Щохвилини на планеті гине одна людина від наслідків зміни клімату. Це не поетична метафора, а цифра з останнього звіту Lancet Countdown on Health and Climate Change. Від спеки помирає вже на 23% більше людей, ніж у 1990-х. Майже 550 тисяч смертей щороку. І кожна з них — прямий наслідок нашої залежності від викопного палива.
Ми самі розігріли цю планету до стану духовки. І, схоже, дехто ще підкидає вугілля в піч — буквально. У 2023 році держави вклали у видобуток нафти, газу й вугілля 956 мільярдів доларів субсидій. Тобто ми платимо, щоб нас готували на повільному вогні.
Як еколог, я не вірю у “відсутність альтернатив”. Є сонце, є вітер, є енергоефективність, але поки політики бояться втратити короткострокову вигоду, ми втрачаємо людські життя. І не лише у спеку. Відбуваються лісові пожежі, розповсюджуються нові епідемії, руйнуються екосистеми, які мали б нас рятувати.
Велика іронія у тому, що, інвестуючи у викопне паливо, країни крадуть у себе майбутнє. У 2024 році через спеку світ втратив 639 мільярдів робочих годин, а бідніші держави — до 6% ВВП. Це не просто «кліматичні втрати» — це глобальний податок на бездіяльність.
Планета не помирає. Вона пристосовується. Помираємо ми. І кожен градус тепла — це не абстрактна цифра, а додаткова могила.
Тому коли ви чуєте “перегрів економіки” — пам’ятайте: ми вже перегріли все інше.
