного життя. Зомбi переважали за чисельнiстю i скосили всю групу.
Гнилi мерцi посипалися на землю. А щойно вбитi стражники пiднялися на ноги i поспiшно побiгли за Некромантом, залишивши за собою одного воїна без голови, оточеного зомбi «не першої свiжостi».
Вiдгукнувшись на звуковий сигнал, на мiсце бою прибув патруль. Серед них був Командир у блискучiй бронi.
Він миттєво оцінив ситуацію i дав розпорядження: -Негайно вiдправити поштовго птаха до Столицi. "Некромант рухається на захiд. Ми йдемо за ним".
Один iз стражникiв швидко вiд’їхав, щоб виконати наказ. Усi iншi стражники кинулись слiдом за Некромантом, сподіваючись зупинити його...
В цей час, Сіяна і Егіль стоять в невеликій кімнаті, де з двох сторін до стелі тяглися стелажі, заповнені документами різних епох і народів.
В кінці кімнати маленьке вікно, через яке прориваються останні промені сонця, світло якого падає на старий дерев'яний стіл сховища. На ньому лежать кілька стосів давніх рукописів і карт, а також незавершена карта, складена з розрізаних частин, де одного фрагмента не вистачає. Вони шукали його вже годину, але безуспішно.
- Може, цей фрагмент десь в загальному залі? - запитав Егіль, перебираючи папери.
- Не думаю. Коли ми заходили, практично всі комірки з документами були в пилу, окрім деяких. Комірка, в якій ми виявили карту, була однією з таких. Ми перевернули кожний листок в сховище, а цього фрагмента так і не знайшли. Він зник не випадково. Хтось тут був до нас, і він знав, де і що шукати. - відповіла Сієна, поглядаючи на порожнє місце на карті.
- Ми перевернули всі документи. Але не ці! - Егіль показав на карту перед якою вони стояли і перевернув один з її фрагментів. На зворотному боці кожного фрагмента видний тьмяний відбиток сусіднього фрагмента.
- Що це? - Сієна нахилилася над картою і зустрілася поглядом з Егілем. В її очах заблищала надія. Вони почали перевертати всі частини карти в пошуках відбитку фрагмента, якого невистачає.
- Ось він! - Скрикнула Сіяна, схопивши фрагмент карти, і уважно вдивившись в нього. -Я знаю де це місце. Потрібно терміново повідомити про зникнення карти…
Тим часом, Діоген із своїм загоном увійшов до бару в пошуках Фріди. Бар був темний і шумний, повітря наповнене димом і запахом алкоголю.
Ейнар підійшов до бар стійки з запитанням до бармена.
-Шукаю дівчину. Світле пряме волосся до плечей. З сумкою з ініціалами "TS". Я заплачу монетою за будь-яку інформацію.
- Не пригадую такої. Сюди ходить чимало народу.
-Відповів бармен.
- Можливо, ви помітили щось незвичне? - Настояв Ейнар, поклавши монету на стійку.
- Незвичне? Тут? Тут все незвичне - це звичайна річ. - засміявся бармен і звернув увагу на іншого клієнта.
Ейнар розчаровано відступив від барної стійки і зіткнувся з офіціанткою, яка непомітно поклала записку йому в руку. Вона була блідою і напруженою, її очі благали його про мовчання.
Ейнар не давав знаку, що щось побачив, і продовжив свій шлях, показавши Діогену головою на вихід. Вони покинули бар, а за ними й увесь загін.
Вийшовши з бару, вони попрямували до своїх коне які стояли за рогом. Ейнар читає записку про себе…
- Фріду викрали ще вчора. - Звернувся Ейнар до Діогена. - Той, хто її викрав, був тут півгодини тому і поїхав на південь із групою наємнців.
- За ними! - Скомандував Діоген, осаджуючи свого коня.
Група поспішно вскочили на своїх коней і помчала по стежці в ліс.
Тим часом, по вузькій лісовій стежці, не піднімаючи багато пилу, їде група Найманців. Вони одягнені в темну одежу і носять різну зброю. Їхні обличчя виражають напруження і пильність.
По передо Хорес і Сігрід. Найманець, який замикає групу, свистом привертає до себе увагу. Хорес і Сігрід обертаються.
- У вас є припущення, що це може наближатися? - Питає найманець, показуючи кивком голови назад.
Хорес напруженно вдивляється і бачить пил, піднятий вершниками які швидко наближаються.
- Всім зайняти позиції зліва! Приготувати луки! Якщо це стражники, - бити на поразку! - Командує Хорес.
Найманці з'їжджають в ліс, займають позиції за кущами, деякі з них витягують луки, натягують стріли в очікуванні.
Підрозділ Діогена мчить по лісовій стежці в надії врятувати Фріду. Ейнар попереду групи. Вони під'їжджають до засади. Ейнар щось помічає зліва. Вдивляючись крізь густі дерева помічає пару коней Найманців. Крізь блиски з лісу з'являються летючі стріли.
Ейнар ухиляється від однієї з них, стрибає з тварини.
Одна стріла пронизує плече Драгана, друга - в його коня. Вони падають.
Наступному всаднику незвична стріла з незвичним звуком пробиває прямо в центр чола, скидаючи його на смерть.
Решта всадників оперативно реагують на ситуацію і виходять з-під обстрілу в ліс після чого одразу ж переходять в контрнаступ.
Ванда займає позицію, в руці лук і стріла, вона натягує тетиву. Крізь дерева спостерігає за тим, як стражники через обстрели пробираються до найманців.
Ванда бере на приціл Сигрид, яка стоїть з луком, в цю секунду Сігрід випускає стрілу і точним потраплянням убиває стражника.
Ударна сила стріли відкидає його назад. Ванда в ту ж секунду відпускає тетиву, і її стріла потрапляє в Сігрід, стріла впивається їй в груди, відкидаючи її назад.
Хорес, борючись поруч з двома стражниками, бачить, як Сігрід падає зі стрілою в грудях. Він в люті використовує енергію свого біополя, створивши енергетичні пучки за допомогою яких вбиває декількох стражників.
