Знаєш, ми часто витрачаємо купу сил, щоб змінити людей навколо — особливо тих, хто токсичний. Нам здається: от якби вони стали добрішими, спокійнішими, уважнішими, то й нам було б легше жити. Скільки вже людей зазнали невдачі, марно прагнучи перевиховати інших? Це коштувало їм років, сил і душевного спокою. Але правда в іншому.
Людей ми не змінимо. Це не варте нашого часу та енергії. Вони можуть залишатися такими, як є.
Але ми можемо подбати про себе. Подивитися: чому саме мені так боляче від їхніх слів? Чому мене це чіпляє? Це ж не їхня сила — це моя внутрішня рана, яка ще відгукується.
І от коли я починаю її лікувати — свої образи, свою недовіру, свої старі спогади — то токсичні слова перестають мати владу. Ніби кнопка зникла. Хтось натискає — а реакції більше немає.
І тоді приходить така легкість. Я розумію: я вільна. Я можу бути спокійною, навіть коли поруч буря. Я можу не впускати це в себе. І це — справжня сила.
Бо зцілюючи себе, ти стаєш захищеною від чужої отрути. А твій внутрішній спокій — це найдорожче, що ти можеш собі подарувати. 🌿
