З початком осені ми схильні впадати у меланхолію, згадуючи моменти із свого життя, аналізуючи поразки і помилки. Копирсаючись у тому, що було, чого не було, і що ймовірно могло би колись бути... Все здається живим і болючим... При цьому, ми схильні ідеалізувати та перебільшувати власний вплив на події, свою долю та долі інших... Наші думки кружляють разом з осіннім листям довкола тих ролей, які ми виконуємо у суспільстві. І якщо природна осінь співпадає з віковою, - тоді переоцінка ще сильніша.
Але, якщо подумати, чи дійсно ми настільки відповідальні за власні вчинки? Чи змінюємо чиїсь долі?... А чи може, ми просто заручники обставин та внутрішніх мотивів?...
Чи взагалі важливо "що думають інші?", чи важливі наші соціальні ролі, чи це одвічне "що? хто? і як?"...
Ми переймаємось дрібницями, забуваючи, що все минає... У нас є лише ми самі і то тимчасово...
Тож чи не краще відкинути безглузді рольові ігри, теорії змов та пошук підступів там, де вони абсолютно не потрібні, та сконцентруватися на дослідженні внутрішнього та зовнішнього світу?..
І якщо поруч є хтось, хто може допомогти у цій задачі, - це безцінний дар та неймовірне везіння...
Тож не розпилюйте свій час і себе, користуйтесь енергіями, які маєте від народження, розкривайтесь, дізнавайтесь, досліджуйте...
Долучайтесь до нашої групи у телеграм: https://t.me/numeri_fati
Якщо маєте бажання пригостити кавою: https://send.monobank.ua/jar/7HQj61kseD