Обсилений застосуванням енергії, він з великими зусиллями підбігає до Сигрид. Хапає її на руки, вона хрипко намагається дихати. Хорес сідає разом з нею на коня і стрім голов мчить з поля бою…
Тим часом. Кіал, пробираючись через ліс, вибрається на пагорб, звідки відкривався вид на місто «Гратеста». Його очі заблищали від надії, коли він побачив білі стіни та високі храми міста. Але радість швидко змінилася тривогою, коли він помітив, як через гай пробираються близько сотні Найманців і Окультистів. На їхній броні світилися чорні знаки - символи їхнього ордену. Вони рухалися в напрямку міста, а деякі з них тягли за собою величезний таран, що нагадував голову Терга.
Кіал не марнував часу. Він кинувся бігти на випередження, щоб попередити стражів місьа про штурм. - Піднімайте військо! Місто збираються атакувати! - голос Кіала лунав у повітрі.
Сторожі обернулися до нього з подивом і страхом. Вони не встигли навіть запитати, хто він такий, як за Кіалом з лісу з'явилася армія Найманців і Окультистів які почали бігти на штурм.
Кіал разом із сторожами забігє за головні ворота, зачиняє їх за собою.
Один із стражів почав дзвонити у гонга, звук якого розносився по всьому місту. Попереджуючи про небеспеку.
- Що це за дурня? Чого вони хочуть? - Запитав один із сторожiв.
- Біс іх знає. – Напружено відповів Кіал.
В цю мить окультисти наносять удар тараном по воротам, якi вже з першого ж натиску майже вивернуло на виворіт. За ними послiдував другий i третiй удар. Дерево трiщало i ламалось пiд силою тарана.
Кіал i вартові схопилися за мечi, готуючись до битви.
За їх спинами з'явилася кiлька десяткiв воїнiв i жителей мiста зі зброєю. Вони були готовi захистити своє мiсто i своє життя.
З третього удару Окультисти проламують ворота i прорваються всередину. Вони починають рубати i колоти все, що зустрiчається на їхньому шляху. Розпочалася кривава битва.
Кіал вiдважно вступиє в бій. Вiн бьється з усіх сил і майстернiстю, яку набув за роки полювань на хижих звірів. Вiн вбивав одного за одним. Від його меча впало десятки Найманцiв i Окультистiв, але їх було забагато. Вони оточили його з усiх бокiв, не даючи йому шансу на перемогу.
Один з Найманцiв ударив Кіала чимось по головi. Він впав на землю, втрачаючи свiдомiсть. Останнє, що вiн почув, це звуки битви, крики, стогони, грим мечiв. А потiм все стихло…
Тим часом, Рав'єр з подихом вбігає у двері зала ради. де за столом його чекають - Лана, Дарен і Тіор.
Вони обертаються до нього з цікавістю і тривогою. Рав'єр звертається до Дарена своїм гучним і впевненим голосом.
- Ейнар з Діогеном так і не повернулися? - Запитує він.
- Ні, - Відповідає Дарен, стискаючи кулаки.
- Щойно прийшов лист. У ньому сказано, що патруль був атакований Некромантом. Він рухається на захід, Також, Окультистами була атакована Гратеста. Що там коїться не відомо…
Равєра перебівають гуркіт дверей в яки поспіхом вохдять Сієна і Егіль - Хтось пробрався до сховища карт. І це погана новина. Гарна - ми знаємо, де гробниця, - каже Сієна.
- Це не єдина погана новина. Патруль атакували. Некромант прорвався і рухається на захід, - повторює Рав'єр.
Сієна змінюється в обличчі. Швидко підходить до столу і розгортає карту. На ній видно червону крапку, що позначає місце поховання. -Гробниця за три години на південь. Ми перехопимо його перед гробницею, - каже вона.
- Дарен, підніми групу і візьми спори, які тобі дав Наум. Зустрінемося внизу, - наказує Рав'єр. Дарен киває головою і вибігає з залу.
Рав'єр роздає вказівки іншим: - Лана, скажи Науму, щоб готував спори для позицій. Передай Фолкору щоб він перевірив в готовність пристрої для пуску спор. Тіор, підніми війська і оголоси все-загальну евакуацiю.
Всі присутні поспішили виконувати свої обов'язки.
Рав'єр з загоном швидкого реагування, серед яких Егiль, Дарен i Сiена виходять iз дверей. Сiдають на вершникiв i вирушають на перехоплення Некроманта.
В цю мить, Лана влетіла в лабораторію, мов ураган, і звернулася до працівника, що стояв біля столу, зайнятий дослідженням.
- Де Наум? - Вимовила вона гостро.
- Його не було весь день, - відповів працівник, піднімаючи очі.
- Можлива атака Некроманта, - Сказала Лана. - Відправте всі спори, що є, на позиції. Це може бути наша остання надія.
Працівник в жаху кинувся з лабораторії. Лана з турботливим виглядом обернулася і покинула приміщення.
Лана піднімається по сходинках і вохить у відкриті двері в кімнату Наума. Оглядається, помічає під простирадлом лабораторію.
У неї починається тремор. Вона розуміє, що задумав Наум.
Лана з острахом підходить до вiкна через яке відно Храм, з якого майоріли спалахи енергії. «Чи не занадто пiзно? Чи не зробив Наум непоправне?»
Лана віходить з кiмнати. Вибігає не вулицю де її очі осліплює яскраве світло від комети яка от-от увійде в атмосферу планети.
Вона біжить до ворiт в пошуках Фолкора, її старого друга, i командира охорони палацу.
Навколо була метушня: всi щось тягнуть, укрiпляють, встановлюють.
Лана підбігае до Фолкора й налякано промовляє -Наума нема цiлий день. У його кiмнатi я знайшла лабораторiю. Вiн зробив крок, про який говорив.
Думаю, вiн збирається завдати удару по Древньому. Ми маємо його зупинити.
Фолкор не гаячи часу, зупинив стражника, який пробiгав повз.
- Як тебе звати? - запитав вiн.
- Рiк, - вiдповiв стражник.
- Пiдеш зi мною, -Сказав Фолкор. -Бережи себе, Лано. Пiсля того, як все закiнчиться, почастую тебе вечерею при свiчках.
