Нині в Україні на всіх рівнях усе гостріше піднімається питання щодо зміни свідомості сучасної молоді, зокрема саме через вплив повномасштабного вторгнення. Звичайно, слід розуміти, що сьогодні ми маємо достатню кількість проблем пов'язаних з війною. І досить часто можна почути фразу “спершу слід здолати зовнішнього ворога”. Проте все ж більшість експертів вважають, що і зовнішній і внутрішній “вороги” мають долатися паралельно, оскільки після війни вносити змінити буде важче, ніж зараз. Саме задля цього з 2022-го року проводяться безліч мовних, історичних та інтелектуальних тренінгів на різноманітних платформах. Я вирішила зібрати дані з різних джерел та дослідити, наскільки сьогодні змінилося мислення молоді: яким воно було раніше, а яким стало тепер.
Що ж із вас буде?
Я не можу усіх ставити “під одну колію”, оскільки моя думка буде суб'єктивною та і моє коло спілкування - це прогресивна українська молодь. Але все ж чи могла б я подумати навіть два роки тому, що більшість моїх знайомих через короткий проміжок часу стануть військовими, волонтерами та громадськими діячами. Чесно скажу, що ні. Однак так і сталося. І нехай ми не маємо права робити висновки з кількох історій, узагальнюючи його на весь народ, проте факт залишається фактом: скільки ще вчора маленьких хлопчиків та дівчаток сьогодні вже стали великими чоловіками та жінками. Частково я розповідала уже про це в одному зі своїх матеріалів, що робила для видання Kyiv Post до річниці повномасштабного вторгнення.
Найбільше з цього матеріалу я запам'ятала слова свого 22-річного друга Тараса:
Найцікавіше, що, щодня бачачи смерть, чуючи її запах, який починає в тебе проникати, ти ще більше хочеш жити. І робиш для цього все.
Та чи всі такі “праведні”?
Аби не вводити вас у дурман того, що нібито сьогодні вся молодь стала патріотично налаштованою, я пропоную для перегляду досить цікавий контент українського блогера Дениса Кошельника.
Також нещодавно блогер розпитував киян щодо того, чи слухають вони російську музику. Виявилося, що безліч людей продовжують слухати виконавців ворожої країни. Я просто нагадаю, що кошти, які ви сплачуєте за споживання російського контенту, частково йдуть власнику цього контенту, а частково в бюджет РФ. Згодом гроші перетворюються у зброю і вже за кілька місяців після вашого “споживання” кошти повертаються назад в Україну - у вигляді ракет. Більше того безліч власників контенту ще й самостійно підтримують російську армію своїми грошенятами, як от приміром інстасамка. Проте, як сказала одна із учасниць відео Дениса Кошельника…
Да, я слушаю инстасамку… а что? если в стране война, то я не могу слушать своих любимых до войны исполнителей?
Проте слід розуміти, що і відео Кошельника не є показником, оскільки блогер задля хайпу використовує коментарі лише тих спікерів, які висловилися, так би мовити негативно. Таким чином після перегляду, особливо в людей, які живуть не у столиці, може викривлено скластися враження про київську молодь, значна частина якої і справді є патріотично налаштованою. Відтак давайте переходити до конкретики.
Як змінилися погляди молоді після повномасштабного вторгнення
Як зазначили в аналітичному центрі Cedos з 2015 року, на замовлення Міністерства молоді та спорту України, щорічно проводиться дослідження становища молоді, зокрема соціально-економічного стану, цінностей та уподобань. У рамках його продовження, але зі зміщеним акцентом на вплив повномасштабного вторгнення, наприкінці 2022 року було проведено хвилю дослідження.
Зокрема в дослідженні порівнюється 2021 рік із 2022. Приміром, якщо говорити про російську мову, то за рік повномасштабного вторгнення споживання виключно укрїнської в особистому житті людей зросло на 13%. Ще 3 розмовляють суржиком. На 12% більше українців почали спілкуватися державному на роботі.
Також в порівнянні з 2021-м роком нині на 17% більше українців не хочуть залишати свою держву. А це - 66% населення.
Більше того! 76% населення, що перебувають закордоном хотіли би повернутися до України. У цьому випадку немає порівняння з 2021-м, оскільки це було б не якісне порівняння, враховуючи кількість людей, що виїхала.
Частка молоді, що займається волонтерством, зросла з 20% до 42%. На противагу 6%, які вперше долучилися до волонтерської діяльності протягом останніх 12 місяців в 2021 році, у 2022 році таких було вже 30%. Також значно збільшилась частка молодих людей, які серед життєвих цілей зазначили — бути корисними своїй країні: з 6% у попередній хвилі до 37% цього року.
Важливо також зазначити, що опитування не охоплює такі категорії населення:
мешканців АР Крим, міста Севастополь та районів Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, що перебувають під тимчасовим військовим контролем РФ4;
населення, яке проживає в Чорнобильській зоні відчуження;
осіб, які проходять строкову військову службу;
ув’язнених;
осіб, які проживають у гуртожитках;
бездомних.
Таким чином, проаналізувавши відповідні дослідження, а також зібрану самостійно мною інформацію, можна зробити короткий висновок: нам є ще куди рухатися, аби повністю усвідомити цінність поняття “українець”. Проте зміна ситуації вже не може не радувати. Молоде суспільство стало більш свідомим та патріотичнішим. А це означає, що нам не просто є куди рухатися. А є заради чого.
