В наш буремний час, де війна вже стала буденністю, де технічний прогрес перетворив нас на перманентних споживачів реклами, де кожен прагне втілити всі свої тіньові забаганки, - точка спокою здається далеким міражем, який вже навіть не пробують шукати.
Але і дійсно, чи можна зупинити час і завмерти у спогляданні, віддаючись до обіймів спокою та вічності?..
Звичайно. Але у цьому нам заважають думки. Думки схожі на прудких коней, що намагаються чимдужче нести колесницю уваги. І проблема не в швидкості, а у напрямі. А точніше, його відсутності. Складається відчуття, що цих коней кілька, і вони рвуть кожен у власний бік, не зважаючи на колісничого чи пасажирів.
Тож перед тим як відправитись у подорож, слід спершу попрацювати із транспортом. Це досить клопітка і важка робота. І у коней тут є перевага, - їх можна просто залишити в спокої, взяти одного і по трохи приборкувати. Показувати лише один шлях, інколи довіряючи його інтуїції.
Коли напрямок відомий, транспорт справний і візничий вправний, - подорож стає легкою і приємною. Настають впевненість, спокій і гармонія.
Це особливо важливо, адже ця подорож, насправді, і є нашим життям...