Лана посмiхнулася. Фолкор з Рiком сіли на коней i виїхали через головні ворота. Вони мали небагато часу, щоб спробувати зупинити Наума…
В цей час. Хорес, з пораненою Сігрід прибув до будинку, де переховувалися найманці. Він зліз з коня, зняв Сігрід та поклав її на землю після чого звернувся до одного з найманців, що стояли біля дверей.
- Де дівчина? -Cпитав він.
- У будинку. Зв'язана, - Відповів найманець.
Хорес поглянув на горизонт, де з'явився всадник. Це був Діоген.
- Вбийте його або утримуйте, поки не здохнете, - сказав він найманцям. - Якщо він пройде, а ви залишитеся живими, я особисто вас четвертую.
Хорес вхопив на руки Сігрід і увірвався в будинок, залишивши за собою чотирьох найманців. Вони побачили на горизонті ще четверо всадників які приєднались до Діогена.
Найманці швидко схопили луки і розташувалися за прикриттям.
Біля Діогена стояв Ейнар. Він поглянув на нього і помітив кров яка розтікається по руці.
- Як плече? Битися можеш? - запитав він.
- Я порублю їх на шматки! - вигукнув Діоген.
Після чого скочив з коня, дістав меча і помчав через ліс у напрямку хижини найманців.
Ейнар і його товариші теж скочили з коней і попрямували слідом.
Найманці помітили, як всадники зникли у лісовій гущавині.
- Половина - на чорний вхід, - наказав один з них. - Намагайтесь не висовуватися. Чекайте ближнього бою. Або схлопочете стрілу, як Сигрид.
Половина найманців розбилася по своїх місцях.
Ейнар і його група добралися до пагорба з якого проглядувався двір хожини. Вони не бачили жодного найманця.
- Нікого не видно. Пішли в засаду, - прошепотів Діоген.
- Ванда, слідкуй за дверима чорного входу, - наказав Діоген. - У бой не вступай. Ми будемо продавлювати центральний вхід.
Ванда покинула групу і пішла в сторону. Вона знайшла хорошу позицію, звідки могла бачити чорний вхід. Ванда побачила, як найманці вибігають з-за кута будинку і атакують її побратимів.
Найманці і група на чолі з Діогеном зіткнулися в запеклому бою. Стріли летіли в обидва боки. Солдати патруля та найманці падали бездиханні один за одним. Вживих залишились виснажені та поранені Ейнар і Діоген. Вони пробилися до дверей будинку і вломилися всередину.
Вони бачать прив'язаного біля стінки напівроздягненого хлопця, в штанах, які йому явно малі. У нього розбитий ніс, він весь у крові. Поруч бездиханне тіло Сігрід. Ейнар звертає на нього увагу і проходить повз. Вони бігом оглядають будинок в пошуках Фріди.
-У будинку її немає. -Стривожено промовляє Діоген
Разом з Ейнаром вони поспішили до дверей чорного входу. За дверима на ганку вони бачать окровавлену Ванду з вмятою всередину нагрудною бронею. Вона хрипить, кашляє кров'ю і задихається. Діоген і Ейнар нахиляються над нею. У її очах їхнє відображення…
За мить до цього:
Ванда із укриття спостерігає за черним входом тримаючи на погтові лук заряджену стрілою.
В дверях з'являється Хорес і двоє найманців. Вони підбігають до коней запригують на них. У цю секунду Ванда раптово піднімає лук і випускає стрілу в одного з найманців.
Стріла пробиває найманцеві голову. В ту ж секунду Хорес визначає, звідки прилетіла стріла, і поганяє коня в напрямку Ванди, маневруючи між деревами.
Ванда випускає одну стрілу за іншою, але так і не потрапляє в Хореса. Кілька секунд - і він уже перед Вандою, на ходу стрибає з коня і з-за допомогою енергетичного підсилення свого біополя бьє кулаком їй у груди. Її відкидає на кілька десятків метрів, вона летить крізь дерева до дверей чорного входу.
Ванда падає на спину. Намагається зробити вдих. У її очах з'являється відображення Ейнара і Діогена. Ванда робить останній кровавій подих і помирає .
Ейнар і Драган у розпачі і люті повертаються до будинку.
Ейнар підійшов до хлопця і відв'язав його від гака в стіні. Хлопець був дезорієнтований, Діоген поставив стілець і допоміг йому сісти. Ейнар нахилився над ним і запитав:
- Хто ти і як сюди потрапив?
Хлопець тремтів. - Фріда! Де Фріда? - Вигукнув він.
- Вона була тут? -Перепитав Діоген.
- Ми йшли через ліс. На нас напали. Вони почали всіх грабувати. Один з них... - Хлопець замовк і задумався. - Він проткнув мене мечем.
Хлопець схопився за живіт розглядаючи себе.
- Фріда! Ти згадував Фріду, -Нагадав Діоген.
- Так! Вона була зі мною... Кажу ж, ми йшли через ліс... з Гратести в Столицю. На нас напали. Далі я нічого не пам'ятаю!
Діоген взяв Ейнара за рукав і відвів його в сторону. Вони нахилилися один до одного.
-Те що він росповвдає було три роки тому. Він марить. Хоча за описами він схожий на Одманата, хлопця Фріди, якого вбили під час нальоту розбійників, -Прошепотів Діоген.
Вони повернулися до Одманта і дали йому пити.
- Фріда в небезпеці! Говори все, що ти знаєш. - Наказав Ейнар.
Одмант п'є воду, робить глибокий вдих і зосереджується.
- Як крізь сон, чув про храм... про Древнього... Що немає часу... Коли знялася пилина з очей, в двері прорвалися ви... І все ці сни... Я не розумію, що це було... Фріда! Вона у них. Ми повинні поспішати! -Збентежено промовив Одманат!
Діоген звернувся до Ейнара:
- Тут божевільний правий. Якщо це не хворе уявлення, то треба поспішати до храму.
Вони обернулися і попрямували до виходу. Одмант із зусиллям піднявся, але швидко прийшов у відносну форму.
- Я з вами! -Крикнув він.
Ейнар зупинився в порозі дверей і повернув голову до Одманта. - У тебе хвилина! -Сказав він і вийшов.
На ганку хижини лежало бездиханне тіло Ванди, Діоген схилився над нею тримаючи себе за окровавленим бік.
- Броня зігнута в середину, -Промовив він.
- Один з найманців володіє силою енергії поля. Ванда загинула від його руки, -Сказав Ейнар.
- Я вирву його серце! -Закричав Діоген стискаючи кулаки.
-Поїдемо через перевал. -Промовив Ейнар.-Так ми скоротимо шлях до підніжжя гори.
В цю мить, з хижини, вдягнений в одежу найманців вийшов Одмант. Вони сіли на коней та попрямували до Храма Древнього...
Тим часом, Рав'єр з підрозділом під'їжджають до краю урвища, з якого відкривається жахлива панорама: у центрі поля на тлі гори стоїть Некромант, готуючись до підєму муміфікованих мерців.
Небесне полотно з гуркітом та сліпучим світлом розриває Астероїд, він наближався до планети загрожуючи знищити все живе.
У цей момент, темні, енергетичні потоки з рук Некроманта входять у землю, немов насичуючи її злом. Навколо нього з-під землі та воплями піднімаються мумії, які слухняно очікують наказу Некроманта.
У цей час із храма Древнього починають вириватися енергетичні потоки з синюватим світінням.
Енергетичний промінь вдаряється у
стратосферу, він взаємодіє з нею і розходиться у радіусі, створюючи дивовижну картину на фоні темного неба.
Дарен з острахом дивиться на небо, де розгортається катастрофа. -Ми запізнилися. -Прошепотів він про себе.
Рав'єр розуміє, що їм потрібно терміново відходити з цього проклятого місця. - Відступаємо до Столиці! -Наказує всім.
На полі повстала тисячна армія мертвих, які починають рух у слід за Некромантом, що направляється до Столиці верхи на величезному чудовиську.
Тим часом в стінах Храму все покрито енергетичними потоками, серед яких знаходиться у трансі і левітує Древній. Із його тіла виривається енергія і направляється до каменя, він немов обмінюється з ним потоками інформації. Вони сприймають один одного як єдине ціле.
Із каменя ллється енергетичний промінь у напрямку стратосфери, перетворюючи її на між-просторовий портал.
Неподалік стоїть Дінара і спостерігає за дійством. Вона відчуває, думки Древнього і каменя, неначе вони зв'язуються з нею і просять допомоги.
Епізод #12 Друге пришестя Некроманта
До воріт Столиці, на всему ходу, мчить чудовисько Некроманта. Це велетенський звір з чорною шерстю, гострими зубами і кігтями. Воно біжить в бік центральних воріт міста. За ним біжить орда мумій. Це жахливе видовище: сухощаві трупи, обмотані брудними бинтами, що розпадаються на шматки.
Зі стін Цитаделі лучники стріляють вгору над бігучими зомбі. Небо вкрите стрілами, до яких прив'язані маленькі мішечки з спорами. Коли стріли досягають своєї цілі, механізми на мішечках спрацьовують і розкидають спори над нежиттю. Але нежить ніяк не реагує і продовжує шлях до центральних воріт.
Зі стіни за подіями спостерігає Сіяна, Егіль і Рав'єр. Вони добре знають, що ставка дуже висока: якщо нежить прорветься до Столиці, то все буде загублено.
- Їх дуже багато. Спор хватило тільки на чверть, -Сказав Егіль з тривогою.
- Вони не зупиняються. Звіра ворота не витримають, -Відповіла Сіяна з напруженням.
Чудовисько неслося з усiх сил. За ним бігла армiя мумiй. Сіяна, Рав'єр i Егіль стрибнули з стiни очікуючи звіра. Який на повному ходу своєю масою пробиває ворота. Воно виносить їх i вривається всередину. За ним у воротах з'явиляються мумії. Тiор, Рав'єр i стражники вступили в бiй з зомбi.
Сіяна, Дарен i Егіль стали перед звіром. Воно готується завдати удар лапою, Егіль створює енергетичний щит, який вiдбив удар. Сіяна частково покривається корою та вдаряє кулаком по землi. В ту ж мить, перед монстром iз землi, вирвається кiлька дерев'яних шипiв, якi пронизають чудовисько наскрiзь, не даючи йому рухатися. Дарен ухиляється вiд лап монстра i завдав удар мечем по його горлу у спробi вiдрубати йому голову.
Цього було замало, звір продовжував вириватися з шипів Сіяни. Але раптом чудовисько і зомби у воротах попадали немов камені.
- Спори подiяли! -Радiсно вигукнув Егiль.
Він побачив, як спори Наума змінювали трупи нежиті зсередини.
- Не спiши радiти, -Хмуро сказав Дарен. Він показав на поле за воротами, де ще було багато мумій на яких не вистачело препарату. Егіль міцно стиснув рукоять меча готуючись до бою.
До пробитих ворiт пiдiйшли Рав'єр i Тiор, слiдом пiдiйшли Дарен, Сіяна i Егiль. За їх спиною стояло вiйсько Конфедерацiї. Вони бачили, як навколо лежали мумiї на яких попав перпарат Наума За межами цього кола велика частина мумiй замерла в очікуванні.
натовпі з нежиті стоїть Некроманта. Який пильно, з ненавистю в чорних як смола очах вдивляється в Столицю, що вистояла під його облогою. Його обличчя спотворюеться від гніву. Він піднвмає руку і вигукує щось нерозбірливе.
За його командою всі зомбі кинулися на штурм. Їм назустріч, через пробиті ворота вирушили захисники фортеці.
Розгорнулося кривава сутичка. Яку освітлювало сліпуче світло від Астероїда який мчав знищиту планету.
Сієна, частково покрившись корою, що слугувала їй додатковим захистом, бориться з нежиттю за допомогою меча. Вона рухається швидко і впевнено, уникаючи ударів і розсікаючи нежить своїм гострим клинком. Коли її оточують з усіх боків, вона притискає руку до землі і викликала кореневі шипи, які пробивають зомбі наскрізь.
Дарен, Тіор і Рав'єр спина до спини рублять атакуючих їх зомбі. Дарен майстерно володіє своїм мечем, відрізаючи голови і руки нежиті. Тіор використовуючи свою силу і молот, розбіває черепи і кості зомбі. Рав'єр стримує натиск своїм щитом та мечем рубавши нежить на частини.
Поруч з ними Егіль, Він створював енергетичний щит навколо себе і своїх побратимів. В той же час вiн атакував зомбi своiм мечем, який був наповнений свiтлом i силою.
Навколо героїв стражники, які ціною свого життя стримували натиск мумій перед фортецею. Некромант піднімав убитих воїнів і пускав їх проти армії Конфедерації. Стражники не встигали відбиватися. У них виснажувалися сили. Армія була на межі поразки.
Один із стражників вирвався з-поміж пари зомбі. Але йому не пощастило - меч розтрощив йому голову, і він впав обличчям навпроти обличчя мумії, яка потрапила під вплив спор Наума.
З обличчя стражника капала кров, вона розтікалася і затікала під обличчя мумії, через секунду обличчя мумії всмоктує кров. Колір її обличчя змінився, з'являється натяк на життя...
Епізод #13 Бакай і Возгар
Мумія розплющила свої стародавні очі, у яких видно свідомість. Відбулося перевтілення мумії у вампіра.
Перевтілена мумія це Бакай - Колись повстанець з далекого минулого, релігійний фанатик, який не цурався проливати кров заради своїх богів. Як тисячі років тому так і зараз він знаходиться в гущі кривавіх подій.
Бакай піднімається на ноги. Оглянувся навколо. Він опиняється у розпалі бою стражників з зомбі.
Біля нього піднімається такий же перевтілений:
Возгар - В минулому він був славним воїном і справедливим правителем свого народу.
Бакай палко пожирав поглядом воїна Конфедерації, який став для нього солодкою нагородою, в ту ж секунду цього воїна вбиває безжиттєвий зомбі.
На обличчі Бакая розлилася кривава пляма агресії а крізь оскал виднілися вампірськи ікла. Він з яростю кинувся до зомбі і нелюдською силою розірвав його на шматки. Бакай схопив меч і почав рубати зомбі, які бездумно знищувала його потенційну їжу.
До Бакая приєднуються всі вампири, вони разом з людьми, спільними зусиллями і з величезними втратами розгромлюють військо Некроманта.
Рав'єр пробивався через останніх зомбі до Некроманта який хапається за меч і атакував його у відповідь. Рав'єр уміло ухиляється і блискавично підібирається до Некроманта і відсікає йому голову. Некромант переможений. Він більше не піднімав загиблих. Все навколо опиняється у мертвому безмов'ї.
Стражники задихаються вiд страху i втоми i з трепетом дивляться на стоячих серед них вампирiв, якi своiми холодними очима пронизують їх до кiсток.
Поле битви устелено тілами, все залито кровью що підігріває спрагу кровососів. Вампіри оскалившись кидаються на стражників і впиваються в їх шию з жадобою випиваючи їх життя. Екстаз охоплює вампірів, обличчя стає менш мертвим, більш людським. Розпочинається нова кривава битва.
Стражники мають чисельну перевагу, але вони виснажені. Вампири маніпулюють їхніми думками, нав'язуючи їм страх. Від чого деякі стражники кидаються до стін фортецi.
Але гіпноз діє не на всіх. Залишившись у меншості, герої і стійкі до гіпнозу стражники згуртовуються, вiдбиваючись вiд атак кровососів.
Під натиском, воїни Конфедерації вiдступають до фортеці сподіваючись захиститись в стінах міста.
Як тільки стражники перетинають головнi ворота, вампири розділяють їх на три частини, змушуючи відступати до замку трьома різними шляхами.
Біля головних воріт були зажаті група з п'яти воїнів, Егіля i Сіяни. Вони не втрачаючи надії і намагаються протистояти вампірам за допомогою своїх надзвичайних здiбностей.
Група з десяти воїнів i Дарена, пробиваючись через вампирiв, долали шлях до замка. Щоб захистити цивільних.
Дарен з товаришами вибігає на перехрестя i бачить, як на протилежному боці, біля центральних ворiт, групу Рав'єра оточили кровожерливі істоти.
Дарен розділяє групу і з своею частиною мчить на допомогу Рав'єру. Дарен попереду, наближається до перехрестя i раптом, з-за кута, перед ним з'являється вампир з булавою. Він ударяє його по голові, шолом летить у повітря облитий кров'ю. Перед очима Дарена спалахує блискавка, а свiдомiсть Дарена поглинає темрява…
В цей час, з вікна камери, Радагор стежив за астероїдом в небі, який здавався ще більшим і страшним через ґрати вікна.
Він був у полоні, як і інші ув'язнені, які заповнювали камери-одиночки.
Звуки бою і крики доносяться до з усіх боків.
Радагор відчуває напругу, щось ближається, щось з чим він ще не мав справу.
Він відступє від вікна і підходить до ґратчастої двері. Оглядає хол, де можна було побачити решту камер.
Раптом деякі ув'язнені немов збожеволіли, на їх свідомість щось впливало. Увязнені намагаються вирватися, вони ламали грати роздерали стіни. Деякі мовчали і покірно сиділи в очікуванні.
Радагор прислухався до шуму за дверима і зробив крок назад в очікуванні.
В хол вривається стражник переляканий і спантеличений, за його спиною немов тінь з'явився вампір, який швидко хапає його і впиваються йому в горло насичуючи свою спрагу. Не наситившись, кровосос підходить до грат камери, вириває їх і накидується на Ув'язненого.
В цей час, Радагор силою некромантії, через мах руки піднімає убитого Стражника, який у свою чергу швидко підбігає до стіни, на якій висять ключі від дверей камер, хапає їх, бере меч, який лежав на столі, підбігає до камери Радагора, швидко передає через ґрати меч і відкриває камеру. Радагор з занепокоєним поглядом виходить.
Упирь реагує на ситуацію, він розуміє що Радагор не просто людина, а живе втілення повелителя смертью.
Вампір кидає наполовину живого Ув'язненого, дістає меч і швидко направляється в сторону Радагора з намірами знищити його. Радагор і піднятий Стражник спина до спини вступають у бій з кровпивцею.
З відкритої камери, хитаючись, вибігає прийшовши до тями від укусу Вампира Ув'язнений. Він підхоплює важкий предмет з підлоги і приєднується до Радагора в битві з вампірем.
Разом вони зносять голову упиря з плечей.
Радагор і Ув'язнений замирають на пару секунд, щоб перевести подих після бою. Ув'язнений помічає, що поруч стоячий Стражник - мертвяк. Секунда шоку, він з обережністю дивиться на Радагора, вони зустрічаються поглядами.
- Якісь проблеми? -Гостро промовив Радагор
Ув'язнений не знав, що відповісти. Він подивився в його зловісні, темні очі і похитав головою: - Немає проблем.
Радагор обернувся і пішов до дверей, за якими чекала свобода. Труп Стражника пішов за ним, немов тінь. Увязнений оглянувся і увязався за ними слідом…
В цей час, стомлені та не зломлені воїни Конфедерації, на чолі з Рав'єром опинилися в оточенні біля центральних воріт.
З усіх боків на них насувалися кровожерливі упирі. Серед них був Бакай з мечем, що переливався кроваво-червоним.
Він кинувся на Рав'єра, який виставив свою зброю на захист. Відбивши удар, Рав'єр контратакував.
Бакай легко ухилився від удару і вонзив свій меч у груди Рав'єра пронизуючи його наскрізь.
Рав'єр впав, кров текла з рани. Його погляд спрямувався в небо, де астероїд розченявся у стратосфері, яку Древній перетворив на міжпросторовий портал.
Погляд Рав'єра тьмянів. Він йшов з цього світу скорбя. Його остання думка була про Дарена, свого єдиного сина який виріс сам…
Тим часом, Лана спостерігає з вікна зхамку, як храм і портал охоплюють полум'я. Бачить, як упирі безжально розправляються з воїнами. В повітрі лунають крики болю і страху. Лана швидко біжить до сейфу, розблоковує його, хапає скриньку Моєсіла і вибігає з зали.
Вона стрімко спускається по сходах у хол, де бачить, як поранені стражники ледве переступають поріг. Кров струмує з їхніх ран. Поміж тяжко поранених лежить Дарен. Його обличчя залите кровью, він без свідомості .
- Є надія ? -Питає вона одного з стражників.
Стражник сумно махає головою і рушає до дверей, щоб повернутися до битви.
- Почекай. - Лана тягне його за рукав і передає йому скриньку з шприцами. - Роздай підрозділу.
Страж з запитанням коситься на шкатулку.
-Ца має допомогти -Каже Лана. -Сподіваюсь. -Поглянувши на препарат прошепотіла вона.
Стражник роздає препарат воїнам. Лана з страхом в очах бере останній шприц собі. Раптом за руку її схоплює Дарен, який з зусиллям тримається на ногах.
- Думаю, краще це зробити мені. -Важко промовляє Дарен і бере у неї шприц. Встромлює голку собі у стегно, втискає препарат. Його очі стають яскраво оранжевими.
Всі, хто ввів сироватку раніше, осипаються на одне коліно, їх струсають судоми. Лана відступає у бік, прижимається до стіни. З жахом у очах вона споглядає те, що відбувається.
Дарен перетворюється, набуває подоби звіра. Він повний сил, у очах видно збережену свідомість.
За його спиною піднімаються ще семеро перевертнів. Вони хапають у руки мечі і повертаються до бою.
Перевертні, підживлюючи себе люттю, стрімко набирають ходу в сторону вампірів, з намірами роздерти їх всіх на шмаття…
Тим часом, на вулицях Столиці йшов запеклий бій.
Кров лилася рікою.
Тіор і його підрозділ воїнів відчайдушно боролися проти вампірів, що обступили їх з усіх боків. Кожна секунда була на вагу золота, кожен удар міг бути останнім. Вампіри не мали жалю, тільки голод і жагу крові.
Один з упирів, розкривши пащу знинацька кинувся на Тіора, намагаючись прокусити йому горло. Але раптом з темряви вискочив Дарен-перевертень і хапає вампіра за шию, швидко прикінчивши його. Перевертні прийшли на допомогу людям, використовуючи свою силу і швидкість. Вони розривали вампірів на шмаття.
Тим часом, з групи Егеля і Сияни лише вони двоє залишилися живими. Вони стояли спиною один до одного, вiдбиваючи атаки упирiв. Вони вже не мали сил, але не збиралися здаватися.
В одну мить до них пролетiв чорний силует, який розрубав двох вампiрiв навпiл. Це був Возгар - вампір який зберіг силу волі що дозволила йому залишатися "Людиною".
Вiн допомiг героям Конфедерації розбити упирiв i заставити їх тікати. Коли битва закiнчилася, вони подивилися один на одного iз полегшенням. Не гаючи і секунди Возгар, який допоміг людям але все ще був вампіром, швидко розчинився у тіні міста лишивши після себе декілька десятків розірваних кровососів…
Епізод #14 Боживіля
Тим часом. На підступу до сходин які вели в Храм, із темряви лісу, виїзджає Хорес із найманцем. Вони під'їхали до початку сходів. Біля яких стояв Наум, замислений і нерухомий, як статуя.
Вони стрибнули з коней і підійшли до нього. Наум повернув до них своє бліде обличчя. - Треба поспішати, -Спокійно сказав він до Хореса. - Де Сігрід? -Оглянувшись перепитав Наум.
- Вона загинула! -Вигукнув Хорес, не приховуючи гніву.
- Співчуваю, -Байдуже відповів Наум.
У цей момент вони побачили, як з боку лісу наближаються троє вершників. Хорес і найманець швидко витягли мечі і готово стали чекати нападу.
Раптово Наум почав підніматись у повітрі. Його очі засяяли яскравим світлом. Він плавно піднявся на кілька метрів над землею і, не звертаючи уваги на те, що втрачав рівновагу, швидко полетів до храму, зникнувши у темряві…
З-поміж зелених гілок лісу, на конях, виринули Ейнар і Діоген, готові до смертельної сутички з Хоресом.
Перед ними мчав Одмант розмахуючи мечем, але він не встиг добратися до Найманця, як отримав потужний удар енергетичним залпом з рук Хореса.
Одмант з глухим стогоном звалився з сідла і полетів у чагарник, де зник з очей. Діоген не вагаючись кинувся на Найманця, який був горою м'язів і майстерним фехтовальщиком. Вони зійшлись в борьбі, їхні мечі розсікали повітря і лязготіли та іскрили при зіткненні. Звук їхнього поєдинку гримів по долині, немов гроза.
В цей момент Ейнар і Хорес вже переплелися в смертельному танці. Хорес розмахує своїм мечем, намагаючись пробити броню Ейнара, але той уміло ухиляється і контратакує у вразливі місця. Ейнар рухається швидко і несподівано, заставляючи Хореса поступатися крок за кроком.
В один момент Хорес підгадує рухи Ейнара і робить удар на випередження, він бьє його ногою у груди з такою силою що той відлітає на кілька метрів назад.
Після чого Хорес підкидує у повітря свій меч, бьє його з розвороту ногою, підсилюючи удар своєю енергією поля. Меч немов куля, блискавично летить в сторону Ейнара, який ледь встигає ухилитися від смертельного удару. Меч просвистав повз і полетів до Діогена, який бориться з найманцем за спиною Ейнара.
Діоген в останню мить помічає спалах і прикриває себе щитом.
Меч Хореса пробиє щит, та пришпилює окровавленного Діогена немов комаху, до дерева яке росло за ним.
Ейнар не може повірити своїм очам. На землі лежить Діоген, його найкращий друг і побратим.
Меч пронизує його груди, з рани тече кров. Він не рухається, не дихає, не відкриває очей. Ейнар в роспачі кинувся до нього, але на його шляху став найманець. Ейнар був подавлений, він не міг зосередитись на бою. Найманець без зусиль наносив удар за ударом…
Тим часом, Хорес використав усю свою енергію поля для атаки. І це було занадто для його організму. Він впав на коліно, задихаючись. Він поглянув в гущу лісу і побачив вершників, що наближалися до них. Хорес з останніх сил піднявся і побіг до сходів, що вели до храму. Він прагнув дістатися туди першим.
Найманець атакував Ейнара безперестанку, нанося удар за ударом. Ейнар не мав сил на контр-атаку, він тільки встигав ухилятися від леза. В один момент він посковзнувся на каменях і впав. Найманець підняв свій меч і готовий був нанести смертельного удару. Раптом блиснув клинок Фолкора, який зупинив меч Найманця. Він разом з Ріком прийняли бій. В цю мить Ейнар оговтався, він піднявся та приеднався до бою. Разом вони без зусиль перемогли ворога залишивши його в калюжі крові.
Фолкор помічає Діогена, який бездиханно лежить під деривом. Він не може відвести погляд.
Вони були друзями з дитинства, вони разом проходили усі випробування.
Ейнар обернув Фолкора за плече і сказав: - Один з найманців прямує до храму. Я не знаю що там відбувається, але я впевнений, що його присутність тільки погіршить ситуацію. Ми повинні поспішити за ним!
В цей час Рик перевіряє пульс Диогена, але не відчуває жодного ритму. Він з гореччю хитає головою показуючи що Диоген мертвий. Вони залишили його тіло і побігли за Хоресом по сходах до Храму…
Тим часом Хорес добігає до Храму, що височів на вершині гори. Він зупиняється на краю сходів і озирається. Бачить темні постаті, які його наздоганяють. Він поспішно побіг до важких дерев'яних дверей Храму і втиснувся в них.
Всередині храму панувала напружена тиша. І лише з каменю, що стояв у центрі зали, виходили струмені енергії, які підтримували портал у відкритому стані. Портал світився зеленим світлом а за ним виднілися контури іншого світу.
Біля каменю стояв Наум. Він безуспішно намагається закрити портал. Його обличчя було спотворене зусиллям і болем.
З дверей вийшов Хорес. Він побачив лежачого на підлозі Древнього-Ікадіса з кинджалом у спині. Біля нього стояла Дінара, яка пильно розглядала Древнього, не звертаючи уваги на Хореса.
Хорес побачив Наума і силою свого енергетичного поля відкинув його вбік від каменю. Наум полетів кілька метрів по повітрю і впав на землю.
- Зупинись! - Закричав Наум. - Ти не розумієш, що робиш!
Хорес не зважаючи на пересторогу йде до каменя і простягнує до нього руку. Він намагався контролювати камінь і здобути його силу.
В той момент у дверях з'явилися Рик, Ейнар і Фолкор. Вони зупиняються від побаченого:
Навколо Хореса і Каменя потоки енергі які їх повязують хорес насичується силою якою він володіє. Як раптом з каменя йде енергетичний поштовх з випромiнюванням променiв фiолетового кольору. Колiр каменю i порталу також змiнився на фiолетовий.
Камiнь починає наче витягувати з Хореса ауру. Вiн кричить від болі. Камiнь неначе висмоктував його життя.
Через пару секунд потоки рiзко змiнюють напрямок iз каменя до Хореса. Потоки насичували його тiло енергіею. Через його шкiру проривалося фiолетове свiтiння.
Декiлька секунд зв'язку мiж Хоресом i Каменем обриваються. Вiн падає на одне колiно i спирався рукою на пiдлогу, схиливши голову. Хорес відкриває кришталеві очі які світились фіолетовим.
Його погляд став божевільним та безрозсудним.
На плечi Хореса був великий порiз, з якого лилася кров. У ньому почали просвiчуватись дрiбненькі кристалевидні елементи фіолетового кольору. Кристальки взаємодіяли, відбувалася регенерація тіла.
Хорес підводився. Дістає меч і неістово атакує увійшлих.
Між Хоресом та трійцею зав'язується бійка. Усі порізи, які отримує Хорес, одразу ж регенеруються.
У битві під руку Хореса потрапила байдуже спостерігаюча за дійством Динара. Меч Хореса несеться їй в обличчя. Вона бачить лезо перед собою, в цей момент проявляється перша за весь час її існування емоція. Емоція страху. Її зіниці розширились, серце забилося сильніше. Але на щастя фатальний для Динари удар вiдбив Ейнар.
Пара секунд сутички один на один і невтомний і не вразливий Хорес наносить з розмаху удар по Ейнару, тим самим важко його пораннивши. Ейнар втратив рівновагу і впав у пів свідомому стані до стіни.
Хорес, не гаячи часу, прагнув нанести фатальний удар. Динара спостерігає, як меч Хореса скоро позбавить життя людини. На її обличчі вдруге за життя з'явилося хвилювання. Хвилини життя Ейнара підходять до кінця.
Раптово Хореса збиває потужний енергетичний залп Наума.
Хорес летить до протилежного краю двору, як мішок з лайном. У нього прострілена рана, діра в грудях. У такнинах тіла видно кристалічні елементи, які швидко затягують рану.
Ейнар лежить на землі, кровоточить з боку. До нього підбігають Фолкор і Рик, хапають його за руки і намагаються підняти.
-Виведи всіх. Я його затримаю. Спокійно промовив Наум і пішов до тіла Хореса, яке майже не видно під купою сміття.
Наум налаштований знищити цю потвору.
Хорес прийшов до тям, його рана майже затягнулася. Він відкриває очі і дивиться на Наума з божевільним поглядом. Наум намагається створити енергетичний промінь, щоб добити його. Але в момент створення променя Наум відчуває запаморочення. Енергія виснажилася…
Хорес піднімається немов непорушна статуя. На його тілі немає жодної подряпини. Він підхоплює поруч лежачі мечі і кидається на Наума.
Наум відважно приймає бій. Він використовує меч і невеликі розряди енергії. Але всі атаки безуспішні. Хорес непробивний. Всі поранення на ньому одразу ж затягуюються. Сили Наума вичерпані. Обезсилений, він падає на одне коліно і спирається на меч.
Перед ним стає Хорес. Він притискає Науму меч до горла. З'являються краплі крові.
Хорес холоднокровно шепоче Науму: -Злиття світів неминуча... Дiвчина - ключ. Вона повинна померати! І тiльки так можна уникнути небуття…
Слухаючи монолог Хореса Наум помічає в стіні храму потаємні двері. Він робить останню спробу врятуватись. Наум відбиває меч і з останнiх сил бьє енергетичним потоком перед Хоресом, тим самим вiдкидає його на iншу сторону двору.
Наум кувирком підкочується до стінки, з потаємними дверима, дуже швидко натискає на декілька точок в ній. Стіна обертається, як пропелер, на вертикально закріпленому штирі. Наум обертається разом з нею і ховається за стіною. Наум у темряві відходить від потаємних дверей на кілька метрів і втрачає свідомість...
Тим часом. У підніжжя гори, біля тіла Діогена лежить Сігрід одягнена в уніформу Одманта. Вона відкриває очі в повному збентеженні.
Навколо неї панувала тиша, порушена лише фіолетовим світлом, що пронизувало небо.
Вона бачить портал та потоки енергії які виривалися з Храму. Раптово вона згадує про поранення. Напруженно оглянувши себе нічого не помітила. На секунду замислилась. Вона чітко пам'ятала як її поранили стрілою. Вона пам'ятала що Хорес заніс її в хижину найманців і підніс до Фріди… А далі темрява…
Сігрід поглянула в бік де побачила Діогена, який лежав неподалік. Поруч лежав окровавлений меч Хореса, який пробив його щит. В руці Діоген тримав дворучний меч, якого він і досі стискав.
Сігрід побачила, що від Храму спускається група. Вона не знала хто це і не мала бажання це виясняти.
В неї було мало часу на роздуми. Вона пiдскочила до Дiогена, швидко вiдiбрала у нього його меч i кинулася до верхової тварини, що стояла поруч. Вона вскочила на неї i помчала по лiсовiй стежцi.
Незабаром на це місце прибула група з пораненим Ейнаром
- Його треба забрати, - сказав Ейнар тихим i сумним голосом.
Фолькор пiдiйшов до Дiогена. Вiн взяв щит i передав його Ейнару. Ейнар закрiпив щит за спиною i озирнувся навколо, шукайучи Одманата.
Рик привiв до нього верхову тварину i допомiг йому сiсти на неї. Разом з Фолькором вони поклали труп Дiогена на коня. Фолькор сiв поруч iз ним.
Рик також сiв на коня i обняв Динару, яка була блiда i напружена.
Група повернула на стежку в лiсі і вони поїхали в сторону Столиці, залишивши за собою Храм, з якого виривалися потоки фiолетової енергii що створювали в небі портал в інший світ.
Не забром, до цього місця прибув Хорес. Вiн оглянувся, сiв на верхову тварину, що бродила неподалік, та скрився в тіні лісу, підгоняючи коня під собою…
Світло від енергетичного портала освітлювало залиті кровью вулиці Столиці.
Серед численних вбитих на вулицях, стоять виснажені та змучені Тіор, Егіль, Сієна, десяток Стражників, виживші перевертні, серед яких Дарен. Він обертається, проходить до тіла батька. Нахиляється над ним.
В його очах з'являються краплі сліз.
До нього підходять Тіор, заспокоюючи кладе руку на плече.
З боку замку до них поспішно йде Лана. Підходить до Сієни і Егіля. З журбою оглядається. - Фолкор не повернувся? - З тривогою в голосі промовила вона.
Сієна переводить очі на гору з Храмом, з якого виходять енергетичні потоки, який різнобарвно переливаються. Він був одночасно як і прикрасним, так і загадково моторошним.
Тільки Егіль хотів щось сказати, Лана звертає увагу на те, як у воротах, на їздових тваринах з'являються Фолкор, поранений Ейнар, Динара і Рік.
Вони під'їжджають до групи. Першиим під'їжджає поранений Ейнар, Егіль допомагає йому злізти. За ним Рік і Динара.
Всі звертають увагу на замикаючого групу Фолкора, який везе тіло Діогена.
З почуттям пригноблюючої гіркоти Тіор підходить до тіла сина…
Далі буде.
